«Bogo News» - Агенція новин, яка охоплює 4 територіальні громади Богородчанщини (Богородчанську, Старобогородчанську, Дзвиняцьку та Солотвинську)
Ми створюємо якісний та незалежний інформаційний простір Богородчанщини.
Пишемо про найголовніше. Про людей. Для людей.
Ми відкриті до діалогу, пропозицій та ідей. Ми творимо інформаційний простір разом з вами. Ви завжди можете нам розповісти свою історію та звернутися тоді, коли важливо повідомити про суттєве для суспільства.
Пишіть нам в Bogo News : press.bogo.news@gmail.com
А також підписуйтесь на наші сторінки у Facebook, Instagram, Telegram,
Лайно повне , пропогандисти зліпили ширпотреб для пропоганди вбивства українців. ТЦК це часна компанія зареестрована в США , яке право вони мають ціпати людей , военкоматів не існую їх кпростили ще в 17 - му році. І це все для того щоб потім не було можливості засудити владу за її злочини (по тіпа це не ми , це частники проявляли іниціативу)
Спасибі тобі наш дорогий воїн за все що ти робиш для України. Повертайся живий і здоровий з Перемогою додому. Слава Україні. Слава нації. Слава ЗСУ🙏🇺🇦🇺🇸
Западная Украина становится Украиной !!! Восточная Украина Россией !!! Будете ходить друг к другу гости. Киев - Мать Городов Русских после 100 летнего перерыва вновь воссоеденяется с Россией !!!
Чудова людина, талановитий художник, майстер классного філософського гармонійного тату... Умнічка. Швидше б мирний час. Такі як ти мають наробити багато гарних діточок.
Назар топ❤️💪🙏🔥 Дуже сильно дивитись своїх земляків з Бого!!! Хотілось б ще подивитись волонтерів Bogo life!!! Олега Пушика він для Богородчан лице-волонтер України!!! І ще дитячого футбольного тренера Андрія Канюка, який виводить на новий рівень дитячий футбол якого в Бого не було років 20, а може і ніколи( це такі особисті побажання)
Потрібно ремонт робити у Храмах Українських Добрий із дерева доброго без всякої фальш бруківки іншого хламу отого непридатного для Церкви Господа Нашого.
Вийдіть в п'ятій годині недільного ранку на ранкову пробіжку, пробіжіть один квартал за ним другий, а там і третій. Що ви побачите? Нікого. Я отримую мотивацію з багатьох джерел, але саме тоді, в той самий момент я отримую її від того, що крім мене там нікого немає. Ні людей. Ні машин... Всім треба виспатись, бо в понеділок їм знову йти на роботу яку вони ненавидять. І мене це надихає, мені подобається що коли всі стають слабшими - я стаю сильніше. І тут не грає ролі ранкова пробіжка, футбол чи спортзал, а в тому - що це дасть вам. Ви не станете краще валяючись в ліжку весь вільний час. Ви станете краще лиш коли встанете з нього і почнете працювати. Це і є мотивація для мене, вірніше одна із сотні її граней.
Bogo_Life, проект з яким я виріс🤘, ще в далекому 2013 вигравав банку нутелли з розіграшу вконтактах, після чого Олег особисто вручав її в Бого😄Потім вечірки OpenAir по району. Тепер козаки волонтерять, велика вам повага хлопці. Дякую за інтерв'ю✊
Рубрика "найцікавіша" подорож життя: Якщо говорити загально, то най-най-най подорож, яку я переживав - коли сідав тихими вечорами за ноутбук і поринав в світ Androcentron-а. Андрію, це було щось. До кінця життя буду вдячний за такі пережиті години разом з тобою і Mr. T ❤️❤️❤️ А моя найцікавіша подорож, хоч була не єдина в моєму юному житті, але вона вона були для мене унікальною. Причиною було те, що вона була перша і поки єдине, в яку я поїхав сам. Тобто без сім'ї. Уся мандрівка загалом не була чимось особливим для бувалого туриста, та й для мене теж. Але є одне з біса приємне "АЛЕ" - лайнер "Romantica". Усі мої друзі і знайомі літати по ньому, що дурні, не звернувши жодної, мабуть, уваги на навколишні красоти. Але, що не кажи, це було щось. Я ходив по цій машинерії з відвислою щелепою і вона не закрилася, мабуть, ще наступні 3 дні. Магазини, палуби, каюти - все вражало. І тут я вперше по справжньому відчув себе в якомусь іншому світі, світі, в якому мені бути не доводилось. Та найприкольніше чекало попереду. Отож вийшов я на верхню палубу і просто втратив дар мови від тих усіх острівців, на якому одне дереві і одна хатинка, в якій, як не крути, живе задоволена життям сім'я чи пара. Махав я всім, кому не лінь. А лінь точно не було. Далі була екскурсія по Ризі, Любліні і Стокгольмі. Я цю подорож сміло називаю "Вихід в люди", бо подібні відчуття від побаченим масштабів життя європейського мене справді вразили. Щоб ви розуміли, наскільки я кайфанув, скажу, що так сталося, що я втратив усі (майже 90%) фото з тієї подорожі, але поки не забув ні секунди і тепер з гордістю розповідаю про побачене вже з пам'яті!!! Андрюха, ти крутий,
Це був липень 2014 року. Подорож на Фестиваль «Холодний Яр». Вирушив я туди автобусом з Івано-Франківська, разом з депутатами однієї з політичних партій. Дорога туди була дуже довгою і мальовничою, та не надто цікавою. Фестиваль відбувався в місті Чигирин, та був дуже патріотичним. Наступного дня, тим самим автобусом я мав їхати назад, але зустрів знайомих з м. Надвірна та вирішив залишитись з ними ще на день. Відтоді почались мої пригоди. Ввечері ми смачно повечеряли і полягали спати в бус, ніч була холодною, а я без теплих речей і туристичного спорядження. Наступного дня ми вирушили відвідати визначні місця. Мобільний зв‘язок в тих місцях пропадає часто і надовго, що і стало основною причиною того, що колективна подорож, перетворилась на одиночну. Мій бус поїхав без мене і з села Мельники я йшов пішки 6км до Гайдамацького ставу, де відбувалось освячення зброї. Там я наздогнав своїх колег і ми вирушили далі, та був я з ними недовго😂. Трохи вище ставу, на пагорбі стоїть Мотронинський монастир, навпроти нього є монастирське джерело і так як я був наймолодшим мене відправили за водою. Черга по воду була дуже довгою і зайняла близько 40 хв. Повернувшись до дороги, мого буса вже не було і хлопці поїхали без мене, Лайф там не ловив, але я знав що вони вирушили до дуба Максима Залізняка в селі Буда, тому пішки відправився туди, пройшовши ще близько 3 км, зупинив автобус, з туристами з Волині, які підвезли мене до села. Грошей в мене було обмаль і не вистачало на вхідний квиток, тому я попросив впустити мене на територію заповідника безплатно, торкнувшись дуба, пішов далі на пошуки товаришів, і не знайшовши їх, знаючи що наступний пункт дорога додому та не маючи змоги додзвонитись, вирушив наздоганяти їх. Десь кілометрів за 10 зупинив машину на Черкаси. Виїхав з Холодного Яру і десь біля Суботова з‘явився зв‘язок. Подзвонивши до друзів, я дізнався, що вони ще на території «Яру» і будуть їхати додому через Черкаси ввечері. В Черкасах я гуляв по місту, з грошей в мене було 12 грн готівкою і 11 грн на картці, в магазині купив за них 2 рогалики, так і пообідав, рогаликами і джерельною водою. На в‘їзді в Черкаси є залізничний переїзд і стоїть будка чергового по переїзду, там я і вирішив зачекати до вечора. Близько 22:00 мені подзвонили друзі і сказали, що вони понапивались і будуть їхати зранку. Я попросився в чергового заночувати в тій будці, він не відмовив. В той вечір якраз йшов матч Динамо-Шахтар, ми його подивились, поговорили на різні теми, я постелив собі світловідбиваючий жилет на підлогу і ліг спати. Близько 9 ранку мене підібрав бус і в буді, на речах я вирушив в довгу подорож додому.
Доброго дня! Ви перемогли у конкурсі від Bogo News та виграли браслет, який ми розігрували. Напишіть будь ласка свій номер телефону, щоб ми могли Вам зателефонувати та обговорити деталі вручення виграшу.
моя найцікавіша історія для мене досить особлива)) років ... навіть незнаю скіль тому, організовувалось відкриття велосезону. Поїздка до бухтівецького водоспаду , 20 км, вроді не багато... То шо постійно треба крутити педалі , бо то догори, тай до гори😬 - мені нічого не говорило. Останній раз на велосипеді " орльонок" їздила в дитинстві. Не маючи власного велосипеда , взяла вєлік сина ( який мені малуватий добряче) і поперла з усіма))))) Через 5 км я відчула що мені капець . Коліна горіли від навантаження, дихалка " здохла" ще на другому км.... і я розуміла що більше не зможу. Все... Слова - " куди ти преш" , з якими мене відправили з дому, мене реально надихали😁😁😁 і я не могла здатись. Я пленталась в хвості колони, з останніх сил крутила педалі і намагалась справитись ритмом дихання. На підйомах йшла пішки і тягла велосипед майже зі сльозами на очах.... " Куди ти поперла" - таки надихало)))))) і я це зробила . Ні жива ні мертва я добралась до водоспаду!!!! Ці відчуття я пам'ятаю досі!!! Я була горда за себе!!! я змогла!!! Саме в цей день і спалахнула моя пристрасть до велопоїздок , гір і всього прекрасного) ❤️🔥
