Слово Україні. Україно, Україно, моя батьківщино! Що зробилося з тобою, Як це трапиться змогло? Що фашистів ти пригріла, Ворогів в свій дім пустила, І тепер вони лютують На землі твоїй панують Вони бісяться від крові, Скуштували, вашу кров. Взявши зброю всіх вбивають Славу тобі воспівають На знівеченій землі. Україно, Україно, моя ненько Україно! Збожеволіла ти може, Чи захворіла мабуть, Як же це з тобою сталось. Що ж ти знову в рабство лізеш Не до ляхів, так до янкі? Чи майданів тобі мало? Мало крові, мало болю На шевченківській землі? Що це сталося з тобою Ти забула злую долю Коли лях тобою правив І на кіл тебе саджав? Ти тоді тремтіла з болю І благала кращу долю, До Росії ти зверталась Об”єднатись намагалась. І Росія врятувала, Ляхів всіх з землі погнала. Вона братом тебе звала Як могла допомагала. А тепер братів по крові, Ти вбиваєш и ганьбиш. Ти війну сама вчинила, Свою землю зруйнувала Тисячі людей ти вбила На потіху чужакам. Нісенітниці несеш ти На Росію брешеш, брешеш. Знову пам”ять ти згубила Про війну страшну забула Про Хатинь и Бабій яр. Ти забула як Бандера Свій «порядок» встановляв? Коли сотні українців на землі твоїй вбивав, І народ з фашистом лютим Знищував, все руйнував. Схаменися, Україно, Очі ти свої відкрий Що зробила ти з народом? Ким ти стала для народів? Ти фашистів допустила. Владу знову їм дала. І нащадками своїми Будеш проклята в віка.
