Дякую Вам, шановна Світлано і вклоняюсь за Вашого Сина-Героя, Романа Ратушного. Тримайтесь там, хоча я розумію біль, який не зітруть ні роки, ні слова. Просто знайте, те світло, яке породив Ваш Ромчик, буде жити вічно.
Где вы были последние восемь лет?» или «Почему вы восемь лет молчали?» - клише политической пропаганды в России, которое с конца февраля 2022 года используется в связи со вторжением России на Украину как напоминание о том, что война в Донбассе продолжается с 2014 года. Фраза стала одной из самых употребляемых в российской пропаганде и широко употребляется жителями России для оправдания российского нападения[1]. Является одним из главных аргументов военной пропаганды России[2][3]. Смысл фразы «Где вы были восемь лет?» состоит в обвинении противников российского вторжения на Украину в том, что те много лет «не замечали убийств мирного населения Донбасса Украиной»[4]. Однако многие журналисты отмечали лицемерие и подмену понятий в этом тезисе российской пропаганды[4][5].
Дякую, панове, за цікаву бесіду! Моє дитинство і юність пройшли в СРСР, саме так все і відбувалось. Були різні періоди: в якісь важче жилось, в якісь легше. Моя бабуся 1915 р.н розказувала про голодомор 1933 р, як її батько ховав від влади зерно у викопану "пашенну" яму десь за селом, а потім вночі ходив крадькома набрати трохи, щоб було чим годувати сім'ю із 9-ти чоловік. Бабуся такий віршик розказувала: "Нема хліба, нема сала, все советська власть забрала". Мої батьки своє післявоєнне дитинство згадують, як голодне і голе (навіть нижньої білизни не було), а ось період 70-х початок 80-х років вважають найкращим, тоді дійсно стало легше жити, ніж попередній час. Для мене мої 20 років життя в СРСР -це зовсім інше сприйняття, ніж моїми батьками. Назад повертатись точно не хотілось би. Пам'ятаю тотальний дефіцит товарів, фарцовщики, спекулянти..., так називали людей, які десь знаходили (частіше у моряків) імпортний товар і перепродували його натихаря. Приватного бізнесу не існувало, а продавати щось своє вважалось принизливим. Приниження особистості , грубе обслуговування в магазинах і сферах обслуговування, партійні і комсомольські осередки на робочих місцях мали право втручатись в особисте сімейне життя та виносити це на загальні збори аж до звільнення з роботи. Взагалі, можна розказувати дуже довго і багато😅 Хоча, були якісь і добрі моменти, але, дякуючи Богу, все це в минулому.
Я дивлюсь Пуаро польською-в кінці- читав Януш Кoзьол. І він, дай Боже йому здоров'я, перечитав усі фільми іноземні за всіх персонажів- як у буремні часи піратські бойовики одним носовим голосом озвучували, так і тут, тільки здоровий і з інтонацією.Все- все той Януш читає. І Рембо , і Пуаро ,і Анжеліку)))Український дубляж - це мистецтво! Взагалі українські медіа дуже круті!!!
Дякую цим чудовим жінкам. Стільки знайомих та рідних обличчь: люба свекруха Лариса і сусідка Таня, і тьотя Люба. Я дякую їм всім. Свекруха моя щодня плете сітки там. Доєдналися після того як я їй розповіла, що я з дітьми ходжу плести сітки в Таллінні. Велика спілка українок та естонок, а також багато іноземців приходить плести сітки для захисників України. Допомоги мало не буває, тому долучайтеся всі та допомагайте, як можете.
Доволі цікаве відео з корисною інформацією. Тема, яка завжди є актуальною. Ви молодці, що висвітлюєте таку тему у вільному доступі. Сподіваємося, що його перегляне чимала кількість користувачів. Окрема подяка вам за вашу працю!
Українки сильні і мужні. Вони завжди прийдуть на допомогу. Низький уклін кожній за їх нелегку працю! Вам окрема подяка, що розказуєте усім, що є такі люди, як Берегині з Ірпеня💙💛
Ось на таких людях і тримається наша Україна!🇺🇦 Саме наша доброта, небайдужість і віра в світле майбутнє приведе нас до перемоги!🙏🇺🇦 Побільше б таких українок🫶 І українців🫶 Дякуємо, що висвітлюєте таку необхідну інформацію і за можливість долучитись до дійсно важливих і добрих справ🙏❤️🇺🇦
Дякую за актуальний та якісний контент. Хоча мені 34 і радянського часу я не застала, але багато чула від бабусь. На жаль, вони до кінця життя залишалися адептами Союзу... Проте я багато читала і, як філолог, знайома зокрема з трагічною долею представників Розстріляного відродження та шістдесятників. Незабутнє враження на мене також справили твори про Голодомор Уласа Самчука, Василя Барки, а також про радянську дійсність - Володимира Винниченка "Слово за тобою, Сталіне"
Дуже цікавий канал. Дякую, що піднімаєте важливі теми. Давно живу не в Україні. Навіть мені сняться жахи, шо я в Україні і починається тривога. Дуже хочеться приїхати до батьків, але є страх, шо не вивезу навіть звук сирени(((
Слухай, нещодавно моя викладачка розповіла, що її син пішов з нагоди Дня народження до своєї дівчинки на вечірку. В сім'ї хлоп не їсть цукор і взагалі здорова їжа і ТД. А батьки на концерт пішли, - мали вільний час до19, але їм задзвонили раніше- жоних" надудлився шампанського, в нього вертольоти* і все , що далі. Вперше забирали сина з вечірки , бо перепив- сину 5, а шампанське - дитяче, безалкогольне.
Дякую за відео, дуже цікаво та пізнавально, пан Олександр круто подає інформацію! Сиджу, думаю, все-таки я не алкаш :D Тепер думаю де знайти мухомори та оленя )))
Коли кажуть про «дорослі історії»… Мені здається, коли таке кажуть, мають на увазі не суто дорослу, а універсальну. Здатну прикувати увагу дітей, але яка не розподобалась би навіть у дуже цинічному підстаркуватому віці. НМД, це ті, 1) де нерозуміння дорослих сенсів не заважає цілісному сприйняттю сюжету, просто ти сприймаєш його на менш глибокому рівні; 2) де дорослі сенси лежать на поверхні, але раніше за певний вік і певний життєвий досвід ти їх не зчитуєш, 3) що мають потенціал до повторного перегляду. «Порко Россо» - діти повеселяться з піф-пафу, дорослі нормально прорахують усі комплекси, властиві 35+. «Мандрівний замок» - у дитинстві проста казочка про самоприйняття та війну, у дорослому віці - о, які ж безодні там відкриваються. «Ая і відьма», яку більшість, на жаль, негативно сприйняла через «пластиковий» вигляд, а, між тим, за рівнем складності (і крутості) сценарію вона посідає друге місце з-поміж гіблевських. «Енканто» і «Коко» - десь на рівні ПР у плані дорослості. Усі абсолютно точно поєднує одна риса: великий віковий розкид між персонажами, і з суми рівнозначних прагнень цих різновікових героїв і народжується сюжет. Коли якась сторона перетягує ковдру на себе, то універсальності вже не буде. А от згаданий в інтерв’ю Піт Доктер, попри великий вклад в анімацію, все ж, НМД, до планки «універсальної історії» ніде не дотягнув. «Душа» з типовими проблемами середнього віку зовсім маленьким дітям навряд чи буде цікавою, у «Воллі» всі теми зчитуються з першого ж перегляду. А решта тих історій, де він виступав сценаристом, має суто дитячу ЦА. А, ну і ще такий момент - що в побуті дуже часто плутають режисера і сценариста. І ці два таланти ніяк між собою не пов’язані. Хіромаса Йонебаясі, наприклад, шикарний в іпостасі режисера, але якість його фільмів дуже залежить від того, хто в нього буде сценаристом.
Дуже вдячна за «Мавку»! Усій команді, зокрема і пані режисерці. З-поміж анімаційних світів натепер маю три, де мені хотілося б пожити, поблукати і пороздивлятися все до найдрібнішої деталі. І дуже рада, що третім став саме український.
Дуже дякую всій вашій команді за цей випуск! Світлана видно що дуже світла, мудра, добра людина - справжня українка! Хай би все в неї владналося і загоїлися всі рани!
