Баніта Байда - У пивниці (муз. Віктора Недоступа, сл. Євгена Плужника, поета розстріляного відродження), 1990
Дикий сон мені щоночі сниться -
Я скрипаль в пивниці “Мон Амі”.
Награю гостям такого гриця,
Як ніхто ніколи не умів.
А вони, вигукуючи хрипко,
П’яно плачуть, всіх і все клянуть...
Веселіше вий, ледача скрипко!
Розливай гарячу каламуть!
Але тихші все й журніші звуки,
Все щиріші рухи і слова,
Голови не слухаються руки,
Нижче й нижче никне голова.
І тоді п’яним потворним дивом
Вибухає істина на мить:
На руках, що держать кухлі з пивом,
Кров чиясь парує і кипить!
І все ширше шириться пивниця,
і пливуть в кривавім тумані
посинілі передсмертні лиця,
плачі, зойки - дикі і сумні.
І в гурті між вбивників і трупів
Я, скрипаль пивниці “Мон Амі”,
Вию так в обличчя ночі глупій,
Як ніхто ніколи не умів.
10 ноя 2014
