Оту останню пісню, яку не вчили з оркестром, яка на бонус, я вже жругий тиждень співаю. Бо то з дитинства пісня, з глибин не те що свідомості, а й підсвідомості. Такі автори і виконавці як Маестро -- безцінний скарб нації. Цінімо доки ходять з нами по одній землі.
Тарасе,я вдячна Всевишньому,за те,щоВін дав життя такій талановитій,щирій людині,як ти.Ось,чий голос має якомога частіше звучати з ефіру і сцени!Бо саме через тебе говорить Україна,її совість! В 90-х роках,мала щастя спілкуватись з твоєю матусею на сцені Органного залу у Вінниці і низький уклін їй за те,що вона дала життя одному з найкращих синів України!Прийми мою безмежну вдячність за твої такі щирі,сповнені любов'ю до України і людей пісні!!!Сил тобі,натхнення і якомога більше концертів!ДЯКУЮ!!!
Ми колись будемо гордитись, що вживу мали щастя чути Петриненка наживо. Хай ще декілька поколінь цим хизуються. Живіть, Маестро, і співайте нам ще довго і довго!!!
Я розумію, що коли війна, гімн країни не мінятими. Але в цій пісні , якби вона була гімном країни, було б уже давно все добре. Про що співаєш - так і живеш.
той випадок, коли варто навчитися ліпити скульптури хоча б для того, аби зліпити Тараса, встановити її на якомусь людному місці для шани і увіковічнення його таланту. геніальна людина !
Президенте,послухайте Петриненка, а якщо змінити Гімн, де написано, що тіло й ти волю ми положемо за свою свободу,- прийшов час поміняти слова Гімна. Ніхто не хоче мирати.
Яка багата наша країна на таланти, але останніми роками чогось Тараса і Тетяну не чути з концертами на телебаченні, а дуже би хотілося, бо вони є скарб України. Талановиті, з чудесними вокалами. Чекаємо!!!
