Люблю творчість Григора Тютюнника! Слово сильне, влучне, вивірене; правдиво і чітко зображує своїх героїв; в кожному оповіданні така глибина, простота, характери живі, ніби зустрівся із знайомими добре людьми.
Чудовий голос пані Галини ,так ніби колискову з далекого дитинства слухаєш.І постають в уяві дорога вздовж якої цвітуть столітні липи , яблуневий сад в якому де інде ростуть ще паном посаджені яблуні , рейбурами ми їх називали .А посеред саду невеличкий острівок землі поросший заростями акації і бузини ,то була панська садиба.
Літературний критик Лариса Мороз переконана - у випадку з Тютюнником маємо не самогубство, а вбивство. То справа рук усесильного тоді КДБ. Вони не довели його, як дехто вважає, до самогубства, а підло і цинічно вбили. А сім’ю залякали. Бо що могла вдіяти слабка жінка з двома малими дітьми на руках? Це роки коли КДБ активізувало каральну машину в «українському питанні». За рік до того «повісився» Володимир Івасюк. Всі ці зашморги затягували кадебісти. Так, не без підстав, вважає Лариса Мороз.
Якшо сказати правду то я вже багато раз читала твори Тютюнника І я розумію що це повість але мені стає моторошно і страшно бо він нас читачів не жалів в завжди казав правду
