2023 ніхто не бачить змін на краще...чому? Хто веде і куди? Скільки життя ще потрібно покласти? (Чиновники як тоді у 14 так і у 23 -займаються тим самим)
Ця пісня - повернення в атмосферу Майдану і Революції Гідності. Думаю Героям Небесної сотні, які "...дивляться на нас з темних небес", - точно не соромно за сучасних українських героїв. Слава ЗСУ і вічна пам,ять Небесній сотні .
Гарна пісня Лелеки, схожа на Не спо моя рідна земля! Хороші слова, аранжування, виступ Фоми. Все класно! Я за Вас вболіваю, всією душею і бажаю більшої популярності в Україні і за кордоном, пане артисте! Ви заслуговуєте на Шевченківську премію! Дякуємо! Моя мама від Вас просто шаленіє. Ритм, акордеон, гітара, клавішні тощо. Як військовий духовий оркестр. Справжня козацька музика!
Переклад Миколи Лукаша Джон Ячмінь Зійшлись колись три королі Суміжних володінь I поклялись, заприсяглись, Що згине Джон Ячмінь. Взяли, ввергли його в ріллю, Втовкли аж у глибінь I поклялись, заприсяглись, Що там йому амінь. Прийшла весна веселая З теплом, з дощем рясним, I Джон Ячмінь піднявся знов На диво їм усім. Настало літечко жарке - Стоїть Ячмінь, як гай, Пустив уси, немов списи - Ніхто не зачіпай! Настигла осінь клопітка - Ячмінь мов зажуривсь І головою сивою Додолу похиливсь. Змарнів, ізблід- звичайно, дід - Немає вже снаги… Отут на нього й завзялись Злорадні вороги. Ураз йому кривим ножем Коліна підтяли, На віз взяли, рублем стягли, На кару повезли. Додолу скинули, та й ну Ціпами обкладать, На вітер винесли, та й ну Угору підкидать. Шпурнули в воду бідака, У темну холодінь: Роби, що хочеш, Джон Ячмінь,- Хоч потопай, хоч плинь! Знов вийняли на білий світ, Та мало ще наруг, Знов шарпали, вгадавши в нім Життя найменший рух. Пекли сердегу на вогні, Аж мозок з кості сплив, А там мірошник у млині Ще й жорнами чавив. А потім з серця кров взяли, Кружляти почали… Пили, пили - що більш пили, То веселіш були. Бо Джон Ячмінь - то ж богатир, I добра в нього кров: Ковтнеш її хоч крапельку, То всіх би поборов! Ковтнеш її - журба сплива, А радість ожива, Ковтне її сумна вдова, I серце їй співа! Чарками дзень, чарками дзінь - Здоров був, Джон Ячмінь! Хай родить рід твій задля всіх Потомних поколінь!
Так, якщо чесно, тоді як через телепорт віків, відчувалося, що повторюється минуле. Здавалося, всі були в якомусь зміненому стані свідомості. Памьятаю Руслану, яка стояла і казала слова - я можу стояти тут вічно, але що далі... Постійно закликлала до появи справжнього лідера. Всі були дуже напружені всередині. Відчувалося, що наближається щось погане. Соліст гурту Скай заспівав "тебе це може вбити", перед штурмом на гітарі серед студентів. Тоді здавалося всі провокації закінчилися, п'яний майдан тітушок вже розійшовся давно. Таке враження, що для штурму хтось чекав моменту, коли там буде меньше людей і всі підуть спати, думаючи що нічьго поганого вже не буде. Але тревога була не дарма.
Я взагалі не розумію людей, які були того вечора і пішли. Киян і дорослих. Вечір був дуже неспокійний. Враження було, що віє божевіллям від того, що намагається придприйняти влада.
"Памьятаю Руслану" - "Пам'ятаю Руслану" - вживати апостроф ольгіно не дозволяє? "п'яний майдан тітушок вже розійшовся давно" - навідь вони себе називали АНТИМАЙДАН! - як там погодка в ольгіно?
Я тобі скажу, де квітне дивний сад, де срібляста ніч тремтить у темних водах. У далекий край лежить нелегкий шлях, доки хижа ніч кружля по колу. Приспів 1: Не спи, моя рідна земля! Прокинься, моя Україно! Відкрий свої очі у світлі далеких зірок! Це дивляться з темних небес загиблі поети й герої - всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє. Тільки два шляхи... Один веде у пекло. Інший шлях веде тебе туди, де світ. Щоб знайти цей шлях, послухай своє серце - твоє серце знає, як його знайти! Приспів 1. Я тобі повім про мрію золоту, що палким вогнем горить в моєму серці. Про щасливий край, про радісних людей, де життя кидає виклик смерти. Приспів 1. Приспів 2: Не спи, моя рідна земля! прокинься, моя Україно! Відкрий свої очі у світлі далеких зірок. Це дивляться з темних небес загиблі поети й герої - всі ті, хто так вірив у світле майбутнє твоє. Не спи, моя рідна земля... (2)
Толока - український історичний фільм, екранізація Шевченкового вірша «У тієї Катерини хата на помості..». У фільмі йтиметься мова про жінку, яка пообіцяла свою прихильність тому, хто визволить із турецької неволі її брата. Як виявилося згодом, не брата, а коханого. За цю брехню у шевченківській Катерині відрубали голову, але в іллєнковській екранізації вона не помре від шаблі ревнивого козака. Натомість доживе до старості та народить доньку.
