Дивлюся цілі сезони передач за участі американського пейзажиста Боба Роса, тож і розумію, що це за фарба синя пруська. Ця розмова викликає бажання придбати книгу, так я і зроблю. Дякую❤
Дуже дякую за те, що на свій канал викладаєте записи презентацій, зустрічей. Це насправді дуже важливо в добу інтернету. Хотілося, аби всі письменники мали блог - це просуванню допомагає неабияк. А щодо начитки, то Ви, звісно, маєте рацію. Цього року закінчую другий курс філології, то не вдалося прочитати більше, ніж три книги, нас взагалі цим не навантажували, що сумно. Я думав, що мали би давати хоча би з десяток. А коли Ви сказали про 40 романів/семестр, я зрозумів наскільки все занедбано. Ну, буду надолужувати. Щиро дякую, у Вас дуже цікавий блог!
@@AnatoliyDnistrovyi Я фанат ваших книг недавно прочитав Пацики (місто уповільненої дії теж) це просто шедевр. Шкода що ніхто не хоче їх екранізувати((( або хочаб аудіо версію зробити. В мене питання, а Тюля це Толя з Пациків чи це інший вже герой?
@@user-ih1kz1sk8b дякую за читацьку довіру! звісно ж роман трохи має автобіографічний компонент - час і місце. Назвав героя своїм імʼям - щоб трохи пококетувати з читачем)
Надто пафосний твір. Патетичною стилістикою зараз нікого не вразиш і це сприймається як крінж. А от іронічна стилістика зробила б цей твір значно цікавішим.
@@mykolagutsuliak7036 я би не був таким категоричним - примірювати старі часи на теперішній день. У мистецтвознавців є таке дотепне поняття - циклічність стилів. Так от, неоекспресіонізм (трансавангард) на зламі 80-90-х ХХ ст рулив і косив серйозні бабоси з колекціонерів. Кожна доба приносить свій порядок денний. Є час на іронію і час на сутінки) така природа людини) разом із апокаліпсисом середньовічних теологів завжди йшов сміх народної низовинної культури. Все було, є і буде) наш час, сьогодення, з філософської точки зору -це також уже застаріла калоша)))
Я фотохудожник-сюрреаліст багато цікавлюсь мистецтвом і ось на що я натрапив в одній з радянській книзі про міжнародне мистецтво - "Советская живопись в своих лучших произведения развивает традиции мирового и отечественного реалистического искусства. И эта прогрессивная , гуманистическая устремленность нашей живописи особо рельефно обозначается на фоне деградации западного модернизма, запутавшегося в безконечных вывертах модных течений - поп-арта, сюрреализма, абстракционизма..." Цим я хочу підкреслитите, що поки існував совок на інше мистецтво окрім соцреалізму нам не варто було і розраховувати.
ну так, бо для верлібрів треба мислити несподіваними асоціаціями, думками, шукати новий оригінальний темп, думати над цілою архітектурою подачі вірша, розташування рядків, формування пауз і так далі
А поки чекаємо, читаймо непересічних наших письменників, які не пафосом брали, а такою цікавою та особливою якістю світогляду як трагікомічність. Читаю Підмогильного оповідання й очікую, що сучасні письменники писатимуть про війну хоча б приблизно так як це робив він
Без прикладів виклад незрозумілий. Хоча б кілька імен, хоча б кілька рядків "ритмізованого" верлібру. Якщо казати про тенденцію, то має бути підтвердження в цифрах, чи що...
Про нові інституції за кордоном, то це про далекоглядність. На тижні у Братиславі випадково натрапив на офіс United 24 біля палацу президента. Тому варто більше мати таких пунктів впливу і показання своєї версії подій.
Гадаю, що лист добродія Єрмоленка до ґера Хабермаса потрібно розповсюджувати в школи, університети, міські ради і HR відділи українських бізнесів. Зауважую, що навіть серед людей, які не заражені російськими ідеологемами, не вистачає чіткості в аргументації, чому. А де нема цієї здорової чіткості, там і стійкість ворожим наративам до пори, до часу.
У МАРЛЕН ДІТРІХ Є ПІСНЯ ЯКА СИЛЬНО ХВИЛЮЄ ЯКУ ВОНА СПІВАЄ ЗІ СЛЬОЗАМИ НА очах ПРОТИ ВІЙНИ які були і ЯКІ ще є А ПІСНЯ КОЛИ ВОНИ ЗРОЗУМІЮТЬ І ЩЕ НАЗВА ДЕ КВІТИ
ДЯКУЕМО історія кохання в ПІСНІ чудова ТЕПЕР БУДЕМО ЗНАТИ що то імья ДВУХ дівчат. АЛЕ У 2 СВІТОВУ НІМЕЦЬКІ СОЛДАТИ СЛУХАЛИ І НАШУ ХАРКІВ'ЯНКУ К.ШУЛЬЖЕНКО І ЇЇ синий платочк.
Дякую вам, пане Анатолію, за цікавий, повчальний і такий потрібний нам усім матеріал! Як тонко ви передали атмосферу тих часів та самого твору! Так, нехай наші митці та їхня творчість буде поряд зі світовими надбаннями, бо такі, як Осип Турянський, гідні світової слави.
Редко в интернете можно встретить столь интересные мысли. Спасибо. Стресс, и смелость быть искренним в его отражении - путь от "клубка эмоций" к "лексике" или "мелодии". Еще раз спасибо за очень интересный контент. Слава Украине!
як мені видається, ще однією важливою проблемою (крім самої війни РФ проти України, звісно) є те, що українці демонструють поверховий емоційний відрух на події (звісно, він справедливий і зрозумілий), однак не здійснюють осмислення цієї війни у більш загальних контекстах: зокрема, історичних, через осмислення наших колективних шаблонів свідомості, які призводять до тих історичних повторюваних пасток-алгоритмів у які ми потрапляємо як мінімум з початку 17 ст. (Руїна - найбільш репрезентативний приклад). Українці - герої, яких не цікавить, що буде після перемоги, бо вони після перемоги/поразки повертаються до звичних колективних поведінкових шаблонів.
