АННА ТРІНЧЕР vs ЗІБРОВ | Покращ Свою Українську! | Солов'їне шоу №11 

Було б непогано, якби ті, хто набрав найбільше балів, потім вийшли в другий тур і теж зіграли між собою

Дуже файне шоу!! Більше б такого контенту! Наша мова прекрасна! Дякуємо ВАМ за все!!❤

Павло та Анна неспішно крокували Хрещатиком. Останні промені осіннього сонця розлилися теплом по чорним вусам. Не гірше того сонця сяяла посмішка Анни. Сповнені емоціями після трьох раундів єднання з рідною мовою, вони мали намір втамувати емоції за чашкою теплої кави... Раптом Павло схопився долонею за простір між верхньою губою і носом: "Їх не стало, випали!" - подумав він. А що ще було думати, коли вперше за довгі роки ніхто не звертав на нього увагу посеред вулиці... Тільки припустити, що сталося неминуче, втрата найяскравішого зібровського атрибуту. Лишається тільки оксамитовий баритон, але ж то для сцени. Не буде ж він, поважна людина, ікона, привертати увагу до себе постійним бурмотінням. А як же зоровий контакт? І тут Павло зрозумів: вуса на місці, він їх намацав, все добре. Просто юність і блиск його супутниці затьмарювали все навкруги. А ще, переважна більшість оточуючих в той момент були чоловіками. Павло потягнув либу під вусами, розуміючи, що все в цьому житті йде, як має бути. Юність іде перед зрілістю, він іде поруч із Трінчер, а баріста улюбленої кав'ярні вже іде зустрічати його на вході.

Зайшла почитати комменти за цю пані, у якої "ревуть воли як ЯСНА повні". Краще б вона не хизувалась своїми знаннями з укр.мови...

Оповідання "Випадковості не випадкові" Це був величний Київ. Погода була мерзенна, дув сташенний вітер та йшов дощ. Павло Миколайович повертався після репитиції у сроєму тонованому Бентлі Мулсан сріблястого кольору. Додому було зарано і він вирішив відвідати одне з своїх улюблених місць в такому рідному йому місті. А саме ресторан "Канапи" -справжня українська кухня, пронесена поміж віки. Увійшовши до приміщення, він озирнувся довкола і помітив лише одне вільне місце. Але, не вагаючись рушив саме туди. За столом сиділа засмучена і трохи мрійлива дівчина. - Доброго вечора, шановна - Сказав народний артист України. Дівчина трохи ніяково підняла на нього очі - Доброго вечора... вимовила вона. - Мерзенна погода сьогодні, але тут завжди так затишно. Люблю це місце. Можу я присісти? - Так, звичайно - сказала дівчина, продовжуючи роздивлятись чоловіка, оскільки вона його впізнала. - Як тебе звати - поцікавився Павло Миколайович. - Анна,...тобто Ганна. Мабуть так. Звикла до Анна, але ці останні події, дуже важко це все. Навіть моє ім'я, під яким мене знає більшість дивно звучить тепер. - Я тебе розумію....Чому сумна? Розумію, що війна, але ж ми сильні і продовжуємо жити. Чи тебе ще щось бентежить? - Я Вас впізнала, Ви Павло Зібров. Не кожного дня до тебе за столик підсідає народний артист України. - Аню, припини. Ми всі однакові... Не зважай на це. Як колись сказав наш президент "Ми всі президенти" Тому ми на рівних, ми обидва президенти. - посміхнувся він. - Так що тебе турбує? - Ви знаєте, це складно пояснити, але іноді я маю сумніви, відносно свого призначення у житті. Нещодавно в мене була прем'єра пісні, та вона не дуже сподобалась слухачеві. В такі миті я починаю думати над тим, можливо я роблю щось не те. Чи можливо все що я хотіла сказати в музиці - вже сказала. - дівчина подивилась прямо в вічі. - О, мені це знайомо... Не один раз я казав собі, що все сказав, що мої пісні вже не будуть слухати. І ти знаєшь, не ми вирішуємо досить чи ні? Гарна пісня чи ні? Це все робить наш слухач, наші люди... Ость тобі приклад, моя пісня "Вуса-бренд". Чи міг я сказати. що вона вистрілить, коли побачив текст - ні. Я навіть не був впевненний, що це буде хіт, коли закінчили оранжування. Тож не треба собі дорікати, шукати відповіді, які повинна давати не ти. Дівчина дивилась, наче зачарована. Так вона розуміла, що перед нею більш старша людина, пісні якої слухали її батьки. Чого грішити і в неї в телефоні була ця прикольна пісня "Вуса-бренд". І дійсно, Аня зрозуміла безпідставність свого смутку. - Ви знаєте, у вас є дар не лише дарувати радість вашими піснями, а й в двох реченнях підняти настрій, та допомогти забути про погані думки. Дуже вам дякую! - Я думаю, то все погода...- сказав Павло Миколайович, трохи посміхнувшись і подивився у вікно. Там продовжувався дощ і люди ховалися під парасольками. - Ну що, потрібно робити замовлення! - сказав він. Анна Трінчер посміхнулась у відповідь. -Так, авжеж. Не кожного вечора можна поласувати улюбленими стравами в такій компанії. - Офіціант, нам потрібно зробити замовлення!- сказав співак, піднімаючи руку. Зробивши замовлення і повечерявши, вони ще довго говорили у затишному ресторані на Андріївському узвозі. Це дійсно цікаво, почути людину іншого покоління, взяти в неї найкраще, щоб розвивати українську музику, творити, підтримувати. В цьому місія справжнього метця. І ще багато гарних пісень, буде написано. Про героїчний народ України, про нас - українців. Пройдуть страшні часи війни, але пісні написані в такий час - будуть вічно символізувати нескореність наших людей! P.S. Завітайте на мій канал, та поставте вподобайку відео про ЗСУ. Всім дякую

Зібров найкращий ❤ дуже приємно дивитися на таку розумну і харизматичну людину😊 Хочеться ще випуск з ним! А от Трінчер «Блін, блін, блін, блін»🤦🏼‍♀️🤦🏼‍♀️🤦🏼‍♀️срібляна медалістка 😅

Подивилася з великим задоволенням. Дякую авторам цього шоу.

Дуже цікаві та колоритні учасники! Кого-кого, а їх точно не чекала☺️

Солов'їне шоу-новий спосіб підготовки до ЗНО😁

Дякую за можливість вчити українську мову весело)

Тендітна дівчинка Аничка, Зустріла Павла вусаня, Вони зіграли в Соловїній, Весела дуже вийшла гра🥰

Не подобається реклама у передачах, проте у цьому шоу реклама - це просто шедевр :)

Дуже класно !!! Супер Великі молодці !!! ♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️ Катерина Олександрівна дуже красива !!! 💙💛🇺🇦

Побільше б таких передач!🥰

Дуже вам вдячна за поширення контенту за нашу рідну мову

Тільки почав дивитися, вже емоції переповнюють. Шоу просто супер

Неймовірне шоу

Павло закрутив свої вуса, та заманливо, з притаманним йому важким диханням звернувся до Анни: - Ну що мала, може у вечері того-сього зробимо Анна, затамувавши подих подивилася на Павла, легкий електричний поштовх промайнув по її тілу і наче у хвилі цього відчуття, вона відповила: - Паха, з тобою хоч кіз пасти під Руминією, мати моя жінка, хай їй грець. Дверцята розкішного авто відчинилися і вони покрокували у двох на Солов'їне шоу

Чудова передача🎉

Найкраще українське шоу!

Цікава освітня програма. Щоразу дізнаюсь нове і повторюю правила, які знала. Проте сьогодні спостерігати за учасниками було сумно і прикро. Павло Миколайович, сподіваюсь, все життя розмовляє українською, ( чи тільки співає?), але не знає простих речей, навіть назви частин тіла людини. Анна продемонструвала якість сучасної шкільною освіти. Дівчина, яка отримала "сріблясту" медаль, шипшину називає редисом. Отакі у нас медійні особи. Тому і прикро. Дякую всім причетним.

Початок та представлення Зіброва просто топові 😂❤

І настав такий час що з'явився на світ чоловік з гарними вусами.І став він відомий,бо володів українською мовою. Але нетільки він знав солов'їну мову , а й гарна дівчина Анна.

Крутий випуск! Дякую ❤

Лайк і комент, Ви - найкращі! П.с. я тільки звернув увагу, що шрифт яким написана назва шоу - ідентичний тому що у партії Свобода🙂🙃

" Марина,Марина,любов моя єдина,тебе шукав я довгих 10 літ..." 💙💛

В невеликій кімнаті стояла напівтемрява. Тільки світло настільної лампи натякало, що в кімнаті щось має трапитись. Анна неквапливо орудовали пилочкою для нігтів і вже закінчила роботу над лівою рукою. Манікюр був сам по собі гарний і яскравий, але не дуже пасував власнику. Оскільки Володимир був потужно прив'язаний до стільця і все ще залишався без тями, жодної критики і пропозицій від нього не було. “Що трапилось?” - Жогло почав притомніти. “Чому я зв'язаний?” - намагаючись підвестись Володимир висмикнув долоню і пензлик з лаком в руках Анни Трінчер тицьнув в подушечку на якій до цього лежала його рука. “А ти сам не догадуєшся?” - сказала дівчина і різко повернула настільну лампу в обличчя полоненому. Яскраве світло вмить осліпило Жогло. “Тобі шкода путьйовки на Мальдіви? Тобі шкода три мільйони гривень…? Чого ти такий скучний?”. “Я…я…” - здоровань почав пітніти і шукати якісь виправдання, але лише продовжував несамовито заїкатися. “Ти ж знаєш в чому справа, чи не так?”. Спокійний баритон безсоромно видавав свого власника, що стояв в темному кутку кімнати. “Володимире, ми ж домовилися. З вас “вона” з нас - участь”. Власник баритона почав неквапливо наближатися до в'язня. “Я зараз же зателефоную Катерині Олександрівні і вона все зробить. Вона принесе!” - продовжував лепотіти Жогло. Силует власника баритона все ближче і ближче наближався до переляканого полоненого. З кожним кроком світло все більше видавало деталей. Володимир впізнав ці темні і пишні вуса і точно знав, зараз щось буде! “Де моя Солов'їнка?” - прошепотів баритон. “АААААааааа”. - Переляканий Володимир відірвався від подушку. В темній кімнаті він був зовсім один. Настільна лампа продовжували схиляти голову вниз і стояти на своєму місці. Пухнасте ведмежатко все ще лежало біля подушки переляканого велетня. - “Це був сон. Просто сон…” - Володимир підхопив на руки ведмедика, видихнув і вклався по зручніше. - “Але Олександрівні треба сказати, щоб замовила ще солов'їнок, про запас!”. І вже за хвилину велетень спокійно сопів стискаючи ведмедика. © Сімейка Коваль

Найкращє шоу

Аня - пустишка неймовірна!

обожнюю ваше шоу

Було б круто Пономарьов і Дзідзьо 🇺🇦

Вуса Зіброва такі 🗿 Зібров найкращий у цій програмі ❤

Молодці! Цікаві відео! Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Анна Трінчер та Павло Зібров випадково зустрілися у вагоні потягу, який прямував до Києва... Вони не бачилися кілька років і були приємно здивовані, коли зустрілися у цьому місці. Почали розповідати один одному про своє життя і сучасні події. Анна та Павло були настільки захоплені розмовою, що не звертали увагу на новини, які прокручувалися на екрані над їхніми головами. В новинах йшла мова про перемогу України в війні. Навіть коли вони звернули увагу на репортаж, їм не вдалося відчути відразу, що це правда.

Класне шоу ,супер !!! Візьміть на шоу учасників мастер шеф: Паву і Дашу Євнух. Думаю буде прикольно і весело.

це шоу дуже класне та круте!!!!.

Дуже подобається це шоу, повчальне, на відміну від інших. Трінчер

Катерина Олександрівна сказала: "Павло Миколайович тут був абсолютно правий". В українській мові немає виразу "був правий". Натомість є: мав рацію, має рацію, його правда, твоя правда тощо. Павлові та Анні слід пам'ятати, що в українській мові є частка "так", а не "да". На жаль, більше 95 відсотків українців ДАкають. А це - своєрідний маркер нашої ідентичності. Всім удачі, миру і добра.

Оповідання "Вечірня Кава" Розповідь від лиця Анни. Неочікувані зустрічі бувають найдивовижніші. Як якась раптова подія може вірватись у наше життя та залишити свій яскравий та твердий слід? Початок листопада. Уже сутінки. Настрій можна легко зіпсувати, на це впливають навіть дрібниці. Тож цих дрібничок сьогодні було достатньо, щоб я сумною ходою човгала додому. Але раптом, коли я проходила повз кав'ярню, відчинились двері і на мене линуло тепле повітря просочене ароматом кави. І мої ноги не питаючи дозволу пішли на запах. Я опиналась всередині. Тьм'яне освітлення, вінтажний інтерєр, деяка рослинність, затишна атмосфера все як годиться для хорошої кав'ярні. Закохана пара сиділа у правому кутку, тримаючись за руки і кидаюче одне одному безкінченні посмішки. А у лівому кутку сидів чолов'яга його голова повисла над якойось книгою, вигляд у нього був задуманий. Образ у нього був солідний, густе чорне волосся що блищало як чорні очі в зміючки та чорні вуса, які придавали солідності та водночас невинності та доброти. Я замовила каву та сіла біля вікна. Тодіж змогла розгледіти назву книги Ольга Кобилянська - "Земля". Закохана пара недопивши каву беручись за руки кудить втекли, гучно закривши за собою двері. Це відволікло чоловіка, він глянув їм у слід, а тоді наші погляди зустрілись. Він всміхнувся та повернувся до читання. Схоже книга йому була важливіша ніж різні незнайомці. Мені принесли каву. Я теж мала з собою книгу Агата Крісті - "Вбивство у східному експресі". Через декілька хвилин над мною повисла чиясь постать. Я підняла очі. -Цікава книга? - хапитує цей чолов'яга з широкою усмішкою. -Я прочитала лише кілька сторінок, але це моя улюблена авторка тож так. -Щось не схоже, щоб кава та книга улюбленого автора робили вас зараз щасливим. - у його голосі відчувся жаль. - Можна, я сяду? -Так, звичайно. -Дякую. Я Павло. - він простягнув руку. -Я Анна. Приємно. - я потиснула. -Навзаєм. Тож цей вечір я провела у компанії прекрасного чоловіка. Не дивлячись на нашу різницю у віці було безліч тем які єднали нашу розмову. Я відчула піднесення, та неймовірну легкість. Та вже було пізно, кафе зачинялось. Ми обоє вийшли на вулицю, він потистув мені руку, на прощання ще глянули одне одному в очі. Та розійшлись по різні сторони вулиці. Але знали, добре знали, що в нас буде ще не одна зустріч. Ось як раптові зустірі, люди, ситуації можуть змінити наш день, а може і ціле життя. Кінець. (Вибачте за помилки у тексті, я працюю над покращенням своїх знань граматики.) Авторка - Баглай Діана.

24:52 правило «давайте без давайте» ще моя вчителька з української мови Надія Іванівна казала коли вчився у Вінницькій школі

Мої вітання! Сподіваюся на перемогу! А оповідка така: Зустрілися двоє, він, сама мудрість, а вона- молодість та краса. Та почався двобій рівноцінний, але все ж таки мудрість перемогла. То ж будьмо гарні, як Анюта та мудрими, як Павло Миколайович.

Дуже прикро, що в нас медалі роздають за гарні очі та зйомки в кіно, бо те "я роджаю кого/чого" - то великий сором

О, нарешті вступ!) Починаймо день без дисонансу! Подякував! Вподобайка вже на базі!)

У спекотний літній день, коли вулиці міста розцвітали від сонячного тепла, Павло Зібров перехрестив подвір'я, вклавши останню пляшку молока в кошик. Він був простим фермером, який доглядав за своєю фермою в селі Поляниця. Завдяки його праці на фермі росли найсмачніші овочі та солодке молоко. У той самий час, на протилежному кінці міста, Анна Трінчер веде свою маленьку кав'ярню "Долинна розмова". Вона була завзятою кавовою маніачкою та талановитою кулінаркою, яка готувала неймовірно смачні десерти. Одного разу, випадкові обставини звели Павла і Анну разом. Павло вирішив завітати до "Долинної розмови" після важкого робочого дня, щоб насолодитися ароматним кавовим напоєм. Там він познайомився з Анною, коли та порадила йому спробувати її фірмовий десерт - "Сонячний пломбір". Поступово, зустріч за зустріччю, Павло і Анна стали розповідати один одному про свої мрії, плани та подорожі. Вони проводили години, розмовляючи про життя, і кожен з них здавався іншому настільки цікавим та загадковим. Під час одного вечора, коли небо заполонили мільйони зірок, Павло запросив Анну на прогулянку під відкритим небом. Вони блукали польовими доріжками, ділилися своїми найглибшими думками та переживаннями. Анна розповіла Павлові про свою мрію відкрити власну кондитерську майстерню, а Павло поділився своїм планом розширення ферми та вирощування екзотичних фруктів. Час минали, а їхні почуття зростали. Одного дня, стоячи біля вікна "Долинної розмови", Павло попросив Анну виручити його руки та стати його спільницею життя. Анна відповіла позитивно, і їхні серця об'єдналися в мелодії кохання. Так почалася їхня спільна подорож - Павло Зібров, простий фермер, і Анна Трінчер, талановита кулінарка, разом будували майбутнє, сповнене кохання та спільних мрій.

Реклами крутяцькі!

Дуже круто)

Я вражений яка Аня Трінчер тупа , молоде покоління нашої України. Жах, елементарних речей не знає

Колоритна пара 😀

Класно 😂

І скільки тих "блінів" у Трінчер? І це в такій передачі? Ніякої поваги до глядачів☹️

Не знаю, що писати. Якщо це читає Аня Трінчер то, привіт 👋🏻 😁. Но оповідання буде тільки на українській мові

0:31 з лексичного погляду

А де третій раунд і нагородження?

Дуже сподобався Павло Миколайович (а дівчина - ні). 🐦

цієї трінчер вже забагато в медійному просторі...

Можна будь ласка ще більше реклами?

Звороту плести химери цікавий фразеологізм)

❤

Ведучий Володимир - супер!!!)))

Шоу класне, дивлюсь усі випуски) Після цього випуску в мене є питання щодо легітимності "сріблястої" медалі пані Трінчер.

Таку б вчительку у кожен клас, Катерина Олександрівна- велика Вам повага

Той момент, коли Зібров пам'ятає правила української мови краще, хоч Анна писала ЗНО нещодавно 😁

- Слово сирота в РОДОВОМУ відмінку? - яРОДЖАЮкогочого... СИРОТУ! Це було дуже смішно🤣👍

Ну-у, така собі реклама серіалу ,,Школа,, від учасниці). Добре ще, що не згадали номер школи, в якій видають ,,сріблясті,, медалі учням. Цікаво, яким чином вона здала ЗНО з української мови на 9? Дякую усій творчій групі за просвітницьку роботу!

Дуже вам вдячний за поширення контенту рідною мовою, в наш час це є дуже важливо

Ну тепер видно чому на "сріблясту" медаль закінчила школу... Шкода, що багатьох оцінюють не за знання

Цікаво підібрані гості. Спочатку здалось дивним, що змагатимутся такі різні люди. Павло Миколайович, який більш як півстоліття говорить та співає українською. Це в рази більше, ніж Аня Трінчер взагалі на світі живе. Ще й російськомовна дівчинка, принаймні була. Але потім дуже сподобалось таке об'єднання поколінь. Чудово! Дякую 💙💛 Найбільша вдячність за ствррення цього шоу. Багато людей, які усе життся спілкувались російською, зараз переходять на українську. Ви надзвичайно допомагаєте підвищувати рівень знань. Найкраща лагідна українізація🤗🥰💖💖

Потрібно було опонентом Зіброва поставити Гігу))))

Звісно, в однині "кірпіч" і "цегл" - це і заслуговує "сріблясту" медаль😏

оооо. а як щодо Зібров vs Гіга

Прекрасний проєкт! Щиро радію, що можу з користю провести вільний час♥️ Величезне СПАСИБІ всім, хто причетний до створення😍

Кожен випуск дивлюся із превеликим задоволенням!!! Дякую за вашу працю і слава ЗСУ!

Ох та «срібляста» медаль, мабуть краще було б промовчати про це:) але шоу - топ!

Чудовий випуск!) А от Трінчер розчарувала своєю ерудицією

Такого я навіть не очікував.

ВКОТРЕ СПІЙМАЛА СЕБЕ НА ДУМЦІ, ЩО ЦЕ ШОУ НАЙКРАЩЕ!!! ПО ПЕРШЕ ВИВЧАЄМО УКРАЇНСЬКУ МОВУ!!! ПО ДРУГЕ ВОНО ДІЄ ЯК ЗАСПОКІЙЛИВИЙ ЗАСІБ!!! ЧУДОВЕ ШОУ!!!

З Павлом я знайомий - просто декілька разів спілкувалися по роботі: він чудова людина + з почуттям гумору + мудрий та терплячий. Тільки позитивні емоції від спілкування з ним. Дівчинка - молодец. Дякую

Шоу чудове! А от учасниця - краще б не говорила за "сріблясту" медаль і успішне складання ЗНО... Нема слів... Павло Миколайович - як завжди на висоті!)

ОПОВІДАННЯ «НЕСПОДІВАНА ПЕРЕМОГА». ❗️❗️❗️ Закінчилися зйомки «Солов‘їного шоу» , Павло Михайлович , Аня та і вся кімната залунала радісними оплесками, а посмішки обробляли обличчя усіх присутніх. Наші друзі попрощалися та натхненні поїхали додому, поволі обмірковуючи щойно здобуті знання. Вони знають, що за кілька днів на них чекає ще одна зустріч- зустріч, на якій вони мають обрати переможця конкурсу, людину- яка напише найкраще (або як вони тепер жартують після шоу «саме краще») оповідання. Дні минали у роботі, але коли настав час для визначення тріумфатора, усі справи були відкладені. Звичайно, в нашу еру технологій, можна було б скористатися смартфоном та за 5 хвилин вже виділити одне гарне оповідання, навіть не покидаючи своєї квартири. Але наші герої, піддаючись цікавості, домовляються про зустріч у зручному офісі Павла Михайшловича. Ось уже Аня сидить на диванчику з ноутбуком в руках, а поважний композитор відпиває гарячий чай з чашки, яка зображає Герб України. Сміючись та перемовлюючись вони по-черзі читають вголос історії про самих себе. Коли вже остання розповідь добігла крапки, друзі переглянулися і в їхніх очах читалася одна думка: «Це воно!» Уже за 30 хвилин вони стояли в студії, де кілька днів тому шукали відповіді на повчальні питання про рідну мову. Перед ними Володимир сяє усмішкою та чекає на їхнє рішення. Щось натхненне є у виразі його обличчя, якесь німе сподівання. Але через кілька секунд все стає зрозуміло. Після того, як Аня показує найкраще оповідання, очі Володимира збільшуються, усмішка повзе ще ближче до вух , а через мить він вибухає гучним сміхом. Павло Михайлович, не розуміє, що так розсмішило ведучого. А от Аня, здається, зрозуміла, в чому річ і теж почала усміхатися. Володимир намагається вирівняти дихання, бере книжку, яка мала поїхати переможцю та притискає її до серця. - Я навіть не думав, що моє оповідання зможе стати найкращим. - щасливо мовить він.

Пан Павло трохи з чорниою фарбою вусів і волосся того... перестарався😊

Дуже подобається ваше Шоу💙💛. Також дуже чекаємо Катерину Соляр, як учасницю. Слава Україні🇺🇦💪!

Слава ЗСУ!!! Слава Україні!!! Повертайтесь хлопці та дівчата!!! Нам вас дуже жаль 😢 Ви нам потрібні!!! Будьте обережні!!!

Яка ж та Аня тупа!!!🙃 Відберіть у неї СРІБОЯСТУ медаль)))😄

Щиро вдячний за таке прекрасне шоу.

Красно дякую за так чарівне шоу! Катерина Олександрівна приголомшлива вчителька! Дійсно, одне із найкращих заспокійливих, що приносить чарівні емоції та ще й навчає нашої солов'їної ! 🇺🇦❤️

Овва, овва! Ми бачимо Зібровва!)))

Те відчуття, коли знаєш українську ліпше за Зіброва)

То початку немає,то кінцівки. А шоу супер 👍🇺🇦

«Я і друзів розумів, й ворогів умів прощати». Цікавий тандем, звичайно, пан Зібров так впевнено йшов до мети, проте вуса зробили свою справу. А для розваги - най буде.

Пані вчителька крута, красуня і з акторськими здібностями👍

Ого! Зібров! Круть!

Катерина Олександрівка майже схожа на суддю, тільки білой перуки не вистачає.

Яким би не був настрій - після перегляду ваших шоу він підскокує просто до максимальних височин. Ну, і вкотре не можу не відзначити ваші рекламні інтеграції - це топчик. =)

Одного прикрасного ранку Анна як завжди пила каву з печивом .Аж раптом хтось постукав в двері -Анно ,ми запізнюємося ви де -почулося за дверми . Анна подивилася на годинник і зрозуміла що вона запізнюється на солов'їне шоу .З цього всього вона забула про невідомий голос за дверми . Вона вдягнулася і побігла .Під під'їздом вона побачила шикарну червону тачку , це був Зібров -Залізай швидше - басистим голосом промовив Зібров. - То це ви стукали мені в двері ? - згадавши про таємничий голос запитала Анна . -Аякже - гордо вимовив Павло нажимаючи на педаль. Ось так Павло та Анна збиралася на солов'їне шоу

Обожнюю "білявок" - не уявляю без них наше сучасне життя... і без вусів Павла Миколайовича Зіброва ;))) Дякую шоу за гарний настрій, цікаві питання і нові знання! Для мене російськомовного - це пигулка Вільної солов'їної мови;)

Перепрошую, а хіба не можна сміятися над Байрактар Ньюс? Сміятися над ними, насміхатися, гонити їх та принижувати XD

Запросіть Степана Гігу умоляю))) 🥺

Оповідання. «Зустріч українських соловейків». Одного разу в чагарникових заростях співав дідусь-соловейко на ім‘я Павло. Він був вже старшого віку,але поважний, мудрий і з досвідом. Його голос вражав своєю красою, а пісня завжди торкалася серця всіх жителів тієї місцевості. І тут в далечині він помітив маленьку дівчинку, яка плакала. Вона була така маленька, що Павло її ледь помітив, але звернув увагу на ту дівчинку, бо мала неймовірне довге, красиве волосся, карі очі та чорні брови. Він підлетів ближче. Дівчинка злякалась. -Тихо-тихо,не бійся, - сказав соловей Павло,- як тебе звати і що в тебе трапилось? -Мене звати Аня,у моїй країні війна, вже так багато заподіяли нам лиха, що я не маю сили. Хочеться лише плакати. -Люба моя, я вірю, що життя переможе смерть, а світло переможе темряву. Згадай слова своїх предків: «плач не дав свободи ще нікому,
а хто борець - той здобуває світ». Будь сильною. Спробуй співати, це дуже допомагає. Пісня є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, спробуй заспівати і це врятує тебе від нудьги, а також підбадьорить інших. Анна витерла сльози. І від того часу почала кожного дня співати. Вона збирала довкола себе тисячі людей, які знайшли розраду у її піснях. Ті пісні лікували їхні душі. І вже ні в кого не було сумнівів, що перемога неминуче настане. Вона посміхалась і завжди згадувала про зустріч із соловейком Павлом.

Дякую, як і попередні випуски дивився з величезним задоволенням 💙💛

Дуже круто що є такі проекти👌😌