Пісня дуже класна. Але чи не ранять ці слова? Думаю питання "Чому мій тато зник?" або "Йшли роки, а ліжко його знов пусте" під час війни задають тисячі дітей. Напевно дуже багато людей, просто перемикають радіо коли чують цю пісню. Нажаль.
Дякую Вам за цей шедевр. Це у саме серце. Моя бабуся завжди чекала мене щоліта і любила просто так, за те, що я така є. Мені 31, а я і досі хочу до баби на літо....
Куйня з категоріїї шароварщини....вчорашні какаяоазніца різько перевбули кеди-лапиі і стали українцями - шароварниками.....деградація....не дивно, що клрун-какаярвзніца-надапєрєстатьстрєлять-какпявайнашашлікіжарітьбудєм-чотриждиухилянт є президентом-говнокомандуючим, що здав Україну за два дні і втопив в крові .....судячи з цих "пєвцов" нічого не змінилось на краще....
Якесь виття-завивання....пісенна деградація якась....не дивно, що цей соціум вибрав клоуна для поржати, то бачу реготня кругом і країна перетворилась на шапіто-какаявайнашашлікіжарітьбудєм....випадковість?....не думаю
Я свого знайшла в вк ще в 2011,але не наважилася поїхати на зустріч за 1000км.зараз мені 40 і почувши цю пісню знову вилазить маленька дівчинка-ображена причому😂думаю в радянські часи перебільшували значення цього
Дякую, зачепили з перших секунд😢 Нещодавно втратила бабусю і сумую за нею кожну хвилину свого життя. Також намагалася ушанувати її віршами, шкода, тільки, що вона їх вже ніколи не почує... Немає слів, щоб описати горе, Бракує сліз - реве моя душа, Як далі нам без тебе, наша зоре? На цілім світі ти така одна... Бабуся Раю, ти ж моя маленька, Ти стільки горя випила до дна, Замучалась та ангелом до неба, Як же усім тебе не вистача... Мені була ти раєм, отчим домом, Любила так, ніхто так не любив, Була і сонцем, і могутнім громом, Плекала в серці вічний позитив. Як ти чекала нас, як плакала, не можу... Здоров'я за усіх нас віддала. На коєчку до тебе тільки хочу, Прошепотіти - "я з тобою, ба..." Прикута до кроваті стільки часу, Як би погано тобі не було, Для внуків ти трималася щоразу, Казала смерті - "час ще не прийшов". Росла я змалку з надвеликим страхом - Утратити тебе...Бо ти - то моє все. Я так просила Бога з відчаєм і жахом, Щоб дав ще день. Віддам усе за те. Вже майже тридцять, виросла дитина, І Бог почув, ти стільки прожила, Та як змиритись, коли ця людина, Для мене найдорожчим всім була. Не буде часу того мені вдосталь, Любить тебе не вистачить життя. І повні очі сліз я підіймаю вгору, Хай буде проклята страшна ота війна. Ти мала бути вдома, у хатині, Цеглинки котрій клала ти сама, І ми повинні були бути поруч, Та вже не буде більше вороття. Я знаю, що моє велике серце, То лиш мала частина від твого, І як болить - писати оці вірші, То дар від тебе, бідам всім назло. Я буду вічно тебе пам'ятати, Сухарики, вечірні, пиріжки, А як ти шила, ті плаття квітчаті, Ти мала руки просто золоті. Пробач за все... Не можу відпустити. Така я в тебе егоїстка, ба... Іще разок з тобой поговорити, Так хочеться, щоб вічно ти жила. Якщо ти справді десь уже на небі, Сім'я твоя напевно вже чека: Бабуся Шура, Ліда, Оля, це напевно, І дід Василь до болі обійма. Кажу тобі спасибі, моя рідна, За наше прожите в любові це життя, Пробач за все, ти найцінніша в світі. Люблю тебе. Назавжди. До кінця.
