Пітьма (мій вільний переклад пісні Висоцького "Темнота". Присвячувалося ОРДЛО) Попереду пітьма - перестій! Там як мури - заграви шарлатові, І обложні дощі в буревій, І шляхи-манівці, - як пошматані. І чужі там слова, Поголоска там зла, Ні до чого спіткання трапляються, Там змарніла, пошерхла трава, Й жоден знак не вгадається у пітьмі... Перевірка на міцність там - бій, І тумани, й вітри із прибоями. Хибить серце там ритм сталий свій, Калатається з перебоями. І слова, що там чуть, Нам неславу несуть, Там здибаються люди знавіснілі, Там безтямно очима прядуть, По траві, геть-то вицвілій, у пітьмі... Не до серця ці барви мені, Тоскно згуки в душі озиваються, Та потрібен я там, у пітьмі! Тож дарма, - перехмариться! Там осудні плітки, Поговори, чутки, Чвари всюди, де люди стрічаються, Попеліє трава вже віки... Там ніщо не міняється, у пітьмі... Передайте, прошу, цим двом бардам.
