Ооо! Нарешті я почув авторське виконання цієї пісні, дякую красно! Вона, ця пісня, мене знайшла в 91му році, її заспівав мій дядько. Я був впевнений, що це "народна пісня". Тому в 19му році я зробив на неї своє аранжування, як на українську фолкову пісню. Потім з хлопцями з мого гурту, що має назву "Вулик", ми її записали і зняли кліп ru-vid.com/video/%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE-HzhMGwJHHD4.htmlsi=ESyEdWcHfzNX1gNS. У квітні 20го року він навіть став експонатом музею АТО в м. Дніпро. Я дуже люблю цю пісню, там такі слова правильні, що навіть ватани та орки, які чули моє виконання цієї пісні ще до війни, не мали змоги якось заперечити їй. Так яскраво світиться правда крізь її слова. А головне, ця пісня відповідає на головне запитання, що робити з памяттю про загиблих побратимів, як з нею бути? А в останьому приспиві автори нам відповідають: "Пам'ятайте ж ви їх пам'ятайте такими..." Дійсно до поки ми пам'ятаємо - до тоді людина та її справи живуть.
@@natalkapopovych9684 Коли дізнався про те, що Партизани - це не фольклорна пісня, а авторська, я відразу зв'язався с арт-директором Піккардійської терції, надіслав кліп і узгодив через нього з авторами дозвіл на, по-перше, реаранжування, власне, створення кавер-версії пісні. А по-друге вони надали мені дозвіл її виконувати, за умови, що буде вказано авторів тексту та музики. Доречі їм наша робота теж сподобалась :)
А я малювала одяг сама, обмальовужи ляльчині окремі контури. Решта було "дизайнерська вигадка, це було цікаво. Начіпити готове- жодного інтересу. Ми малювали самі. Окремі "плаття" пам'ятаю до сих пір. І це розвивало фантазію, формувало якісь смаки. Готове на ніц не потрібне. Хіба що для зовсім малих дівчаток. Ну, я то тоді була школяркою.
Вікторіє, я з Волині. Все життя живу у місті. В селі не бувала навіть на канікулах, бо в селі нікого з близьких рідних не було, хоч рід був з села, але від 43 року минулого століття змушений був залишити село і переїхати до міста. Тому мова моя міська,літературна, та й я педагог. Але саме через ваш діалект я стала дивитися ваші мініатюри. Це скарб! Діалектом потрібно розмовляти! Зберегти його. Щодо концертів. Великий Аркадій Райкін в одному концерті змінював образи на "раз". Перегляньте якось його програми,може знайдете на ютюбі. І щодо того,що ви не артистка. Ви хороша артистка! Багато з тих артисточок,які наче б то уже визнані,навчались на артисток, по правдивості образів не дотягують і близько. Тому єдине,що вам не вистачає- акторської професійної освіти. Ви були б неперевершеною актрисою. Бажаю успіху і хай живе діалект!
Такий автобус зустріла і біля нашої школи в Торонто. Була надзвичайно зворушена, тому що моя мама пережила цю трагедію на Харківщині. Моя родина велика родина Радченків втратила в ті роки 23 чоловік. Їі розповіді про ті часи є дійсно жахливі.
вітаю. в Канаді з*явилось багато людей, які розповідають про сучасне життя українців. я більше розповідаю про якісь цікавинки і то нема часу. Подивіться: про унікальні церкви на Ніагара та Брамптон, про село Полтава, про Вінніпег, про корчму, Di Pi табори, унікальна куртка Галі Арсенич з Вінніпегу, сад скульптуп Лео Мола у Вінніпезі.... тут багато аідео про Канаду та українців в КАнаді www.youtube.com/@natalkapopovych9684/videos
Дякую за інтев'ю,але вже два роки пройшло.Ви нічого не показали чи є там який музей.ми приїхали нещодавно у Канаду і мало що знаєм,хотілось би зустріти своїх людей
Сучасні нащадки тих поселенців які утворили діаспору вже в більшості такі ж канадці чи американці і ментально і за само ідентифікацією. Яким все одно на Україну і мови не знають, асиміляція з часом дає плоди, українці можуть бути тільки в Україні.
що ми можемо хотіти від старої еміграції, коли нові приїджають і не дбають. відкривають рахунки в канадських банках, а не в українських кредитівках (до речі в Торонто є 2) Влаштовують тусовки на день початку війни, коли стара еміграція влаштовує мітинги на підтримку України.
Стара еміграція влаштувує зібрання але поза збором вони мало значення відіграють в суспільстві, бо впливу на країну немає, тож сучасні нащадки або в більшості асимілювалися а так і є а інші ті хто дійсно зберегли ідентичність, їх замало, щоб відстояти хоча б пам'ятник героям України, в честь українців які прийняли участь у формуванні такої держави як Канада.
Всюди в світі стараються зберігати діалекти ,шанують таким чином свою мову ,її різноманітність і багатство...шануючи людей які не розгубили ще те багатство...
Шикарна пісня! І слова і музика! Я все своє життя думав що це народна пісня) Але ж тепер знаю, що ця пісня має своїх чудових творців і нехай пробачать вони нас, коли ми вважаємо цей витвір воістину НАРОДНИМ! Слава Україні!
Совєти змінили багато слів у вірші, ось приклад де дикламатор прочитала не оригінальні слова Тичини , використовуючи на московських, білоруських ..вбивайте ворогів.. замість оригіналу: «На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі -я прошу , молю!- Вбивайте ворогів, злодюг кремлівських , вбивайте без жалю! « Пропущено останні слова: «Кремлівська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі ж кладу я дошку гробову, Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.»
