Мені важко писати, бо я плачу... Я плачу тому що війна, тому що ця поезія, цей вірш рве душу, тому що такий глибокий зміст, де кожне слово має вагу....а ще тому, що виконання Ваше неперевершено! Дякую❤
Кілька разів слухала цю сповідь...Ви розбурхали у моїй душі все те,що просилось назовні. Байдуже НЕБО до молитв мільйонів, до сліз, до невимовного страху, жаху.І так без кінця. З неба нас вбивають, нелюди осатанілі прагнуть нашої крові.Зо коїться у маленьких дитячих серденьках. Боже, невже ще не все випито з чаші страждань???!!
Дякую, що ділитеся своїми емоціями і думками. Так, невимовний біль за те, що відбувається. Але маємо триматися і знаємо, що правда за нами, світ з нами, ми сильні, ми зможемо!
Абсолютно неправда. Нас вбивають не з неба. Нас вбиває наш гріх. Той хто грішить, той страждає не тільки фізично, а й морально. А той хто каїться, той не тільки не страждає морально, а й отрмує впевненість в собі і силу побороти біль фізичний Бог Є, і йому далеко не байдуже на молитви мільйонів. І він по-справжньому помагає тим, хто живе по Христу.
@@violetmind7532Ви вважаєте, що Бог нас карає цією війною за гріхи? За Вашою логікою в даному часовому проміжку українці виявились найбільшими грішниками і безбожниками? Тоді виходить так... В інших країнах всі храми переповнені, всі моляться, бють поклони, сповідаються, причащаються і в абсолютній більшості виконують Божі Заповіді??? Прочитайте будь ласка статистику релігійності в різних країнах...
Оживили кожне слово! Безмежно ДЯКУЮ за те, що Ви втілюєтеся, за те що оживляєте поезію, за те що емоція ця когось знайде і проболить сльозою, а не лежатиме тяжким каменем в серці. Процвітання Вашому каналу. Будьте!Збувайтесь!🤗🙏🌈💙💛💐
Просто неймовірно. Кожне слово , кожне речення. Останнім часом слухаю вірші, але ваше виконання неймовірно вражає.Не зрозуміла тільки,чому книга порожня? Бог є.
Моя рідна дівчинка. Ти у моєму серці. у тому самому, де ракети і де немите берці. Ти пронизлива, як сонячний промінь. Як насіння, що я тримаю у долоні.
Неймовірний душевний тягар, який плющить і обезсилює. З середини підіймається безконтрольна лють. Вона праведна і не дасть схибити, адже ми б'ємося за нашу свободу і справедливість.
У мене вбили половинку, це було давно...горе величезне. Я зненавиділа Бога за те ,що Він це допустив, досі не маю відповідей на свої питання, але! але молюсь до Нього, розповідаю Йому все що на душі....і...є Він, є! і слухає і відповідає. Щоб не сталося Бог все оберне на добро і врятує багатьох. Адже як інакше?
Бог є, але Він зробив нас не роботами, ми люди і є така річ як воля(тобто свода вибору). Якраз ті люди які не вірять в Бога і роблять жахливі речі. Те що ми бачим це наслідок гріха, не значить що Бога немає це просто показує то до чого доходить людина яка не знає і не боїться Бога.
"На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог"... Юна леді, щойно відкрив Вас для себе. Акторського таланту не позичати. Браво і велике спасибі за вибір поезії, за подачу та образ. Хай Бог Береже та примножує довірений талант🙏.
Ця рана - незаживаюча. Авторці - браво, її вірші як завжди влучні і наповнені. Просто неймовірні. Ваше декламування відповідне і потрапляє у серце. Поєднання просто до сліз...
Утренний холод зимы . На правобережье сплошная зима: клубы многоснежья, сосульные жала, пушинки порой лезут в камеру сна. А в левобережном краю лишь начало. Здесь рефрижераторный холод с пургой и блёстки на чистых, махровых сугробах. А серебропёрый снежок, молодой, надулся, как свежая, сельская сдоба. Мучной снегопад, став почти хлопяным и с примесью войлочных нитей и зёрен, кружится над дымом печей дровяных и над флюгерами из ловких узоров. Снежок украшает мой утренний рай, фигурки животных на вспененных крышах, сараи, где живность, большой урожай, окошечки изб, частоколы и ниши. На гипсовом небе, где клей облаков, нет трещин, откуда бы вытекло солнце. А девственность млечно-пуховых ковров отдастся лишь утренним первопроходцам. Метель, укрывая пейзажи села, завьюжила старый бетонный колодец. Но душу мне греют все буквы стиха, который вчера подарил стихотворец.
...сказав Він мені: „Пророку́й про ці кості, та й скажеш до них: Сухі ко́сті, послухайте слова Господнього! 5 Так говорить Господь Бог до цих кісто́к: Ось Я введу́ у вас духа - і ви оживе́те! 6 І дам на вас жи́ли, і ви́росте на вас тіло, і простягну́ на вас шкіру, і дам у вас духа, - і ви оживе́те. І пізна́єте ви, що Я - Госпо́дь!“(Библия)
Бог є...Але, думаю, НІХТО не знає про таїнства Божі.Але є і диявол...В релігії сказано,що Бог дав волю людям.А як насправді--НІХТО не знає.І страх бере, коли зневіра в Бога перемагає віру в Бога, коли в світі така ненависть,така жорстокість,такі жахливі, жорстокі вбивства.І безнадія,і страх за майбутнє доводить до таких крамольних думок...Жахливо...
Марина Пономаренко «Бога немає», - каже цей чоловік на сповіді Старається вкласти в слова свої спогади, Слів ціле море, він тоне у цьому морі без краю «Бога немає, - повторює він. - Бога немає» Чоловік у камуфляжі, у забрьоханих берцях Він говорить про жінку, і він говорить про серце Голос його тихий, але чути військовий вишкіл Каже: «Серце її було схоже на книжку На цю саму, отче, що ви держите у долонях На обкладинці хрест, вона б замінила його на сонях. Вона й була, наче сонях - зверху яскрава, всередині чорне насіння Все в ній говорило про можливість спасіння Про реальність любові, про необхідність надії Про усе, що уже не існує, чи принаймні не діє» Священник звик говорити: «На все воля божа» Зараз він відчуває, що так казати не можна Він довго мовчить, а потім зітхає «Бога немає, - повторює чоловік. - Бога немає» Далі він каже: «Її убивали довго, її убивали страшно Як там написано в книжці - випить до дна ту чашу? Вона випила, отче, чашу, повну по самі вінця Чому так багато страждання дісталось одній жінці? Я бачив її тіло, отче, я бачив її очі, затягнуті сизим димом» Священник говорить: «Шляхи господні несповідимі» Чоловік питає: «Отче, що кажуть у вашій книжці про війни? Ця війна зробила мене жахаюче вільним Бога немає, отче, і це першопричина свободи Якщо ви вірите в нього -милосердного, білобородого Передайте йому каяття, перекажіть, що від мене Передайте також - я більше не братиму полонених» Чоловік іде. Кроки його важкі, замість серця - кривавий згусток. Священник дивиться в книжку. Всередині пусто.
@@ASHIM3210 :» Знайдіть людей..»- це заклик, наказ, спонукання- все що завгодно, але не свідчення! Та й свідчити треба там, де Вас просять і тоді, коли Вас просять! А не так, як це робите Ви!
За назвою, як агностику, а за російською пропагандою "сатаністу" - цікаво, люблю антирелігійний контент. Тобто, додам в плейлист: по сюжету, поки не суджу
@@violetmind7532 а що релігійного, має цитата "Бога немає"? Так, в контексті антигуманності військових подій - проте, глибоко віруючі особи заперечують, і цей вираз: тому що, він антирелігійний🤷♀️
«Бога немає», - каже цей чоловік на сповіді Старається вкласти в слова свої спогади, Слів ціле море, він тоне у цьому морі без краю «Бога немає, - повторює він. - Бога немає» Чоловік у камуфляжі, у забрьоханих берцях Він говорить про жінку, і він говорить про серце Голос його тихий, але чути військовий вишкіл Каже: «Серце її було схоже на книжку На цю саму, отче, що ви держите у долонях На обкладинці хрест, вона б замінила його на сонях. Вона й була, наче сонях - зверху яскрава, всередині чорне насіння Все в ній говорило про можливість спасіння Про реальність любові, про необхідність надії Про усе, що уже не існує, чи принаймні не діє» Священник звик говорити: «На все воля божа» Зараз він відчуває, що так казати не можна Він довго мовчить, а потім зітхає «Бога немає, - повторює чоловік. - Бога немає» Далі він каже: «Її убивали довго, її убивали страшно Як там написано в книжці - випить до дна ту чашу? Вона випила, отче, чашу, повну по самі вінця Чому так багато страждання дісталось одній жінці? Я бачив її тіло, отче, я бачив її очі, затягнуті сизим димом» Священник говорить: «Шляхи господні несповідимі» Чоловік питає: «Отче, що кажуть у вашій книжці про війни? Ця війна зробила мене жахаюче вільним Бога немає, отче, і це першопричина свободи Якщо ви вірите в нього -милосердного, білобородого Передайте йому каяття, перекажіть, що від мене Передайте також - я більше не братиму полонених» Чоловік іде. Кроки його важкі, замість серця - кривавий згусток. Священник дивиться в книжку. Всередині пусто
Шикарно. І так, їх немає, жодного з 5000 вигаданих за всю історію людства богів. А цей вигаданий, здебільшого і відповідальний за цю війну, точніше, не він, а ідіоти, які вірять у нього...
