Боже яка це душевна рана . Тримайтесь, беріть себе в руки потрібно жити. Немає слів втіхи. Це страшна реальність ! Але так у себе загоните в кут. Любіть життя і може станеться так що ви повернетесь до своєї домівки шукай'тк позитив.візьміть собі тваринку яка вам буде розрадою. Дуже важко !
Я Вас так розумію , плачу разом з Вами . Бо дуже сумую за своєю оселею. І хоча я знаю , що дома зараз набагато гірше , чим тут де я зараз , я хочу додому.
Вічна пам'ять загиблому учню, Квіточці яка повністю не встигла розквітнути й прожити щасливе життя через цю кляту війну Царство небесне і вічний спокій юному хлопчику, щирі співчуття рідним.
Це історія про українського письменника, волонтера Володимира Вакуленка, якого викрали і закатували росіяни під час окупації Ізюму. Письменник до викрадення зміг закопати свій щоденник і повідомити батьку, де саме він закопаний.
