Віктор Кордун - представник Київської школи поезії, покоління, яке прийшло після шістдесятників. Про час «тихої поезії» говоримо у цьому випуску «Лекторію». Ведучі - Василь Герасим'юк і Мирослав Лаюк
ЗВУК ТИХЕНЬКИЙ.... Не прозвучав його чудовий вiрш "мiй Господи" " У iнтернетi Нема, як завжди, колись записав на касету. Почитаймо : "Мiй Господи, не покидай мене Так тихо скрiзь. Життя довкруг завмерло. А що, як нинi час увесь мине i я лишуся сам, Як в давнiй скойцi перло.?Один на цiлий свiт. На все буття i небуття, Що ним набрався цвiт при нишку й гранi. I на столi мовчить неторкана кутя в цей день святий, i перший i останнiй. I дверi не прочинить анiхто. Колядники минають стороною.Учора я гортав альбом латто. Мiй Господи! Побудь iще зi мною".
