Молодці, цікава тема. Тільки "Revue Fotografie" читається як "Ревю фотографі". Очевидно, що в совку брали за взірець топові видання, передирали форму і наповнювали "новим" змістом.
Як дитиною бувало упаду собі на лихо то хочь в серці біль доходив я собі вставала тихо що болить? Мене питали але я не признавалсь я була малою горда щоб не плакать я сміялась а тепер коли для мене жартом злим скінчиться драмма і от от зірватись має гостра злобна епіграмма безпощадні зброї сміху я боюся піддавитись і забувши давню гордість плачу я щоб не сміятись!
И вообще, извините люди дорбы, я не носитель мовы, но в силу происхождения и биографии чую, что уважаемая Лина Костенко писала этот вирш на русском, на ходу переводя на мову. Вот как хотите, носители мовы мог ли бы прокомментировать это мнение. Потому что, как я вижу, мова от старомосковского диалекта русского языка отличается, например ещё, и согласованием слов в предложении. Вот шкурой чую, эти вот мысли все не так размовляются...
Як голос в пустелі. Вона все своє життя кричала від болі , від брехні, від несправедливості. Наша Ліна-наша правда, наша гордість.... А Україна всі 30 років показувала і слухала і дивилася лише "пающіє труси" і квартали. Ганьба ганебна!!!!!! Мы із- за "какая разніца" ледь не втратили країну!...... Гарно, що ви вірш Ліни читаєте, але зробіть музику тихіше, бо слів святої правди майже не чути.....
Дуже вдячна Фейсбуку за цілий цикл творчості великоі нашоі патріотки Ліни Костенко. Прості слова, які западають в душу в відбиваються в кожному серці. Дякую. Дякую.
Ліна костенко стала для мене улюбленим поєтом цікава жінка зі своїм баченням подій в політиці житті в МИСТЕТСТВі СВОЄЮ.ПРАВДИВІСТЮ ВОНА МЕНІ ДУЖЕ СПОДОБАЛАСЬ
