Ми приїхали поночі, рухаючись крізь пітьму, караваном із трьох позашляховиків, обійшли перевал, що лежав у густому диму і прострілювався одним із піхотних полків. На подвір’ї було вже чути сусідів та їх рідню, і в морозне повітря здіймалася анаша, і похмурі бійці грілися коло вогню, набиваючи навчено запасні ріжки з калаша. У кімнаті стояли жінки - юні й старі. Щойно ми увійшли, вони відступили вбік, і тримали в руках військові тяжкі ліхтарі, розганяючи тіні з вилиць і темних повік. Капітан промовив: сестро, усі шляхи, що вели сюди, всі дороги й стежки, нині світяться в темряві, й втомлені пастухи ними тихо бредуть, допиваючи вперто пляшки. Всі потоки, сестро, всі холодні ставки, перестуджені, мовби горла малих дітей, нині срібно горять, і навіть низькі зірки загусають вгорі відлунням добрих вістей. Твій малий, коли виросте, знатиме всі слова, що лише існують, він зможе назвати все, в ньому буде наша печаль і наша злість больова, що заводить нас, єднає нас і несе. Його будуть слухати звірі, птахи й вужі, йому стане любові, щоби завжди стерегти перехоплені нами колони та вантажі, контрольовані нами долини, висоти й мости. Адже доки діти народжуються від нас, доки вони ростуть на нашій землі, доти є кому битись за кожну з пристріляних трас, доти є ким поповнити лави - невтомні й злі. Доки духи й померлі приходять з нами сюди, нас не стримає жоден Спаситель і жоден Аллах. Все минуще, сестро, вічні лише сліди від шрапнелі та куль на наших чорних тілах. Хай малий сприймає помсти науку важку, хай навчається справі та поміж нас росте, - капітан покопався у похідному мішку, і поклав до ліжка старий заводський ТТ. І тоді ми всі, ті, хто стояв за ним, почали діставати ножі, амулети й прути, хтось дістав наваху з руків’ям твердим і міцним, і ступив назад, щоб інші могли підійти. Там уже лежало золото й килими, порцеляна, бронза, й купа теплих речей, і стояло за вікнами небо чорне зими, і дими підіймалися в нього з сільських печей. І одна з жінок, із ліхтарем у руці, наче відьма з місяцем, вийшла в глибокі сніги, і за нею рушали всі пастухи та бійці, і ступали снігом, ніби не мали ваги.
Для популяризації української книги мало їх просто писати та продавати. Потрібна реклама, як сказав Валерій. Також потрібні програми на ТБ та радіо, статті про них в газетах, журналах, тощо. Про це також говорили. Проте забули про буктюберів - блогерів які розуміються на книгах, які роблять огляди і дають зрозуміти про що книга, допомагають не пропустити новинки та інше. Але якщо поглянути на українських буктюберів, то зазвичай вони мають по пару сотень підписників і одинці більше тисячі. Багато з них починають знімати відео і завершують це робити бо ніхто не дивиться. Тому пропоную Валерію, якщо його дійсно цікавить розвиток ринку книги, рекламувати та співпрацювати з такими людьми. P.S. Раніше я дивився буктюбера Ultimoirene. Проте вона вже декілька місяців не викладає відео. Якщо вам не важко - підпишіться або пролайкайте її, нехай їй буде приємно. Можливо повернеться до справи... Або зробіть це відносно іншого буктюбера, суть не в персоналіях.
Цікавий стрім був,як завжди!А з приводу Абабагаламага Жадан правий. В них кожна ілюстрація це шедевр. Я в цьому місяці купила два томи Шерлока Голмса,а у вересні Ромео і Джульєту, не знаю коли читати буду( бо сюжети і так знаю),але вони просто прекрасні ,навіть коли просто на полицях стоять))
Вітаю двох поважних персон із появою в одній публічній розмові! Дякую Валерію за гостя і за гарну бесіду. Дякую Сергію за щирість і конструктивний протест
Це - як ковток джерельної води у спеку. Але ,спрага така велика, що як кажуть "пив би і пив би".Дуже потрібні такі співрозмовники - українські, сучасні, розумні. креативні, творчі. Слухаючи такі бесіди, починаєш вірити, що ще не все втрачено і Україна буде нормальною європейською державою. Дякую!
Дякую Вам, Валерію, і гостю Сергію за цікаву, пізнавальну бесіду. Люблю Жадана за всі твори. Але ще потішила себе вкотре його позицією. Обізнаний, творчий, чесний. Насолода від таких стрімів.
Мені сподобалась, твоя книжка читаю не відриваючись , вже дійшов до початку військової служби , ви неймовірно цікаво розповідаєте, не встиг прочитати, а вже чекаю другу книжку.
Дивилась ваш стрім на фоні) Зазвичай малюю з якимось серйозним лицем, а тут спіймала себе на тому що весь час всміхаюсь. І ця атмосфера... Враження наче я весь час стояла на вітрі, а тут мене закутали в теплий шарф) Дякую)
Дякую за цікавий стрім, Валерію. Абсолютно згоден з вами щодо сучасного українського кіно. Але вірю, що згодом з'явиться щось дійсно цікаве, щось, що залишиться з тобою назавжди після перегляду.
Дякую, це була цікава розмова. І відрефлексую деякі власні питання, котрі мене емоційно зачепили і які написала в чаті. На рахунок питання щодо україномовного луганчанина. Це не дивно. Батьки моєї матері і їх батьки з Донеччини, і родичі з Луганщини і майже всі говорили українською в побуті з цікавими діалектизмами, навіть за імперії. Але покоління моєї мами, котре вимушене було вчитися виключно російською, вже говорило суржиком з перевагою української. Наступне покоління вже з переважанням російської і з чітким меседжем, що українська це мова селюків, а село це погано. І вже наступне покоління стало розмовляти ось так як є. Але є сім'ї, котрі зберегли мову, тож не дивно, навіть в контексті сучасних реалій.
Цей ефір для мене був найцікавіший зі всіх, де у вас були гості 😍 надзвичайно люблю творчість Сергія Вікторовича. І особливо гурту "Жадан і Собаки" 🤘 Шкода, що не було питань про музику 🙂
Велика подяка обом співрозмовникам! Якби ви до цього не ставилися, але ви й є еліта нашої нації; пишаюся тим, що живу з вами в один час та маю книжки вас обох. Валерію окремий респект за новий мік - звук просто вогонь)
Інтерв'ю, від якого йде дуже позитивна енергетика. Сергію і Валерію, дякую! Легко і невимушено ви витворюєте чудовий контент, яким не тільки зачитуєшся, але і захоплено заслухуєшся!
Привіт. Я уродженець півночі Луганщини. Точніше - Марківка. Серйозно скажу, україномовна гімназія, україномовні вчителі (тільки одна вчителька була рос-на). Все йде з середовища, як на мене. І думки не було про росмову(такий предмет викладали і тільки там треба було говорити на рос.). Російськомовних повністю знайомих теж не мав у місті (смт:) ). 23р.
дуже цікаво бачити, як рік по цій розмові змінюється наше суспільство. всупереч бажанню нас знищити, наші культура, громадянська усвідомленість та державність зміцнилися, як ніколи досі
Дякую за якісне інтерв'ю! Було дуже цікаво, завдяки Вам, пане Валерію, послухав Жадана😉 Робите хорошу роботу! Паралельно, в чаті, відбулась онлайн-конференція🥰
Дякую за цікаву розмову! Мені як Українцу живучи із зовсім маленького віку в Канаді, дуже цікава Українська культура. Тільки пару років тому коли був в Україні, щось в мені пробудилося і я почав учити мову. До того тільки говорив Англійською а вдома Російською. Ще взагалі як любитель мистецтва і саме Української культури, розвиток її і такі розмови я вважаю дуже важливими. Нехай Україна та її культурна сфера процвітає далі
ще не глянув, але відразу дякую, обожнюю жадана і надзвичайно хотів, аби ти його запросив))) до речі, закінчив в суботу читати твою книгу... братику, від душі дякую)) просто книга року для мене)
нереально було відриватися... мав час читати виключно по ночах - то фізично змушував себе зупинятися, аби на робочий день прийти не заспаним)) бо можна було реально всю ніч засидітися, доки не дочитав би))) супер враження, рекомендую тепер всім) якщо ти це прочитаєш, то чи не проти, якби я зробив огляд книги собі на сторінку, бо прооооосто хочу, аби її прочитали ВСІ!
Одно дело когда ты украинец в Житомире как и вся твоя семья Абсолютно другое когда ты живешь в условной Донецкой области где вся твоя семья до сих пор в грезах о совке а твои друзья читают НОДовские высеры Поэтому быть украинцем в левобережной Украине это подвиг
@@wust7564 та Житомир теж, ще той совок і українське там з дуже великим скрипом іде, хоча можливо після Майдану щось змінилось не знаю, проте в нульових Житомир було неможлививо приписати до колиски українськості, і це зі слів корінного житомирянина.
