Так боляче слухати про такі страшні часи ,коли наука була такою тяжкою та болісною .А я пам"ятаю ще розповіді моєї бабусі та прадідуся ,як били дітей за "науку"..Оповідання дуже сумне ,але варто його прослухувати,і батькам і дітям,щоб порівнювати і цінувати те,що маємо.. А "торохтушкі"дякую за гарне і чуттєве прочитання.
Дійсно, потрібно нас всим вчитись цінувати те, що ми маємо.. Душа плаче за те, як було, проте вона ж і радіє, коли розумієш, як все змінилось і зараз ми маємо змогу отримувати належну освіту та не тільки🙏
Не зможу і не хочу його читати. Бо вже після "Отця-гумориста"(хай не вводить вас в оману весела назва) твори на таку тему для мене табу. На дітей можна було не просто руку піднмати, а і бити ледь не до смерті, хоча випадки до смерті теж автор описує. Таке враження, що садисти навмисно йшли на такі посади, щоб мати змогу на законних підставах катувати дітей. Це не навчання, це злочин.
Згодна з вами, такі твори дуже тяжкі емоційно, читаєш як було раніше і холод біжить по тілу.. справді відчуття, що ніби в такі професії йшли люди з психологічними відхиленнями 😒