Вітаю, квіти гарні, видно як ви їх любите. Єдине чого хотілося б, то чути назви всих рослин, а то вони майже всі цей, той, сей, ці, ті, ця, малючок))) Дякую ❤
Вітаю, вас Ірино! Великі молоді пагони у троянд (забула назву, просто відшибло) - це щастя, саме вони будуть формувати здоровий гарний кущ. Головне, аби встиг визріти. Рожеве з дрібними квіточками - це гіпсофіла. Вона обожнює сонечко, тому космея її заглушила. Космею можна обрізати, кущ буде нижчим, вона добре сіється. Саме космея врятувала купу рослин в таку спеку (за потреби її обрізаю чи видаляю). Флокси завжди мають хворий вигляд знизу, хоч обробляй, хоч ні. Тут треба дивитися на листя згори. Те, що багато квітів як попадя посаджено, то нормальний процес. Ви подивитися що подобається, кого з ким та куди краще пересадити. Ідеально тільки на папері. Мене усі критикують та вчать, ось тільки йти з мого садочку не сильно бажають) у мене взагалі все не за прописом... Гібіскус, якщо деревоподібний, то цей кінь ще себе проявить, тому він своє наросте. Гібіскусу травянистому треба сонечко, тоді він вам видасть під 2 метри. Гвоздика також не весь сезон в чудовому стані. Її треба стригти та підсипати пісок за периметром. Вона не любить застою води, випріває. На 16-04 хв це спірея, не пухироплідник. На 17-08 "жовтий малюк" поруч з барбарисом - енотера. Має коріння як пирій, гарна квітка, але сильно розповзається. На 20-48 армерії та будлея. Армерії зазвичай квітнуть навесні, їм краще на гірку. Будлея також любить сонечко. Я саджу рослини за таким принципом - місце яке вони люблять. Є ділянка з кислим грунтом, з нейтральним/лужним. Сонячні ділянки та тінь-напівтінь. Все вийде. Головне вивчати те, що посадив. Еремурос краще прибрати з тіньової клумби. Також там наче побачила розмарін - це сонце, стригти, вкривати/заносити (24-11 хв).
Доречі розмарінин в горшку)) але як на мене він і в тіні непогано почувається. А чому еремурус прибрати з тіні? Він наче не поганий, і квітку так довго тримав. Але розумію, на сонці ці свічочки будуть дуже гарно дивитись. І так гіпсофіла мені врятувала багато квіточок від спеки) якби ви бачили скільки я її повиривала. В мене сльози на очах, а був би весь садок гіпсофіла і чорнобривці))) більше нічого не було б видно. Назви буду вчити, я поки як той хом'як, щось десь новеньке бачу, купую, саджу де є місце, тому і хаос)))І ще восени ходила по місту і збирала насіння з клумб де бачила.
@@Kyiras усюди зазначено, що вони сонцелюбні, тому намагаюся садити за цими даними. Якщо у вас все добре, то залишайте. Розмарін на пагорбі, на самому сонці, добре себе почуває, думаю вкривати та залишати на зиму.
Дааа,квіти у Вас дійсно гарні,великий асортимент,але! Такий венігрет!!!Не ображайтесь,Ви молодець,що красу створюєте,але дійсно плтрібно трохи упорядочити.У Вас сонцелюбиві і тіньолюбиві-разом,ті що люблять полив і ті що не люблять-теж разом!Ваша гвоздика гине-пересадіть свою юку,очітки,гвоздики-в сонячне місце,грунт-піщано -кам'янистий,і не часто поливайте!замульчуйте дрібним камінням і все буде клас! Все те,що починає загибатись-подийте:пакетик корневину+пакетик антестресанту"Amino Star",на 10 л.води,розмішати,і ч/з пів часа все пролити на зволожений грунт по пів літри.Будуть питання-звертайтесь особисто(маю досвід в вирощуванні та плануванні клумб).
Дуже гарні у Вас квіти, і повірте, це не тільки так коли починаєш створювати свої клумбочки, свій сад. З свого досвіду скажу, що кожен рік щось нове купуєш, а ту квіточку яку придбала раніше пересаджуєш в інше місце, і ось така гра в п'ятнашки майже кожного року😂. З мене підписка.
Так само і у мене - хаос ,але на початку літа ,цей хаос мені до вподоби ,а далі ,мабуть око замилюється і мене це дратує ,хочеться уже спокійних кольорів . Колеуси не вдається зберегти ,але ,байдуже ,уже здоров'я не вистачає на обробіток саду.У цей час троянди не чіпаю зовсім ,тільки щось сухе та хворе .На все добре
Ой,дощик,як гарно.А в нас центральній Україні ні одного дощика за літо.Погримить і десь іде.Дякую.Я дуже люблю чорнобривці,ромашку,гвоздику і дзвіночки.
Вітаю ! В другій половині серпня троянди вже не обрізають , навіть відцвівші лишають , разом з сіменними коробочками . Це потрібно для того , щоб троянди поступово готувалися до зими 🤗
Восени в замку дуже гарно, перед Хеловіном все прикрашено гарбузами. Відео з дрона в тумані: ru-vid.com/video/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE-Rmx98nSeiYo.html
Антоніни - селище міського типу у Красилівському районі Хмельницької області. Воно розташоване н р. Ікопоть. Тут проходить залізничне сполучення. А культурним та й економічним центром селища був і залишається маєток Сангушків-Потоцьких, адже саме вони розбудовували місто, тримали тут цегельний та цукровий заводи. Палацовий комплекс в Антонінах належав родині магнатів Сангушків і Потоцких в XVIII - XIX ст. Палац-резиденцію тут став будувати регент коронної польської канцелярії Ігнацій Мальчевский, що отримав маєток від своєї сестри Барбари Сангушко. На честь дружини Мальчевського Антоніни і названо поселення. З 1720 р. по 1851 р. - маєток належав князям Сангушкам, з 1851 по 1917 р. - графам Потоцьким. В 1803 р. тут значно розширено парк та оранжерею. Розбудовою житлових приміщень палацу займався архітектор Д. Арво. Від Сангушків, через шлюб Марії з Альфредом Потоцьким, маєток перейшов до цієї не менш родовитої сім’ї. Юзеф Потоцький заклав в Антонінах ботанічний сад. Остання барокова реконструкція припала на початок ХХ ст. (архітектор Ф. Фелнер) Через буремні події 1918 року Потоцькі залишили родове гніздо, виїхавши до Франції. Палац був спалений більшовиками, а на його місці зараз стадіон. Нині збереглись в’їзна брама, гараж, возівня та манеж. З 1960 року залишки маєтку мають статус пам’ятки садово-паркового мистецтва.
У XVIII столітті, за часів Речі Посполитої, власниками міста Ізяслав була заможна родина Сангушків, яка прославилася як філантропи й фундатори релігійних проектів.Бароковий палац у місті спершу проектував їхній придворний зодчий. Та пані Барбарі Сангушко не сподобався його проект, і вона звернулася по допомогу до королівського архітектора. Будівництво й облаштування споруди тривало понад 15 років. Звели її в другій половині XVIII століття. Спочатку тут гостював польський король, а після Сангушків - російські, українські та радянські військові.Павло Кароль Сангушко видобував срібло, займався виробництвом скла, отримував прибутки від торгівельних зборів. Магнат вкладав кошти у розвиток власних міст. Зокрема, в Ізяславі відновив пошкоджені козаками замки, костели, спорудив нові.Палац Четвертинських: пам’ятка зради та влади Мецената найперше цікавили масштаби, а не форма та стиль будівель, розголос у суспільстві. Як на типового представника шляхти його обізнаність у мистецтві була скромною та обмеженою італійськими впливами. Павло Сангушко довіряв рішення про вигляд та облаштування об'єктів придворному зодчому та іншим фахівцям. Архітектор палацу З-поміж художників, скульпторів та інших митців, архітектори мали привілейоване становищем, так само як архітектура помітно виділялася серед інших видів мистецтв. У Сангушків працював італієць Паоло Фонтана, який проектував кляштори (католицькі монастирі), костели, палаци, керував будівництвами та ремонтом старих. Виконувати волю магната було однією з умов його безстрокового контракту. За це зодчий отримував високу зарплату. Але після смерті магната справами маєтків та новими архітектурними проектами зайнялася 28-річна Барбара Сангушко. Це змінило кар'єру Паоло. Проект Пані Сангушко була однією з найцікавіших та найвідоміших жінок старої Польщі. Вона прославилася як філантроп та організатор театральних вистав і літературних салонів. Перекладала французьких письменників, писала короткі твори для дітей. Історичний блог: англійський парк на поліському болоті Барбара фінансувала, але не втручалася в будівництва сакральних споруд. Натомість прискіпливо вивчала проекти палаців, вимагала детальні креслення найменших елементів, робила зауваження на полях звітів. Паоло Фонтану вона вважала старомодним. І саме вона звернулася до Якуба Фонтани з проханням відкоригувати проект ізяславського палацу. Після цього королівський зодчий вніс правки у загальний вигляд споруди. А ще за декілька років пані Сангушко надіслала нові креслення сходів та ескізи камінів. У цих елементах - вестибюлі, колонному виступі - "чітко прослідковується особистість варшавського творця", стверджує польський дослідник, доктор наук Юзеф Скрабський. Інтер'єр і парк Будівництво й облаштування палацу тривало понад 15 років. Затримки виникали через те, що над ним працювали приїжджі майстри, адже серед місцевих компетентних не було. Багато матеріалів привозили здалеку. Наприклад, бляху транспортували з Гданська. Петлі, дверні ручки та фурнітуру замовляли в Терешкові (на Полтавщині), Ганнополі, Шепетівці та Мізочі, що неподалік Ізяслава. Інтер'єр палацу прикрашали фамільні портрети, живописи фламандської школи, а також колекція польських та англійських гравюр, занотував краєзнавець Тадеуш Стецький. А за даними опису палацу, кімнати декорували кольоровим папером: більярдна була, наприклад, жовтою. Стелю обрамляла ліпнина. Палац Сангушків з'єднали коридорами з іншим, Новозаславським, добудували приміщення, заклали під'їзний міст. Таким чином барокова споруда стала частиною архітектурного комплексу. Навколо запланували парк, але місцевий садівник не впорався із завданням. На прохання Барбари Сангушко проект розробив варшавський спеціаліст Карл Кнакфус, а його брат реалізував задум. Новозбудований палац став популярним місцем зустрічі політиків, магнатів та військових. Зокрема, польський король Станіслав Август гостював тут двічі. Нові власники Після переділу Речі Посполитої в палаці частково господарювали російські військові, зокрема підопічні генерала Михайла Кутузова. Згодом під тиском імперської влади Роман Сангушко продав резиденцію. Палац адаптували під казарму з їдальнею, бібліотекою та помешканням для офіцерів. Подекуди перебудували, але сама присутність військових врятувала пам'ятку від руйнації. Після Першої Світової війни тут розташувався штаб корпусу Січових стрільців Армії Української Народної Республіки під командуванням Євгена Коновальця. Українців захопили червоні козаки, яких невдовзі замінили більшовики. Споруда найбільше постраждала наприкінці Другої Світової війни. Радянська влада передала приміщення для потреб армії. У 2006 році український уряд виділив гроші на реставрацію пам'ятки. Приміщення палацу Сангушків та замку Заславських планували використати як адміністративну споруду та музей. Але справа обмежилася розчисткою території та встановленням паркану. www.bbc.com/ukrainian/blogs-41549672 Взято з сайту Україна - це ми! we.org.ua/malovnychi-kutochky-ukrayiny/hmelnytska-oblast/palats-sangushkiv-pototskyh-v-antoninah/
Про ціни я погарячилась.Картпати дороге задоволення.Найдорожчий курорт.Потрібно на це розраховувати, якщо їдете відпочивати, а не в гори.А якщо в гори, то не важливо)
Хто планує вперше похід, розраховуйте свій час.Обов язково починати з ранку з розрахунком на 5-5.5год.підйом, приблизно 4 год.на спуск.Тобто ця гора забере у вас день.Беріть з собою воду, перекус.Не залишайте в горах мусор, а ще краще беріть мусорні капети, і допоможіть волонтерам прибрати за поросятами, яких на горі вистачає.Беріть з собою дощовики, гора каварна))) нас на самому верху підмочило.Крім того, весь час перебування на вершині холодний вітер і дощ не давав нам навіть відпочити.Також дуже добре мати з собою палки, хоча б одну, так легше і підійматись, і спускатись, опираючись, і допомогаючи собі.Беріть пластері, я вдруге натерла ноги, і це неабияки заважає.Дуже вигідно ходити саме на цю гору палатками, тому що там є багато цікавих місць, які за день вам ніяк не обійти.Ходіть в гори, друзі, це неймовірний досвід, краєвиди, перевірка на витривалість.
