Душа - се конвалія ніжна, Сокрита у темному лісі. В ній мрія таїться кохана... Для неї вона й розцвітає, Нікому незнана... Душа - се безсилая квітка, Що пахощі ллє, але гине, Що з тихого смутку зав'яне... І в лісі ніхто в оту пору На неї не гляне...
A cherry orchard beside the house, The May bugs buzzing over the cherries The plowmen walk with their plows, The girls are singing as they walk, And mothers awaits them for supper. The family, has supper by the house, The evening star is slowly rising. The Daughter serves the supper, And the mother wants to teach, But the nightingale won't allow it. The Mother laid down by the house Her little dear children to sleep, Herself felling asleep besidet to them. Everything fell silent, only the maidens And nightingale have not gone silent.
Ой візьму відерце Чистої води Та й обмию серце Від горя-біди. На луги, на луки | Воду розіллю | Та й позбудусь тої муки, | (2) Що тебе люблю. | А вже по водиці Висихає слід, Та вже з-між травиці Виростає цвіт... Жовтий цвіт розлуки, | Рути жовтий цвіт... | Піду, щоб тебе забути, | (2) У далекий світ. | Бодай з тої рути Цвіт не зацвітав, Щоб ніхто розлуки На світі не знав. Болить моє серце, | Гірко сльози ллю... | Кого полюбила вперше,- | (2) Та й не розлюблю.
