Дякую за цю розмову! Отця Ігоря десь років двадцять тому слухала на молодіжних сарептах, також його дружину, не пам'ятаю нічого з того часу, крім свого бажання тоді мати таку сім'ю, доносити зрозумілою мовою любов Бога до нас. Переїхавши в столицю і створивши сім'ю, опинилася в таких обставинах життя, де почала шукати відповідей на питання, які не могла отримати лише виконанням обрядів і особистою молитвою, справді як каже отець, потребувала когось і щось, спільноти, де могла в світлі Божого слова (і це найважливіше) вилити душу, дозволити собі бути слабкою, озвучити речі в яких найбільше боялась зізнатися самій собі, і отримати розуміння, підтримку і прощення в кінці кінців, любов. Такими дійсностями від Бога, допомогою стали Ігнатій Лойола та заснований ним орден, пройшла ігнатіянські реколекції, а ті в свою чергу привели мене на Неокатехуменальну Дорогу, тому я дуже добре розумію, про що отець говорить. Також добре розумію отця Юстина, тому що до зустрічі з Христом також боролася за чистоту віру, як фарисеї боролися з Ісусом, і лише недавно зрозуміла слова "ідіть й навчіться, що значить - милосердя хочу, в не жертви". Зберігати відкритість на тайну, на Духа, залишатись вбогими духом - це непросто. Бажаю о.Ігору, о. Роману не втрачати Духа, залишати суд Богові, в кінці кінців бути несправедливо засудженим з допуску Божого - це йти зі Ісусом його шляхом. До воскресіння.
Отче Ігоре, Ви теж спецназ Бога, як і о.Роман Братковський, о.Ян Білецький, о.Богдан Андроник, о.Тарас Бровді. Буду молитися, щоб Ваше розуміння християнства зайшло до архиєреїв і інших священників церкви. До мене зайшло. Слава Господу! Христос Рождається!
