Танечка, Таня, Танюша, или слёзы счастья ......... Кормлюсь поцелуями, душу вкушая, пью сок из малиновых формочек губ и пылкосердечно в ответ согреваю, кормлю, чуть поправив соломенный чуб. Любовь языком ворошу, словно речи, как в мокрый цемент добавляю песок, как угли в добротной и греющей печи, чтоб жар распалить и гореть в унисон. Брожу по рельефам, как бриз по аллеям, как лучики солнца по нитками белья, как гость по святому эдему музея, как юный гурман среди блюд и питья. Лаская то мякоть в помаде, то щёки, то плечи, то мягкости чресл, то грудь, то ручейки туши от слёзных потоков, я лакомлюсь счастьем, избрав этот путь!
'Старий каштан під вікнами клас затуля- сказали...'Цец вірш я читала дітям на уроці. До щему,до нерозуміння, чим і кому він заважаа.Суть та ж.Зрвзпаши вони забрали у дітей шмат радості. Дякую за Вашу душевність і глибину думки.Не всім дано.