Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) - сучасне державне підприємство, що динамічно розвивається в напрямку ефективного підвищення рівня ядерної та радіаційної безпеки в Україні, проводячи висококваліфіковану науково-технічну діяльність.
Головні завдання діяльності ДНТЦ ЯРБ визначено його Статутом: - науково-технічне обґрунтування принципів, критеріїв та вимог у сфері ядерної та радіаційної безпеки; - розробка норм, правил і стандартів у сфері ядерної та радіаційної безпеки; - наукове, аналітичне та експертне супроводження
Интересный момент: когда Орлов рассказывал о том, как сейчас устроено лицензирование оперативного персонала, он мимоходом обмолвился: "шаг влево, шаг вправо, нарушение норм и правил, Борис знает, что дальше бывает". Очевидный намёк на то, что персонал ЧАЭС всё-таки нарушил норм, хотя Столярчук чуть ранее отрицал, что персоналом было что-нибудь нарушено из действовавших на тот момент регламентов и инструкций. На предложение ведущей прокомментировать эти слова Орлова Столярчук отказался.
Формат интервью какой то идиотский) Участники разговаривают на русском, а вопросы задают на украинском. По моему, это не уважение к участникам, задавай по русски, нехуй выпендриваться, зачем всё усложнять! Странные интервьюеры.
На 2.44 так и не ответил толком про лечение олб: корректно ли сравнивать пациентов доктора Киндзельского и 6ой больницы, или все-таки у них были сильно разные дозы. Ощущение, что он не понял даже, в чем вопрос.
Борис темнит. Может особо ничего не нарушали, ну грубая регулировка расхода воды. Но так мало подробностей от него. Единственный кто живой из действующих лиц, а говорит о ночи,ничего необычного все делали по регламенту. Ни рассказов куда ходил,что делал. Фильм от нво сделан по двум тупым книгам. Истину искать там не стоит
@@vimaychannel8953Есть ещё Трегуб, который кстати самый что ни на есть прямой очевидец да и участник событий той ночи, только вот интервью от него я никогда не видел. Столярчук тоже не частый гость в студиях и инфы всегда даёт по минимуму.
Вот это было жёстко😮 и смешно одновременно!😆 Такие речи, высказывания смелые! 👏👍 По поводу книги Медведева я такого же мнения, что она отображает "уровень образования этого человека", то есть нельзя верить его книге...
Касательно вопроса о регламенте. Штейнберг ответил на вопрос кто утверждал регламент по 2-й очереди ЧАЭС. А вопрос стоял о том, кто из специалистов ЧАЭС ПРИНИМАЛ УЧАСТИЕ в написании регламента. Я был бы очень благодарен Штейнбергу, если бы он дополнил свой ответ.
Если память регламент был типовой,другое дело что один блок не был точной копией другого. И многие системы безопасности строили местные инженеры, я так полагаю они и делали дополнения к регламенту. В голове сидит рассказ про какую то систему безопасности вроде ба саор, и собирали все по месту из того что было доступно рядом. И про выбег генератора та же история. Электрики делали схемы, отправляли генераторы на перемотку, меняли систему возбуждения,чтоб эта система зафукционировала.
Дякуємо за відгук! Запис другого літературно-експертного вечора доступний за посиланням: ru-vid.com/video/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE-Kd9AkDATmkc.html
Весна 1986, Ганна Чубач Можливо, я колись прощу, Але забути це не вдасться; Біда забрала в мене щастя Радіти теплому дощу. Можливо, я колись втомлюсь, Але забути - не забуду: Бездомний пес по місту блудить, І я , як всі, його боюсь. І двір наш зовсім опустів. Дітей із Києва вивозять. У матерів - болючі сльози, І їм не треба втішних слів. Можливо, я колись навчусь Міняти гнів на тиху милість. А нині прошу: ваша гнилість, Зійдіть з дороги, бо зірвусь! Не можу більше біль таїть, Не тішусь ранньою весною. Мій світ, як хмара над Десною: Як зупинилась, так стоїть. Посеред мирних, добрих днів Така печаль! Така пекучість! Не «жить», не «буть», а «брати участь» - Хтось зручно вигадать зумів. І замість правди напівправда, Вриває ниточку добра. І воду п’ємо із Дніпра, Яку ніхто вже пить не радить. І бджоли з вуликів летять На цвіт чорнобильського саду.
Лицарям та Лицарівнам Українського народу присвячується ! Вічна материнська елегія, Іван Драч Назустріч Учні Сина. Під руки - та в кабіну. Знов дивна ця людина! - Мене пізнав, Сину? - Чого тікаєш, Мамо? Тож мусимо ловити, І скажу просто й прямо: Мене не обдурити! Тебе візьму я в Город До внуків помирати. Сказала йому гордо: - Я - невмируща мати! Дивилися солдати, Як плачуть генерали, І знов стара до хати Чимдуж чимчикувала. Де бусол і криниця, Де кіт її й корова І де усе, що сниться Без слова, лихослова. Пройшла усі сторожі, Минула всі обвали. Палали її рожі, Як півні - генерали. Було все мов на лезі, Якому все стинали, І квітку прямо в цезій Поцілувала Мати. Все плакало на сонці, Не хтіло помирати, І квітку прямо в стронцій Поцілувала Мати.
Леся Українка - Мріє, не зрадь ( наперед дякую за підтримку української поезіі підпискою)ru-vid.com/video/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE-34pd8DjYDhM.html
«Уже на зорі розвитку ядерної науки жінки відігравали в ній провідну роль. Однак в ядерному секторі в цілому жінки досі недопредставлені. Генеральний директор МАГАТЕ Юкія Амано
