Ранок, головний біль, думки про внутрішні стіни, Хто будує, хто ламає, згадав втрачений стимул, Я полюбив людей - зрадили, себе - засудили, Дякую вам, тепер байдужість тече по судинах, Не перший рік чую, що веду себе як дитина, Так може це ви зарано стали такими дорослими? Забули про щастя, так це не моя провина, Хіба блять вас не вчили бути порядними гостями, Скажіть, чому чоловік не може мати емоції, Буду проявляти себе, коли і не просять, Залишаюся собою, нахуй всіх хто тормозить, Я буду йти до цілі, навіть будучи босим, Мені вже так набридли ваші подвійні стандарти, Хотів розкрити очі вам, але все було марно, Думати про майбутнє, життя пробігло чверть, Я живу сьогодні, єдине майбутнє це смерть, Я до пізна люблю гаситись у себе на хаті, Що я повинен робити, розкажеш свому баті, Та хто сука придумав ці стандарти для статі, Яким я маю бути, розкажеш свому баті, Я люблю жити в кайф не дивлюсь на витрати, Про заощадження нагадаєш свому баті, Всі хто мене хотів провчить, ви мені не раді, Що я маю писати, розкажеш свому баті, Перш ніж щось мені казати, подивись на себе, Переслухай мою творчість в першу чергу Цербер, Була мати Стефанія, а тепер Тереза, Вирощу тополю там, де була стара береза, Таке життя, у кожного блядь свої погляди, Я рухаюсь вперед, поки стоять ваші потяги, Всі ваші наративи гідні лише місця під сракою, Ви захейтите за правду? Я вам подякую, Бачив стільки бруду від Говерли до Чорного моря, Очі постійно червоні, у них іспанський сором, I am sorry, у багатьох синдром рибки Дорі, Кого першим згадаєш ти, ховаючись в коридорі, Хіба так складно просто бути вірним СОбі, Свою сутність ти побачиш лише в третій особі, Моя філософія проста, я все віддам за дарма, Колесо Сансари в русі, пам'ятаєш про карму?
Безлад в голові, приберу його гідезопамом, Почуття відсутні - але тіло робить слалом, Hallo (Хало), мій реп завжди буде поза екраном, Повертаюсь до життя коли воно їбашить жалом, Зриваю німб, тепер радіє поруч тінь, Маса людей ляже, коли забрати поручні, Бога не існує, його усунув Ніцше, Проїбав стільки часу, проїбу я іще більше, Вийти із зони комфорту, цікаве припущення, Спробуй зайти сука в мою, це зона відчуження, Люди часто викидають людей із життя, Але ж блять, ніхто із них не сортує сміття, Скільки за життя я наробив не влучних пострілів, Бажання розвиватись зникло, мабуть я постарів, Вдома стіни голі, колись були для постерів, Ходив по колу, сука, але передімною постав рів, Знаєш, люди як недопалки, прагнуть щастя потайки, Блять, але нам всім заважає бордюр, Вибратись із копанки, емоційні гойдалки, Наше життя це абсолютніший сюр. Люди як недопалки, прагнуть щастя потайки, Блять, але нам всім заважає бордюр, Вибратись із копанки, емоційні гойдалки, Наше життя це абсолютніший сюр. Боляче приземлятися, всі вважають що падати, Подумай двічі, чуєш, перш ніж довіритись падалі, Не треба всіх цих слів, що жити не можливо, Давай зберись вже, та підніми з багнюки рило, Скільки таких зламаних, смішно, я також серед них, Послати б нахуй Крішну, але життя дало під дих, Чому поняття "Нажива" і" Віра" тепер синоніми, Війна змінила Київ, тепер це Пандемоніум, Засуньте Меркантильність в дупу, прошу, Та поясніть мені нарешті нахуя собаці воші? Вже на стільки заїбав усіх ваш хасл, Я буду транслювати правду сука до поки не згасну, В мене нічого красти, все віддав колишнім, Голову лишив собі, тихіше там миші, Всесвіту похуй, святий ти, чи ти грішний, Цінуй свій час, поки доля тебе непокришить, Знаєш, люди як недопалки, прагнуть щастя потайки, Блять, але нам всім заважає бордюр, Вибратись із копанки, емоційні гойдалки, Наше життя це абсолютніший сюр. Люди як недопалки, прагнуть щастя потайки, Блять, але нам всім заважає бордюр, Вибратись із копанки, емоційні гойдалки, Наше життя це абсолютніший сюрприза.
Лірика моя фішка, поставлю її на зеро, Удача це коли "очко" на моїх картах таро, Кроляча лапа абсурд, бідолаха біга на трьох, До біса, йобаний рот цього казино, Проковтнув образи, які стали кісткою в горлі, Вони були як лезо, сука, тепер харкаю кров'ю, Ми граємо в німе кіно, чому все так вийшло, Вже різні ролі, а немає відчуття колишніх, Стане сумно? Ти послухаєш Бумбокса, Краще ж слухати його, бо колишній - токсік, Ось таке моє життя, і це не спектаклі, Я спокійний, просто забув випити краплі, Мені не треба що сили стукатись до небес, Цілком достатньо буде лише дев'ятого поверху, Хотів кохати, а мене переслідує стрес, П'єро самотній, але ж Мальвіні похєру, З нотаток зробив літак, пустив його за вітром, Кожен день кажу собі: "А ну соплі витер", Роман на місяць затягнувся, час пускати титри, Колись бальзамом була ти, замінив на Бітнер, Синій не від алкоголю, я синій від ХОлоду, Психотерапія? Але ж мені не доПОмогло, Писати картину життя, але ти вкрала ПОлотно, Я все робив лише для нас, цим самим пробиВАю дно, Ти любиш гончарство, там час по інакшому плине, Давай зліпи хоч щось для нас, бо між нами глина, Мабуть всі чули казку про красуню і звіра, Хто посправжньому кохає, чекай аутопсії, Випльовую цю сторі, назбиралось вже води у роті, Синдром відкладеного життя, відкладу на потім, Прийняття мабуть до мене не прийде ніколи, Кохаю, злюсь, кохаю, злюсь, і так по колу, Вдячний тобі за кожну мить коли були разом, Ненавижду тебе за час коли ми порізно, Щось змінилось, тепер Бермуд не твій фасон, Терплю як можу, розставання завжди болісно.
Супер є потенціал, чудова музика, гарний текст, та приспів , бажаю розвитку та рухатись далі тримаючи свою харизму і свою індивіальність, супер , молодці, дякую за пісню 👋💪
Я часто розсіяний, блукаю по місту, стираю взуття об асфальт, Думки всі про тебе, питання чому ти мій не закритий гештальт, Гидке каченя, спогади, настав час дописати трилогію, Доторкнутись до тебе хоч поглядом, почуттям нема аналогії, Як же набридло бути тимчасовим, Віру в любов залив алкоголем, Де сука вдача, на шиї ж підкови, Наш човник потонув, бо був паперовим, Нахуй драма, пекельна брама - рано, З фоток - панорами, ти там голограма, Ти пікова дама, не дарма ні грама, Ти мене закохала, і залишила рану, Стіни холодні, вдома нікого, я вкотре сиджу п'яний від думок, Не подала мені руку, коли я у прірву зробив свій останній крок, Тобі треба фундамент, на всі почуття ти просто взяла й начхала, З віршами пергамент спалила з сміттям, поглянь що з цього тут стало, Пишу про любов - нерозбірливий почерк, собі тепер правдою виколюю очі, Фото останнє мені наче отче, скільки треба часу щоб нарешті був спочин, Ти просила мене не робити дурниць, радила думати більше про себе, Єдина дурниця яку я роблю, я досі кохаю, ти моє кредо, Знай, історію очищено, Все - Все що було - знищено, Я - Наллю собі іще бурбон, Бо кохання блять лише в кіно, Смішно як в Данте, повсюди пекло і дим, Завжди був чесним з тобою, хоч не був святим, Яким би мертвим не був, з тобою був живим, Я так і не зрозумів коли став чужим. Це точно не легкий вибір, бо залишилось у мене мало ниток, Що краще, зашити рани чи дов'язати своє золотаве руно, Що би там не було, життя як виток, біль наче вино, роблю знову ковток, Щебетав про любов, загубив я квиток, на краще майбутнє повісив замок, Я досі не розумію, як ти так можеш просто спати спокійно, Я щоб не бачити жахів, п'ю до нестями, це вже стало снодійним, Зі мною завжди є кіпіш, куди доля тепер заведе мене, Ти світ мені не заміниш, знай, він також не замінить тебе, Попри не вдачі, завжди посміхаюсь, хоч поселилася серці печаль, Прикро що не мені судилося зняти з тебе білу вуаль, Запам'ятай хоч ці слова, бо я пам'ятаю твоє слово кожне, Ніколи в житті, більше ніж я, тебе покохати ніхто не зможе. Знай, історію очищено, Все - Все що було - знищено, Я - Наллю собі іще бурбон, Бо кохання блять лише в кіно, Смішно як в Данте, повсюди пекло і дим, Завжди був чесним з тобою, хоч не був святим, Яким би мертвим не був, з тобою був живим, Я так і не зрозумів коли став чужим,
