Десь років з 60 тому я слухала Шевченка у виконанні Сергія Бондаренка, нігде не знайдете інформації про нього. Були Шевченківські концерти в ті часи, Трембіта, Бондаренко, сестри Байко. Повні зали в Оперному театрі і філармонії у Львові. Ніхто не міг так читати, як Бондаренко, а Ви чудовий, можу годинами Вас слухати, дякую щиро, що повернули для мене ті часи, мороз по шкірі, як кажуть.
Гарне читання нашої Конституції, як правильно казала Ірина Фаріон!!! Він був радикалом, а наше покоління - то соплі, що сидять під спідницями маток та жінок, які ростять інфантильних імпотентів!!! Бо СПРАВЖНІ УКРАЇНЦІ захищають Україну нашу та Тараса Шевченка, Степана Бандери та Ірини Фаріон!!! Низький уклін Вам, наші українські сиочки, наші ЗСУ!!! Слава Україні!!!
3 раза прослушала! Давно написано,а ничего не изменилось! Описал Тарас Григорович всё нутро своих соплеменников!Я живу в Луганске,папа был украинцем,мама русская,мне обидно,что мы докатились до смертоубийства!!!Люди с русскими фамилиями именами,отчествами,возомнили себя черт знает чем!!!
Чудове читання вірша ПРОРОКА, як на нинішню ситуацію, стан на ВКРАЇНІ....... " Люди, люди, схаменіться, годі крові литься , кров людская не водиця...... ЛЮДИ , ЗУПИНІТЬСЯ!......
1:39 Отак, ідучи попідтинню З бенкету п’яний уночі, Я міркував собі йдучи, Поки доплентавсь до хатини. А в мене діти не кричать І жінка не лає, Тихо, як у Раї, Усюди Божа благодать - І в серці, і в хаті. Отож я ліг спати. А вже підпилий як засне, То хоч коти гармати - І усом не моргне. Та й сон же, сон, напричуд дивний, Мені приснився - Найтверезіший би упився, Скупий жидюга дав би гривню, Щоб позирнуть на ті дива. Та чорта з два! Дивлюся: так буцім сова Летить лугами, берегами, та нетрями, Та глибокими ярами, Та широкими степами, Та байраками. А я за нею та за нею, Лечу й прощаюся з землею. /267/ Прощай, світе, прощай, земле, Неприязний краю, Мої муки, мої люті В хмарі заховаю. А ти, моя Україно, Безталанна вдово, Я до тебе літатиму З хмари на розмову. На розмову тихо-сумну, На раду з тобою; Опівночі падатиму Рясною росою. Порадимось, посумуєм, Поки сонце встане, Поки твої малі діти На ворога стануть. Прощай же ти, моя нене, Удово-небого, Годуй діток; жива правда У Господа Бога!
Гірше пекла... А за віщо, За що люде гинуть? Того ж батька, такі ж діти - Жити б та брататься. Ні, не вміли, не хотіли, Треба роз’єднаться! Треба крові, брата крові, Бо заздро, що в брата Є в коморі і на дворі, І весело в хаті! Читаємо ці рядки, ніби як про сьогодення. Москалі не винесли уроки з історії.👹
