«Хатнє лихо» (1861), Ганна Барвінок. Слухаємо українське! 

🌻Будь-яке ярмо - це насильство, знущання над людською гідністю. Оповідання про безрадісне життя з чоловіком тираном.

Гарно прочитано. Не раз сльоза наверталася. А в епізоді, де люди з пошанівком ставляться до парасчиної недуги, здалося, що це про правдиве єство всіх українців. Всіх. Діти квіти і ягоди носили, дівчата голову у пахучому зіллі змили, жінки смаколики та одіж приносили. Чоловіки не ганили їх за це. Отже співчували. Ось так. Дякую.

Як немає щастя, то не треба й долі...Цікаво слухати..Щиро дякую за читання

Дякую за гарне прочитання ! Який колорит ... Серце відпочиває ... Хоч і тема болюча і невесела ...

Дякую від душі, за таке акторське читання ! Ви неперевершена ! Прослухала на одному диханні!

В 20 років заміж вийти, років 10 пожити, залишитися вдовою без чоловіка і дитини в 30 років, а таке враження, що прожила більше 70 років. Теперішні жінки набагато витриваліші: сусідка живе з чоловіком вже з 40 років, пив, бив, кругом хати ганяв, сокирою по ній запускав, ножем штрикнув, синок такий як тато виріс. Але тримається жінка, живе, хазяює. Питаю її,як ти так живеш, я б кинула його давно. А вона мені:- А, може, мені так подобається! Ото так. Не бере до серця. І таких жінок, що живуть, себе не жаліючи, з чоловіками - тиранами не злічити. Без характеру була, треба відстоювати себе. Жінки ж у нас козачки, є такі, що ними не покеруєш, де запряжеш, там і злізеш. На похиле дерево і кози скачуть. Схилила голову, то він її довбав щораз сильніше. Якби показала характер, то не чіпав би. Але що поробиш, така її доля.

Колись давно чула, як говорили дві жінки:глядиш, глядиш тих дочок, а попадеться дуракові в руки....

Щиро дякую за прекрасне, чуттєве прочитання твору ! Пройняло душу, яка сумна доля у жінки була. Добре, що люди розуміли і співчували до самого кінця її, і допомагали гуртом.

Дякую за прочитання! Яка сумна доля😢 Не родися коасивою, а родися щасливою

Дякую

,,гарний чоловік-гарне лихо,,. Так і є.З досвіду.

Дякую за вашу працю!

Дякую вам за вашу працю,,,,,

Дякую!

Дякую, дорога Ліліє. Чудове читання, задушевне. Хотіла б послухати іще у Вашому виконанні.

Повчальна історія.

Дякую, Ліліє, за чудове читання твору! Аж серце пройняло...

Так а ж хата у моєї прабабуся була,але по два вікна і ґанок. Навпроти хати цвіли ружі і білі лілії.

І оповідання і акторська майстерність неперевершені.Ви завважили,любі слухачі,що всі твори про ті далекі часи такі сумні та невеселі,що просто сумно-сумно після прослуховування стає....

Цікаво в яких ще країнах в 1861році були жінки- письменниці?

Як буває у житті людини,,,,,

Аж сльози полили(

🎭

Це ж дружина Куліша написала?