ШпарГалька - це канал історій українською про життєві перегони на виживання в стосунках свекрухи і невістки, доньки і матері, чоловіка та дружини, сусідів та кумів, на роботі і вдома, вдень і вночі. Життєві жанри всіх мастей в мініатюрі, в яких кожен впізнає себе, бо люди такі різні, але закони життя такі однакові. Спеціально для вас, любий підписнику, ми озвучили життєві історії українською чудовим голосом «Гальки», яка «шпаритиме» історіями, щоб ви знайшли вихід з лабіринту власних перипетій.
Я не кажу, що права сестра, бо видно, що вона себе любить аж дуже.Але, даруйте, я погоджуся з тим, що хто народжує багато дітей - хай про них і думає! І справді, треба подумати і про якесь майбутнє! І якщо працювати- то всім, а не чекати на одного! Бо одна людина вибивається із сил повністю, як той брат, наприклад.
Яка дурня, маючи сім'ю втікати від неї тільки тому, що ти втратила красу, в горі і в радості люди живуть до кінця, коли є любов, а коли хвороби обсідають людину, а коли прикутими до ліжка бувають, чи далі коляски не йде, також залишаються разом, а тут тільки ''краса'' її розхвилювала, тупішого не придумаєш, не вірю.
Це неначе про мою сім'ю.Обидві свахи сказали що дуже хворі.Пожаліла.Все взяли на себе.Надалі дуже допомагали дітям.Але все терпіли.Прожили по 10років і все.Наша допомога пішла коту під хвіст.Свахи оказались навіть добре здорові.Єгипет Турція а ми з чоловіком в городі і в хліві.Мораль.Нехай діти самі працюють тоді і ділити буде важко.
Життя, як у всіх, а ті ''таємні'' залицяльники бувають чи не в кожного, а зізнаються вони в цьому, коли вже все ''перегоріло'' і не думай, що він має зараз такі ж почуття до тебе, як тоді, дурня!
Дякую. Е ні, винить когось за невдале заміжжя, це вимістить свою безпорадність. Мабуть не було почуттів, а було тільки рефлекторне бажання бути як усі.
Яка гарна природа! Дякую. Ні не буде, багато залежить від жінки. Як буде при кожному кроці нагадувати минуле, тоді погано, а коли вдох піклуються про дитину, то навпаки згуртуються и буде щастя.
Яка краса! Дякую.Розумію вас, бо сама така, але життя воно таке - без грошей прірва,а з грошима- порожнеча у душі. Головне зараз не розгубить діточок,бо буде горе.
Коли одружились, треба було удвох їхати на заробітки і через кілька років заробити на квартиру, повернутись додому і заводити дітей, а так Вікуся стала ''Відкуся'', що не грає ніякої ролі в сім'ї, як придаток до благополуччя.
Для чего такая жизнь ?! Все прошло мимо ! Не видели , как растёт их ребёнок ! Не вкладывали в него свою душу ! Ненормально это - откладывать все на потом ! Моему возмущению нет предела !
Правильльно висвітлили, як ''правильно'' поступитися, це переслідує нас все життя, тому ми й не вміємо відстоювати свої права і всюди отримуємо опір, коли хочемо себе виправдати чи захистити, можливо через те, що оті, хто повинен нас захищати (вчителі, судді, чиновники) не хочуть цього робити на своїх посадах і переволять справу в ''поступися'', не доросли ми, українці, до правової держави, совок засів в нашому менталітеті і змінюватись не хочемо!
Дякую. Як немає характера зразу, то не надбаешь і після. Є ще така штука як авторитет чи репутація - життя це випробування, як себе поведеш так і будуть до тебе відноситись. Я вже не кажу про гордість. На сам перед треба себе поважати і цінувати.( Дуже гарні картини в кадрі)
А чого це тебе, свахо, так ''жаба душить'', що син взяв до себе жити свою маму, зась, що не тебе і ти хочеш її викурити з квартира, нехай самі розбираються, кому жити в тій квартирі, не знати, на кому та ''дарована'' квартира, може то синові треба йти набік, а не матері!
