Як дитиною бувало упаду собі на лихо, то хоч в седце біль доходив, Я собі вставала тихо, Що болить ? мене питали, Але я не признавалась, Я була малою горда, щоб не плакать, Я сміялась, А тепер коли для мене жартом злим кінчиться драма, І от от зірватись має, гостра, злобна епіграма, безпощадній зброї сміху, Я боюся піддаватись, І забувши давню гордість, плачу Я, щоб не сміятись.
Як дитиною бувало, упаду собі на лихо, то хоч в сердце біль доходив, Я собі вставала тихо, Що болить ? мене питали, Але я не признавалась, я була малою горда, Щоб не плакать, я сміялась, А тепер, коли для мене жартом злим кінчиться драма, і от от зірватись має, гостра злобна Епіграмма, безпощадній зброї сміху, Я боюся піддаватись, і забувши давню гордість, плачу я, Щоб не сміятись.
Contra spem spero Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть - і настане Ще й для мене весела весна. Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей - Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть, думи сумні!
Дякую Ліні Костенко за талановиті твори (хоча це дуже поосто сказано) і особлива подяка Наталі, бо у Вашому виконанні ці твори заходять в душу і хочеться слухати і дивитися на неймовірну красу: мова, врода душі і краса дівчини. Оце і є та освіта, коли не ,,силком під зад,, а коли хочеть знов і знов чути найкрасивішу мову..і так само розмовляти...
0:07 Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? 0:21 Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! 0:37 Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. 0:49 І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть - і настане Ще й для мене весела весна. 1:02 Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. 1:14 В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. 1:29 Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні!
Йшов на зустріч я з жінкою доброю, А зустрівся з отруйною коброю. Якби знав, що є в неї коханий, То б тепер не зализував рани. Виявляється, лихо людини Додає їй отрути до слини, І то кодло міщанське не знало, Що між них ця зміюка зростала. А тепер поетеса в імлі, Наче відьма, летить на мітлі, До коханого враз підлітає І цілує його, й обнімає… Хлопця жаль, бо колись неодмінно Враз проявиться вдача зміїна, І, як інших людей покусала, Так і в нього встромить своє жало! Зміст такий за словами красивими: «Люди, будьте взаємно жахливими!». Я Вам щиро, від серця подякую, Якщо будете, Ліно, ніякою!..
В такий святий і магічний вечір Давай подивимось глибше одне одному в очі Загадаємо все, що хочеться Все, що на душі Давай відкриємо наші серця І запам'ятаємо ці вірші Адже мріяти не шкідливо Мріяти так важливо Тож нехай відбувається диво, давай Мріяти, мріяти, діяти починай Мрії призводять до дії Випробовують, вчать терпінню Та, якщо дуже щиро віриш, потім Втілюються у життя Мріяти не шкідливо Про найкраще та особливе Налаштуватись важливо нам До неможливого сприйняття Вони будуть казати, що тут Нічого не вдієш, нічого не наєш Нікого не знайдеш, нічого не зможеш Що врешті-решт це все дрібне Впадеш не підведешся Та не варто їх слухати Бо в рішеннях своїх мрію Навряд чи підведеш ти Тож починай діяти Не припиняй вірити Здійсни мрію Так, саме ти
Чудовий вірш .Дуже гарна актриса .Ось кому треба давати народної артистки України ,а якимсь Дарья Петрожинським, виступивши на Голосі з російсько мовною піснею стала непонятною звездою,завдяки Кароль..Як ще Салему.не присвоїли ..
Будь ласка можна вірш Як сяйва, повна ти кохання... Мов сад у росах, солов’ї... Я всі твої переживання помножу в серці на мої. У сонці знов заграють віти, як співи в серці - щастя днем... І будем вічно ми горіти любові золотим огнем.
Хай буде все збудоване збудовано, Хай буде все сплюндроване сплюндровано, Хай зварене в каструлі буде зварено, Розкрадене з бюджету знов розкрадено. Нехай в житті піде все шкереберть - Нічого, все це вилікує смерть. Таку пургу нам гонить поетеса, І в ній не зрозуміло ні бельмеса…
Коли я буду навіть сивою, і життя моє піде мрякою, а для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою, ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю. Безборонною, несинхронною ні з теоріями, ні з практиками. і боліла в мене іронія всіма ліктиками й галактиками. І не знало міщанське кодло, коли я захлиналась лихом, що душа між люди виходила забинтована білим сміхом. І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: - Люди, будьте взаємно ввічливі! - і якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: - Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!
Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть - і настане Ще й для мене весела весна. Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей - Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть, думи сумні!
Привіт Наталка 🙂 I hope that you don’t mind that I’m writing in English. I am learning the Ukrainian language but my level is not high enough to express my thoughts here in the chat. And I don’t want to cheat with the help of Google translate. That’s why I choose to write in English. I just want to ask you if it would be possible to add English subtitles to your video. I understand a little bit but I want to understand everything in Ukrainian. I love the Ukrainian poetry and I’m really caught by your video and your wonderful recitation. It touches me … In general you Ukrainian people are such wonderful and beautiful people you can be really proud of your rich Ukrainian culture. It is so horrible what you are all suffering from at the moment. And I hope that the cruel war stops as soon as possible !!! Stay strong and I’m convinced there is a wonderful future for the Ukraine !!! Warm wishes and my best greetings from Germany. Вітаннячко - Яннік
Дуже приємні почуття. Все просто... Просто і дивовижно. Хочеться і слухати, і дивитися: гармонійне поєднання змісту поезії і жінки, яка вимовляє слова... Дякую, пані Наталко.
прочитання такого знайомого вірша просто вражаюче!!! Наталочко, перезапишіть відео, викладіть у ютуб, сподіваюся, зараз цей вірш набере більше перглядів.
