БО́ЙКІВЩИНА - край у середній частині Українських Карпат. Заселений укр. субетносом - бойками (інші назви - верховинці, тухольці, підгіряни, підкарпатці, долішняни, долиняни), що є носіями бойківського говору.
У 30-х рр. 20 ст. тер. Бойківщини становила 19 тис. км2, заг. кількість бойків - 1 млн осіб: 626 634 - у Галичині, 356 960 - на Закарпатті, 50 тис. - на еміграції.
У 7-9 ст. територія Бойківщини належала білим хорватам (993 приєднані до Русі), у 13-14 ст. перебувала у складі Галицько-Волинської держави, із втратою рус. державності закарпатська Бойківщина було загарбано угорцями, а галицьку - поляками. 1772-1918 вся Бойківщина перебувала у складі Австрії (згодом Австро-Угор.) монархії, згодом знову окремо - у Чехо-Словаччині і Польщі, від 1945 - разом у складі УРСР.