Вже кінчають вечерниці скоро прийдеться розстать Так дозволь хоч наостанку Тобі пісню заспівать Добраніч кохана ти щаслива будь І про мене серденятко не забудь Мрійних снах твоїх на мене ти згадай І палкіше гарячіше покохай
Thank you so much for this documentary. We are so grateful fo filming and putting it on the internet. We appreciate it even more now during the war. People need to know their heroes 🙏
Лучше Виктора Шпортько эту великую песню никто исполнить не смог. Что впрочем не удивительно - это весьма непростое произведение, за которое при современном отношении к делу и браться некому.
Глупа людина! В ті часи була епоха Відродження України!!! А тепер-- Руїна, пихаті баригі все розкрали, понівичили, оббрехали і продались з "патрохами"! Тепер нема ні митців, не науковців-- все умертвленно, втечено куди очі бачать і тільки я ви, глупа людина--- в рожевих окулярах щось лепочете про часи -- де нас було -- аж понад 50 миліонів!
Минуле століття, війна їх розкидала по світу. Ірена служила в польській армії, та за походженням вона як і Богдан Веселовський - українці. Наші музиканти, як я зрозуміла теж надихалися піснями Богдана Веселовського. Мені сподобалось як їх виконує Скрипка.
Вау! Як круто мати можливіть послухати їх розмову зараз, в 2024 році. Дякуємо, що законсервували нашу культурну пам'ять після 1920х і передали нам коли це стало можливим! Українська нація відбулася ❤ Ми встояли! Борімося! Поборемо!
Спасибо! Неожиданно действительно нежное исполнение. Не думал что мужчинам такое даётся. Да и вообще не знаю ни одной современной группы или певца с таким исполнение.
Перепрошую, але мушу зазначити, що ВесОловський це ПОЛОНІЗМ від слова ''' wesoly '', а пан Богдан щирий Українець, що у свій час воював і боровся за ЗАКАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ, за що польська окупаційна влада заборонила йому в'їзд на Батьківщину : він навіть не мав змоги побачитись зі своєю Мамою в рідному Стрию!!!
РІДНИЙ КРАЙ 💙💛 Розкішний степ... Убогі села... Це ти, мій краю чарівний? Мій рідний край такий веселий, Мій рідний край такий сумний! Як часто я в своїх надіях З тобою, краю мій, живу, Бо вірю я: не тільки в мріях - Ти будеш вільним наяву!.. Твої сини на всі дороги Старцями вбогими пішли; Давно чумацькі круторогі Вони попродали воли. Давно степи свої широкі Вони задарма оддали, Гаї ж розкішні і високі Другії власники звели. Нащадки прадідів дебелих, В ярмі ідуть твої сини!.. Мій рідний край такий веселий, Мій рідний край такий сумний! А все ж надійним вільним жаром Твої сини вже розпеклись; О краю! Може, незабаром Ти будеш вільним, як колись. Розкішний степ... Убогі села... Це ти, мій краю чарівний? Мій рідний край такий веселий, Мій рідний край такий сумний! 1909
Рандомно купив книжку і захопився талантом почуття душ письменника, дякую за фільм, сцена з кобзарями і невільниками дуже потужна🎉, схожа сцена є у фільмі "Поводир".
Автобусная соседка . Узоры на окнах и стёклах очков. Прохлада в железно-стеклянном салоне. Во мне же пылает любовная кровь, когда я гляжу на лицо эталона. В красивейших дольках малиновых губ таится любовь, зарождённая в сердце, стучащем легко меж дублёнок и шуб, в которых старатели и неумельцы. Помадная красочка сводит с ума, немного играя чуть глянцевым блеском. Мечтаю лишь их целовать до утра, с рассвета до ночи, с желаньем недетским. В пути многолетней и щедрой судьбы такой красоты я ни разу не видел! Уста, словно пик филигранной резьбы. Хочу, чтоб лишь мной они были испиты!
