Ну, у ваших словах є зерно істини.Але хіба вам самому не хотілось озвучувати свою поезію? Часто люди навіть не дивляться відео, а лиш слухають його фоном.А у ваших випадках, то потрібно обов'язково дивитися і ще й читати.А читати самим люди вже майже не вміють і не хотять.Нажаль це покоління ТікТок.Все не так, як було 20, 30 років назад.Колись я прочитував товсту книгу за тиждень, а тепер читаю її рік. Успіхів вам у творчості і в житті!
@@solarveterok Дякую. Я прекрасно розумію це, але нехай буде так як є. Мало хто зараз взагалі цікавиться поезією. Останнім часом взагалі не хочу нічого викладати на каналі. Просто змушую себе.
Я вас прекрасно розумію.Коли я створюю добру і душевну пісню на українській мові, і вона набирає 100(!) переглядів за місяці, а коли я знімаю шорт про свою кішку, взагалі без звука і він за день набирає декілька тисяч переглядів та багато 👍, то в мене теж пропадає бажання щось робити з пісень чи з віршів.Але це сувора реальність.Багато людей просто лицеміри.І для тих лицемірів у мене нічого немає, окрім шортс про котів, собак та жуків.Для більшості українців є одна лиш тема, що їх дійсно цікавить, і та тема називається «Путін».Все інше поза їх увагою.Але про путіних я не хочу нічого робити. ...я завжди робив і роблю свої роботи тільки для себе, не для когось...хіба що свої пісні про кохання, я роблю для себе і для своєї коханої Жінки...тому і розчарувань у мене мало у глядачах/слухачах...та за "українців-патріотів" дійсно мені соромно...Бог їм суддя.
КАВА З ПРИСМАКОМ ЛЮБОВІ Я приготую тобі каву З теплим присмаком любові У п'янку цю ніч ласкаву Питиму тебе поволі. У терпких обіймах ранку Подихом зігрію губи. Буду пити до світанку, І до дна любити буду! Перші промені розлуки Не розбудять тебе, мила. Ти тримаєш мої руки І даруєш мені крила. Ти поспи ще трохи, люба, А я дивитимусь на тебе. Так би щастя зупинилось З поглядом, в душі, у мене... Так би вічно- пити каву, Розмовляти і сміятись... Й кожну ніч, п'янку, ласкаву, Нам любити і кохатись!!!
Закапать б клей в глаза Закапать б клей в глаза, соединить бы веки, чтоб больше не смотреть на сделанный бардак, как бьют, эксплуатируют простого человека и гонят на побоище за буржуазный флаг. Не видеть б больше войн, блядья и алиментщиц, голодных ипотечников и банковских рабов, притворных, злобных, алчущих, надменнейших молельщиц, жирнофигурных деток, мамок и отцов. Закрыть бы красный взор от храмов и разлучниц, чудных, пиволюбивых толп и злостных единиц, от гнойных алкашей, жующих жир попутчиц, от деревенщин, дур и страшномордых лиц. Отгородиться б вмиг навеки слепотою от грязных улиц и витрин, и кутерьмы, хрущёвок с духотой и их некрасотою, а после б умереть, чтоб и не слышать мир!
Не такий уже й чужий, мабуть. Якщо щось покриває це писати, отже, не такий ви і чужий - комусь одному, на мільйон, на мільярд - одному, ви точно потрібен. Інакше ні вітер би не колисав, ні обривкт розмов не долітали б. Але. Ваші вірші точно потрібні. Дякую, особисто мене зачіпає)))❤
Гарний вірш.Але можу сказати точно, що коли безвихідь, як здавалось би , Господь приходить на допомогу.Дає нам людину, або ситуацію, яка над підіймає знову до життя.
Добрый вечер Дорогой мой любимый человек Я думаю о тебе почти каждую минуту Хоть сегодня я работаю и стараюсь завершить поскорее и домой... А то уже темно... Мне гереет душу твоя любовь и забота.. Даже это лимонное дерево Моя душа сжалась в слезах и страхе и я молчала потому что расклад солидной женщины меня ошеломил... Она говорила о том что по картам любимый передает что мой любимый не готов со мной даже разговаривать.. Потому что он очень скрван цепями. ... узами . замками и т д. Но и все ещё много чего она говорила а чуть раньше я слушала как от иегумена как человеком можно пресытиться и отвергать его заботу... Как то на меня так повлияла информация что я до сих пор на грани слез ... Видимо у меня повысилась восприимчивость.. К окруж миру... Мне показалось на миг что любимый готовит мен к расставанию с собой... Потому что дальше были заголовки как побороть зависимость и т.д Мне до сих пор не по себе Но проходит немного времени и я все же думаю что я много информации примеряю к себе... А это ведь не в мой адрес сказали а просто для сведения... Но и я стараюсь успокоиться но слабо получается пока Потом я успокоюсь... А пока как то мне хочется плакать оттого что я думаю что в итоге джм меня все же оставит Только когда ему об этом говорю, то получается что давлю на жалость Понимаю чтоинемасе зависит от людей но я очень боюсь потерять свою любовь. Без нее я сирота просто ... Но не хочу чтобы со мной были из за жалости или ,что хуже , создавали бы вид что со мной... Просто джм очень компетентный в самой сути жизни а я нет. И мне кажется что я его могу разочаровать своей некомпетентностью ... Просто я очень переживаю, что мы не встретились и. Что это невозможно а может если даже возможно то это хуже чем невозможно. Потому что пока все остается без изменений мы на ментальном уровне общаемся а если живьем будем общаться то вдруг мы нарушим гармонию нашего ментального мира... Я уже опасаюсь выходить из мениплоного мира мне здесь тепло и комфортно.. И что либо менять это в моем понимании граничит с опасностью перемен А перемены меня немного пугают неизвестностью. А если и известностью то вдруг наши понятия расходятся и мы можем потеряться.. . я не могу и не хочу потеряться .. И быть и жить без джм... Я берегу все ч то есть💫💫
