« Ідеш селом... У "генделику" сидять молоді люди, п'ють пиво. Грає музика… Не Потап, не Вєрка Сердючка, не Винник, і не "Віктар Цой". Грає "Гаї шумлять" гурту "Пиріг і батіг" , за словами вірша раннього Павла Тичини. В історії про такі зміни в суспільстві кажуть: тектонічні, незворотні. Попереджаю: пісня - залипальна! Повторів на двадцять. Вірш, музика і виконання - чудові! Це ще той зовсім юний Тичина. Тичина "кларнетів" і "золотого гомону над Києвом". Це ще "Тичина Петлюри". "Гей, дзвін гуде - іздалеку, думки пряде - над нивами… Над нивами-приливами. Купаючи мене, мов ластівку. " Краса! Що таке Тичина? Що таке Україна? Що таке культура? Я маю базову початкову музичну освіту (звичайна радянська музична школа, духові інструменти і сольфеджіо, будь воно неладне!). В пісні "Гаї шумлять" в одному з куплетів раптом вступає фагот. Доволі рідкісний звір у духовому оркестрі. Складний і дивний. Низький і ніжний. І він вступає буквально на якісь три акорди, на мить… Але без нього - ніяк! » - - - - - - - - - - - - - ВІТАЛІЙ ЧЕПИНОГА (народний депутат України V, VI, VIII скликань, блогер)
Павло Тичина ГАЇ ШУМЛЯТЬ Гаї шумлять - Я слухаю. Хмарки біжать - Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй так весело. Гей, дзвін гуде - Іздалеку. Думки пряде - Над нивами. Над нивами - приливами. Купаючи мене, мов ластівку. Я йду, іду - Зворушений. Когось все жду - Співаючи. Співаючи - кохаючи Під тихий шепіт трав голублячий. Щось мріє гай - Над річкою. Ген неба край Як золото. Мов золото - поколото, Горить-тремтить ріка, як музика.
