ОнлайнТерапія - подкаст, у якому провідні психологи країни дають корисні поради про наболіле для кожного українця.
Якщо у вас є про що спитати психолога, але немає можливості піти на особисту консультацію, тоді наш подкаст саме для вас - він про українців і для українців.
Як всі ми змінились за два роки війни ? Чому так багато розлучень та криз у стосунках? Як дітям розповідати про обстріли? Чи доречно зараз говорити про кохання та секс? Чому постійно хочеться істи і взагалі як стрес впливає на організм ?
Ведуча - Ілона Довгань, теле-та радіоведуча, журналістка, має психологічну освіту. В різні роки працювала на каналах 1+1, НТН, 24 каналта «Київ».
Також слухайте програми в ефірі радіо «КраїнаФМ» щобудня о 12.00 та 17.00. Пишіть свої запитання у телеграм - бот @kraina_radio_bot Та слідкуйте у Instagram instagram.com/onlineterapiya_official TikTok www.tiktok.com/@onlineterapiya Або слухайте на подкаст bit.ly/3RoUjMy
Я менша сестра з різницею у 8 років. Мені ніколи не ставили у приклад старшу ( за конкретні заслуги), а говорила мама, що ми різні " як небо і земля". При чому, то все говорила усім гостям, сусідам і т.п. ( ніби виправдовуючи мене) з самого дитинства. Я - козеріг, а сестра риба, ну, різні 😊 Мама одразу притягувала сестру на свою сторону, навіть якщо була не права 100 відсотків. Мама намовляла на мене, а сестра мене вичитувала з ненавистю. ( Років до 35 моїх так було). Тато ставився однаково до дочок. Тато перший брат у сім'ї з трьох дітей, а мама друга з 4х дітей. Я завжди носила одяг після сестри ( 8 років різниця....уявіть, як то на мені висіло все....), хоч сім'я була середнього достатку, не бідувала. У сестри 2 доньки, а у мене одна і до її доньок я ставлюсь як до своєї : все по справедливості і порівну, ніякий ласий шматок не ділю по різному, щоб ні в якому разі дитина не відчувала недостачу, зменшення; завжди роблю хороші подарунки). Шановні пані у студії, я оце дивлюся і слухаю вас і все більше німих монологів до моєї мами з'являється. Чому так несправедливо зі мною вона була? А як підійшла ближче жо цієї теми то вона з'їхала та й я не примушувала відповісти, а лишила все як є. Я не вживаю алкоголь, не палю, можливо моя єдина вада, що маю треті стосунки у житті, а сестра як вийшла заміж так і по цей день разом ( хоча, сумує у шлюбі, по жінці це завжди видно). З усіма спілкуюсь я, допомагаю по можливості і без можливості, наче якийсь невидимий борг відробляю, але то не мій борг. Дивно мені від своєї совісті, що не можна по іншому з ними ❤Рідня моя, а нас так небагато . ( Хочу доповнити: сестра після закінченн школи нікуди не хотіла і пішла скоренько в ПТУ. Тато мені сказав це тільки років 3 тому : " Приїжджаю з товстим довідником навчальних закладів України і показую твоїй сестрі , а вона каже ( мнеться) що не хоче ні інститута, ні університета). А я простла батьків щоб в університет на художника чи дизайнера, бо малювати люблю, любила і любити буду. Всі це у селищі бачили. Мама моя ж казала що " треба бути вченим , щоб туди поступити і знати як учителя знають! Та й 5 років ти не видержиш.Ми тобі на свадьбу збираємо."( Забігаю наперед: весілля у мене не було, а у сестри було, на 300 чоловік; в інститут я поступила, коли доньці було 2 роки, заочно, одна з дитиною і було ДУЖЕ важко...)
Як на мене, то цю тему можна і краще було висвітлили більш точно і повно. Наприклад самі зізнаються що певна частка нарцисизму корисна і присутня навіть у них як у ведучих з мейкапом. Але далі просто котіння бочки на "нарцисів" хоча немає таких, є люди з нарцистичним розладом особистості, і єхидні зауваження що це типу не лікується і навіть вплив терапії мінімальний. Як така дуальність вкладається в цілісну картину? Ну і відсутня емпатія до людей з нарцистичним розладом, є певна стигма, коли тривожна людина тривожиться - її не часто висміюють підкреслюючи це тим що у неї тривожний розлад, бо це ок. А коли "нарцис" робить щось "нарцистичне" то емпатії нуль - він хижак, агресор, мудак. Хоча це теж розлад, і це його прояв ну таке коротше
Доброго дня, обожнюю ваші випуски і вже наперед ставлю лайк цьому відео ❤ Психологічний стан жертви - дуже знайома ситуація. В мене батько дуже тоталітарний і в більшості в продовж життя всі образи, критика чи приниження були виключно від чоловіків, тому і важко довіряти їм і побудувати стосунки з кимось - в мені включається жертва або агресор. Можливо ви б могли розкрити тему, як на нас впливає те, що ми отримуємо критику/осуд/приниження виключно від жінок чи від чоловіків?
Дякую,Ілоно,за чудову гостю! ❤ Я почула відповіді на багато запитань,які мене турбували... Ми часто забуваємо про себе у таких стосунках. Частіше запрошуйте таких цікавих гостей!
Надихнулась❤, аж полегшало. І ще погоджуюсь з Оленою що чим більше дитина получає обіймів, любові,здорова атмосфера в сім'ї тим дитина більш здорова, якщо і хворіє то не так складно. Помітила це на своїй доньці 😊
Особисто для мене, психологія жертви і вивчена безпорадністт, дуже актуальна тема. Вдалося з цим дати раду завдяки таким матеріалам, як ваш. Але справа в тому, що саме переконання з дитинства і не дають усвідомити цю проблему. Замкнене коло
Дуже гарно сказано, що потрібно відстояти свої кордони і щоб мама поважала як дорослу людину. Але як бути у випадку, коли мама не поважає взагалі нікого, у тому числі дорослих))
Ще має значення в якому соціумі ти живеш, в якій країні. Якщо брати крайні випадки. Для прикладу в Фінляндії, на законодавчому рівні прийнято закон про 0 безхатьків в країні. Тобто суспільство, каже це ок бути жертвою ми тебе підтримаємо. Тобто алкоголіки, наркомани, жінки, що потерпають від насильства ітд, ті кого ми врятуємо. Натомість Америка, Україна( нажаль) обрали нациську модель суспільства, де слабкий хай загнеться (аналог спалити в печі), він же ж сам винен, що опинився на вулиці, а чому це вона собі квартиру не купила, щоб переїхати від кривдника, будучи безробітньою мамою. Не сіла на шпагат в повітрі. Кредит не взяла на лікування. Нє ясно ж, "сама так хоче", "всі проблеми можна вирішити просто він не хоче","любить бути жертвою".
Але ж це правда (останнє ваше речення)! Якщо людина не хоче рятуватися - в її не врятуєте. Можна підтримати людину в важкій ситуації, але потім вона повинна стати на власні ноги і йти далі. А тягти її на собі все життя - це збочення. Заборонити безхатьків? З них 90% не хоче жити в притулках, бо там правила, неможна пити, треба митися. Це їх не влаштовує, вони хочуть жити так як живуть. То як їм допомогти? Тримати силою? Оце вже шлях до печей
@@Ірина-ь5ъ Саме так, підтримати. Для прикладу всі суспільства крім Фінляндії кажуть, а ти давай спочатку вилікуй свій алкоголізм чи наркоманію, тоді ми тобі допоможемо. Де логіка? Абсурд. Як людина з важкою психологічною травмою може " сама захотіти". Тоді як Фінляндія, каже спочатку тобі ми даємо, житло, потім державного безкоштовного психіатра, і тоді вже з тебе щось вимагаємо. Фінляндія надає квартири, не притулки, бо всім відомо, що в притулках багато насильства і там ти зустрічаєш багато травмованих людей, що хочуть травмувати інших. Це і коню ясно.
@@stepanyda-x7v хочете довести, що людину можна врятувати без її бажання - боже вам помагай. Я в таке не вірю. Дайте алкоголіку хоч 5 квартир, він буде пити собі спокійно і дякувати вам за підтримку. Мій власний досвід допомоги одинокій матусі: нещасна жінка завагітніла, житла немає, роботи немає, освіти немає, потенційний батько дитини розчинився у повітрі. Звісно, усім світом зібрали допомогу, оплатили оренду квартири на рік, люди пожертвували всі неохідні побутові та дитячі речі. Матуся з дитинкою врятовані. Знаєте, що сталося за півроку? Вона завагітніла вдруге. З того часу я допомагаю лише безпритульним тваринкам
У мене двоє синів. Різниця 3 роки. Хлопці дуже різні за темпераментом, цінностями, уподобаннями, але дуже близькі і дружні. Молодший загинув на війні, прийшло 2,5 роки, а старший не може змиритися, прийняти, відпустити. Приїжзджаю, а берці Костіка до цих пір стоять на балконі, кругом них бігає Костіка племінник, який народився після загибелі дядька… А берці все на видному місці, як памʼятник…Така історія. Щемно і болячи.
