Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом звізда ясна світлом засіяла. Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік пеленами, убого повився. Пастухи з ягнятком перед тим дитятком на колінця припадають царя Бога вихваляють. Ой ти царю царю небесний владарю, даруй літа щасливії цього дому господарю. Даруй господарю, даруй господині, Даруй літа щасливії нашій неньці Україні.
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки-чарівниці! Одна дівчина чорнобривая, То чарівниченька справедливая. У неділю рано зілля2 копала, А у понеділок переполоскала, А у вівторок зілля варила, А в середу рано Гриця отруїла. Прийшов четвер - та вже Гриць умер, Прийшла п’ятниця - поховали Гриця. А в суботу рано мати дочку била: «Нащо ти, дочко, Гриця отруїла?» «Ой мати, мати, жаль ваги не має, Нехай же Гриць разом та двох не кохає! Нехай він не буде ні їй, ні мені, Нехай достанеться він сирій землі! Оце тобі, Грицю, я так ізробила, Що через тебе мене мати била! Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата: Із чотирьох дощок дубовая хата!»
