+Хай в серці буде весна+ Я так хотів жити, Усіх вас любити, Дарувати вам квіти, Моє жіноцтво, моя сім’я. Бабуся і мама, Щасливим був я із вами, Кохав до нестями Тебе, дружино моя. Я очі бездонні Любив твої, доню, Нам Богом дане дитя, Моя кровинка, перлинка, Моя ти люба дитинко, Надія і майбуття… Як заволали сирени В країні рідній щоденно, Став чорним в лютому сніг… Пішов до воєнкомату. Бо мусив вас захищати. Інакше я би не зміг. А вітер був вже весняний… Але не гоїлись рани Отриманні у боях... Душа лелекою в Небо… Та ви не плачте, не треба. Росії путінській - крах! Не плачте, мила бабуся. За всіх я в Небі молюся. Ви довго-довго живіть. Тут є мої побратими. Ми поруч з вами незримо… За нас свічу запаліть. Не плачте, матінко сива. Гірка ж бо сліз Ваших злива… Турботи є ще земні… Тут Янгол знову і знову Співає ту колискову, Що Ви співали мені. Не плач, кохана дружино. Душа лелекою лине… Загинув я не дарма. Моя єдина любове, Колись зустрінемось знову. У Бога мертвих нема. Не плач, красунечко, доню. Промінчик сонця в долоні Від мене з Неба лови. Ми переможемо, знаю. Хай Бог тебе зберігає. Під мирним небом живи. З весною, люба родино. Щаслива буде Вкраїна. Непереможна вона! Не плачте і не журіться. За всіх нас Богу моліться. Хай в серці буде весна. Не плач, доню. Не плач дружино. Не плачте, мамо. Не плачте, бабуся. Хай в серці буде весна. Анатолій Джус+ Березень 2023
Дякую Вам, Маріє! 💙💛 Хоча на дворі та в душі осінь, виникло бажання залишити тут ось ці рядки: Привітання з Весною для усіх бабусь, матерів, дружин та доньок від онуків, синів, чоловіків та татусів, віддавших життя за свободу України. +Хай в серці буде весна+ Я так хотів жити, Усіх вас любити, Дарувати вам квіти, Моє жіноцтво, моя сім’я. Бабуся і мама, Щасливим був я із вами, Кохав до нестями Тебе, дружино моя. Я очі бездонні Любив твої, доню, Нам Богом дане дитя, Моя кровинка, перлинка, Моя ти люба дитинко, Надія і майбуття… Як заволали сирени В країні рідній щоденно, Став чорним в лютому сніг… Пішов до воєнкомату. Бо мусив вас захищати. Інакше я би не зміг. А вітер був вже весняний… Але не гоїлись рани Отриманні у боях... Душа лелекою в Небо… Та ви не плачте, не треба. Росії путінській - крах! Не плачте, мила бабуся. За всіх я в Небі молюся. Ви довго-довго живіть. Тут є мої побратими. Ми поруч з вами незримо… За нас свічу запаліть. Не плачте, матінко сива. Гірка ж бо сліз Ваших злива… Турботи є ще земні… Тут Янгол знову і знову Співає ту колискову, Що Ви співали мені. Не плач, кохана дружино. Душа лелекою лине… Загинув я не дарма. Моя єдина любове, Колись зустрінемось знову. У Бога мертвих нема. Не плач, красунечко, доню. Промінчик сонця в долоні Від мене з Неба лови. Ми переможемо, знаю. Хай Бог тебе зберігає. Під мирним небом живи. З весною, люба родино. Щаслива буде Вкраїна. Непереможна вона! Не плачте і не журіться. За всіх нас Богу моліться. Хай в серці буде весна. Не плач, доню. Не плач дружино. Не плачте, мамо. Не плачте, бабуся. Хай в серці буде весна. Анатолій Джус+ Березень 2023
"... Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди...." Такі прості і в той же час мудрі і глибокі рядки , які не забуваються Подяка від душі, пані Маріє💖🙏🏾
Знаний багатьом. Повертаюся до нього знову і знову. Особливо зараз… Ти знаєш, що ти - людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя - єдина, Мука твоя - єдина, Очі твої - одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди - Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе - Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба - Гляди ж не проспи! Бо ти на землі - людина, І хочеш того чи ні - Усмішка твоя - єдина, Мука твоя - єдина, Очі твої - одні. Василь Симоненко Читає: Марія Гончар
Уста говорять: «він навіки згинув!» А серце каже: «ні, він не покинув!» Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча? Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча, Тут в глибині і б’ється враз зі мною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» Так завжди, чи в піснях забути хочу муку, Чи хто мені стискає дружньо руку, Чи любая розмова з ким ведеться, Чи поцілунок на устах озветься, Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» Чи я спущусь в безодні мрій таємні, Де постаті леліють ясні й темні, Незнані й знані, і наводять чари, І душу опановують примари, А голос твій бринить, співа з журбою: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» Чи сон мені склепить помалу вії, Покриє очі втомлені від мрії, Та крізь важкі, ворожії сновиддя Я чую голос любого привиддя, Бринить тужливо з дивною журбою: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» І кожний раз, як стане він бриніти, Тремтять в моєму серці тії квіти, Що ти не міг їх за життя зірвати, Що ти не хтів їх у труну сховати, Тремтять і промовляють враз зо мною: «Тебе нема, але я все з тобою!» Леся Українка Kimpolung, 7.06.1901 Читає: Марія Гончар Музика: Любов Лукіна
Шановна пані Маріє, щиро дякую вам за чудове читання віршів українських авторів! Ваше виконання було справжньою насолодою, ви передали глибину емоцій і красу нашої літератури. Це натхнення для душі!
Напишу про мрію, хай летить - Широко розправить руки - крила... І сльоза лиш тільки та бринить - Від якої, знаєш, ти щасливий... Напишу про сонце і дощі - Без дощу й веселка не засяє... Десь коваль кує ще ті ключі, Що всі брами серця відкривають... Євгенія Юрченко 24.05.2024 Читає: Марія Гончар
Захочеш - і будеш. В людині, затям, Лежить невідгадана сила. Зрослась небезпека з відважним життям, Як з тілом смертельника крила. І легко тобі, хоч і дивишся ниць, Аби не спіткнутись ні разу, І нести солодкий тягар таємниць І гостру петарду наказу. Навчишся надать блискавичність думкам І рішенням важкість каміння. Піти чи послати і стать сам на сам З своїм невблаганним сумлінням. Олег Ольжич (уривок «Незнаному воякові») Читає: Марія Гончар
Пам’яті Василя Стуса «Як добре те, що смерті не боюсь я» - У нас сьогодні чути без кінця Слова твого вірша, Василю Стусе, - Життєве кредо кожного бійця. Ця велич духу страх перемагає. Любов й жертовність… Симбіоз, злиття. Вони, як ти, поете, не вмирають, І поруч з нами все наше життя. Вже стільки горя! У дітей сивини… Розруху й смерть нам «руський мір» несе. Та, вистоїть незламна Україна! Бо любимо її по-над усе. І твоє слово суще, невмируще Із нами, України вірний син, І ступить Україна у грядуще, Підніметься, мов Фенікс, із руїн. Марина Джус 05 01 2023 *** Пам’яті Василя Стуса Сьогодні шосте січня - Для нас знаменна дата, Яку Вкраїна вічно Повинна пам’ятати. Вклонитися поету Зібрались ми сьогодні. Вірші його - багнети Для влади неугодні. Вірші його співали, Що Україна - мати… За те й замордували В пекельних казематах… І досі Україна Дорогою йде болю… А скільки зараз гине За волю і за долю! Роками і віками Бідують українці, Бо лізуть хробаками Зажерливі чужинці. Ще й поливають брудом, Ганьблять, а не квітчають Свої, свої Іуди. У нас Їх вистачає. Та є сини такії - Їм срібло - не спокуса. Серця у них палкії, Як у поета Стуса. І докладуть зусилля, Щоб стала неодмінно Щасливою Вкраїна. Повір у них, Василю. 06 01 2022 Марина Джус *** Пам’яті Василя Стуса Ти в Гайвороні «витеплів душею». Слова, Василю, із твого листа.. Які ж рови глибокі та траншеї Душі несли в подальшому літа?! Одні співали партії осанну. Для них пошана, слава, спец пайок. Ти - мов без шкіри, і душа - як рана. Для тебе - обшук, чорний воронок. Так, в демократію держава грала. За почесті вклонялися й дуби. Тичина… Влада і його зім’яла. А ти озвавсь «Феноменом доби». Коли ти розпочав свій шлях у вічність? Як Параджанов фільм презентував, І Чорновол сказав слова магічні: «Хто проти тиранії, встаньте»! Встав. Встав і пішов. Не плазував, не гнувся. Без компромісів, і без каяття. Здобув безсмертя, хоч життя позбувся. Своїй Вкраїні присвятив життя. Сховатися від долі не судилось. І це, поете, теж твої слова. Дорога болю у тюрмі скінчилась. Поезія твоя - вона жива! Марина Джус 06. 01. 2020
Пам’яті Василя Стуса Ти в Гайвороні «витеплів душею». Слова, Василю, із твого листа.. Які ж рови глибокі та траншеї Душі несли в подальшому літа?! Одні співали партії осанну. Для них пошана, слава, спец пайок. Ти - мов без шкіри, і душа - як рана. Для тебе - обшук, чорний воронок. Так, в демократію держава грала. За почесті вклонялися й дуби. Тичина… Влада і його зім’яла. А ти озвавсь «Феноменом доби». Коли ти розпочав свій шлях у вічність? Як Параджанов фільм презентував, І Чорновол сказав слова магічні: «Хто проти тиранії, встаньте»! Встав. Встав і пішов. Не плазував, не гнувся. Без компромісів, і без каяття. Здобув безсмертя, хоч життя позбувся. Своїй Вкраїні присвятив життя. Сховатися від долі не судилось. І це, поете, теж твої слова. Дорога болю у тюрмі скінчилась. Поезія твоя - вона жива! Марина Джус 06. 01. 2020
Пам’яті Василя Стуса Сьогодні шосте січня - Для нас знаменна дата, Яку Вкраїна вічно Повинна пам’ятати. Вклонитися поету Зібрались ми сьогодні. Вірші його - багнети Для влади неугодні. Вірші його співали, Що Україна - мати… За те й замордували В пекельних казематах… І досі Україна Дорогою йде болю… А скільки зараз гине За волю і за долю! Роками і віками Бідують українці, Бо лізуть хробаками Зажерливі чужинці. Ще й поливають брудом, Ганьблять, а не квітчають Свої, свої Іуди. У нас Їх вистачає. Та є сини такії - Їм срібло - не спокуса. Серця у них палкії, Як у поета Стуса. І докладуть зусилля, Щоб стала неодмінно Щасливою Вкраїна. Повір у них, Василю. 06 01 2022 Марина Джус
