М. Яцків, за висловом Л. Українки, «наймодніший» з молодих белетристів у Галичині. Автор роздумує в творі про укр.мистецтво, політику, поневолений народ. В образі матері постає Україна. "Він почав говорити про поезію й мистецтво і сказав, що не терпить їх, бо плаксиві, бідні розбиваються в полутемках і самі не знають, чого хочуть». "Це тому, що наша поезія й мистецтво не мають грунту під собою, і доки політична влада буде в таких руках, як досі і як ваші, то нема надії на кращу долю народу…" (із твору).
Мати, поєднана з вічністю, поста є якщо не дарувальницею, то своєрідним посередником між вічністю та сином.
"Більшість творів М. Яцківа, на думку М. Ільницького, має ще й виразний музичний малюнок (як у поезіях у прозі, так і в новелах). Музичність мислення Михайла Яцківа позначилась подекуди на самій структурі фрази, на прийомах розгортання образу-думки. Вражає картинність оповіді митця, її майстерне озвучення. Майстерно передає автор «музику природи». О.Маланій.
З 1907 р. належав до літературного угруповання «Молода муза», видав понад десять збірок оповідань та кілька повістей.
Вчився у гімназіях Станіслава (1886-1890) та Бережан (1891-1896). Працював актором мандрівного театру, а з 1897 р. - службовцем страхово-кредитного товариства у Львові. У 1914 р. був мобілізований до австрійської армії. В 1920 р. зробив прикру помилку, погодившись стати редактором газети «Рідний край», фінансованої польським урядом. Галичани, які не змирилися з приєднанням Галичини до Польщі, влаштували йому бойкот, і з тих пір він аж до приходу більшовиків не видав жодної книжки. У 1939 р. став членом Спілки письменників України, працював у Львівському відділі народної освіти, а з 1940 р. - у Бібліотеці АН УРСР.
20 сен 2024
