На цьому каналі ви знайдете трансляції подій видавництва: тренінги, інтерв'ю та круглі столи з експертами; огляди журналів та продуктів видавництва “Колесо життя”, а також відгуки читачів та авторів журналу.
Журнал «Колесо Життя» - це мудрий помічник та порадник.
У ньому ви знайдете: • практики для саморозвитку, • матеріали з філософії, психології та творчості • притчі, афоризми, картини художників • рекомендації книг та кіно
Підписуйтесь на наш канал, отримуйте нову інформацію першими. Приєднуйтесь!
Дякую за чудову 1:23:57 можливість бути ,чути присутність Ангела ,коли Володимир Африканович Нікітін читає свої твори,то невимовне якимось "ангельським вітром" торкається серця. Серце може почути тільки серце.Дякую за справді добрий час подарували.
Цікаві враження від почутого. Безумовна цінність бесіди полягає в тому, що вона викликає внутрішню полеміку з твердженнями Олеся Манюка, більшість з яких я сприймаю, як своєрідну інтелектуальну еквілібристику , оповиту туманом невизначеності. Людина, яка робить настільки глобальні узагальнення завжди ступає на крихкий лід і неможливо без хвилювань дивитись на те, як вона по ньому крокує. Напевно в часи катастроф всі есхатологічні настрої та алармістські погляди виглядають особливо переконливими і за таких умов стає легше обгрунтувати їх "правдивість", особливо якщо цим займається психоаналітик, який стверджує, що в сучасному світі помер не лише Бог, але і любов (цікаво було б дізнатись подробиці особистого життя пана Олеся). Не знаю, чи варто нагадувати про те, що очікування кінця світу притаманне людям з давніх часів і що наш час в цьому сенсі мало чим відрізняється від попередніх епох? Це правда, що сучасні технології перетворили планету на глобальне село і що кожен з нас відчуває на собі значно більший інформаційний тиск, але з цього не випливає той факт, що тресцедентне зникло з нашого буття. Я маю кардинально інші відчуття. Що більше нас огортає ззовні темрява та хаос, то більшим стає наше внутрішнє прагнення до трасцедентого, а разом народжується стійкість та сила для реалізації справді цінних перетворень. В буддійському вченні існує уявлення про світоглядні крайнощі, які мають назву етерналізм та нігілізм. Я думаю, що Олесь Манюк, знецінюючи такі глибокі поняття, як любов та надія впадає в крайність нігілізму. Можливо це така профдеформація? Адже в людському вимірі цінність порожнечі полянає в тому, що вона може бути наповнена любов'ю. Можна відріктись від усього на світі і побачити за всіма формами та явищами лише порожнечу, але навіщо?
Цивіліза́ція - людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд). Наприклад, Єгипетській цивілізації властиві спорудження пірамід, муміфікація померлих, своєрідне ієрогліфічне письмо тощо. Інколи в одну цивілізацію об'єднують людей однакової віри (Християнська цивілізація, Буддистська та ін.).
Интересная дискуссия. Если говорить об ощущениях, то Олег Хомяк более гармоничен, Сергей Дацюк, похоже, познал истину в последней инстанции и очень горд этим😀
«А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого... І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій! А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!» 1-е до коринтян 2:1-8 UBIO
