«Заячий костел» Василя Шкляра - це потужний роман про незламний дух і боротьбу за свободу, де переплітаються минуле та сучасність.
У віддаленому хуторі серед лісів живе старий Йонас, який рідко приймає відвідувачів. Однак під час цих рідкісних зустрічей перед ним і його старим другом відкриваються спогади про буремні часи, коли Йонас, як і багато інших литовців, сподівався, що нацистська окупація допоможе відродити незалежну Литву. Після вступу у боротьбу проти совєтів його чекають радянські табори, розбиті надії та заслання в далекі українські простори Донбасу.
📖«Заячий костел» - новий роман класика української літератури Василя Шкляра, що незабаром виходить у видавництві «КСД».
«Заячий костел» - це поняття з литовського фольклору. У них є такий звичай, коли малий хлопчина стромляє носа у дорослі справи, то старший йому каже: «А давай я тобі покажу заячий костел». Тоді чоловік бере хлопчину двома руками за вуха та скроні і піднімає вгору. Це боляче і неприємно. А хлопцеві кажуть: «Бачиш, бачиш!?». Він, звичайно, нічого не бачить. Отже, заячий костел означає те, що ти дуже хочеш побачити, але тобі це ніколи не вдасться,» - розповідає про свій задум автор.
Василь Шкляр - український письменник, громадський діяч, автор широко відомих романів «Чорний Ворон», «Троща», «Маруся», «Характерник», «Чорне Сонце».
Під час виступу Василь Шкляр зачитає уривки з нового роману та відповість на запитання читачів KyivBookFest
Модераторка зустрічі Юлія Галушка - журналістка, телеведуча.
Підпишіться на канал: / @lookthatistheartist
Наша сторінка на PATREON: bit.ly/3CYcbHu
Зайдіть, 🙏, Підпишіться на нас!
Наш Фейсбук: is.gd/DddaIS
Наш Telegram t.me/Lookthear...
ЗНАЙШЛИ! ЗНАЙШЛИ!!!
"Він залишився в лісі сам-один, коли полягли всі друзі, і протримався до осені 1962-го. Йому допомагав лише один чоловік, товариш з дитинства Осип. Цей Осип тільки приблизно знав, де Стрийкова криївка, і їздив туди конячиною мовби по дрова. Стане, поцюкає сокирою, даючи умовний сигнал, і кине під дерево торбу з харчами. Навіть голови не поверне в той бік, бо страшно на Стрийка дивитися. Зарослий, як звір, очей не видно.
"Як ти?" - спитає Осип і далі цюкає сокирою, наче боїться, що хтось їх почує.
"Жию", - відкаже Стрийко і тихо щезне, щоб Осип не видів, де він ховається.
Так було простіше обом. І Стрийкові спокійніше, що його криївку ніхто не закмітив, й Осипові легше на душі: раптом що - нікого не бачив, нічого не чув, не знаю. Довго так вони зустрічалися. Роками. Осип уже й сам зморився від таємних побачень, а як то воно було Стрийкові, га? Як же йому було, якби хто поспитав.
Та одного разу він вийшов з-за дерев і став перед Осипом. У того мурахи спиною поповзли. Не впізнати було Стрийка - зарослий, худющий, шкіра та кості, замість очей дві розтулені рани. Осипові стислося горло.
"Дєкую тобі за все, брате", - сказав Стрийко.
Осип заплакав.
"Як за два тижні приїдеш сюди, а я не вийду, то закопай мене ген біля тої берізки", - показав рукою Стрийко.
Через два тижні Осип приїхав до лісу, поцюкав сокирою, але ніхто вже до нього не вийшов. Він боязко підступив до берізки й побачив яму, біля якої чорніла купа сирої землі. У ній стриміла лопата. На дні ями, вистеленому ялиновим гіллям, лежав Стрийко з крісом у руках. Осип загорнув могилу, помолився і тільки тоді побачив поруч під буком скарб, що його лишив по собі Стрийко. Миска, ложка і кухлик. До побачення, світе, лишаю тобі все, що мав...» (Із роману «ТРОЩА»)
І ось після кількарічних пошуків могилу повстанця Стрийка знайдено! Це на Сколівщині на горі Обіч недалеко від села Корчин. Справжнє ім'я героя - Петро Корчинський. Він належав до боївки, яка охороняла славнозвісний ГОСП - Головний осередок пропаганди ОУН-УПА, в якому працювали Полтава, Горновий, письменниця Богдана Світлик (Марія Дмитренко) і куди 1947року приїздив на нараду сам Роман Шухевич.
Дякую пошуковій групі "Роберт", дякую моєму давньому другові Богдан Сидорак за невсипущу працю зі збереження пам'яті про наших героїв.
Війна триває. Ми переможемо!
Станьте СПОНСОРОМ нашого каналу, і ви ДОПОМОЖЕТЕ нам створювати ЯКІСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ контент, підтримаєте УКРАЇНСЬКУ культуру:
/ @lookthatistheartist
«Кажуть, герої не вмирають, але я хотів би, дуже хотів би, щоб вони замість бути героями жили. Тут, на землі, вони потрібніші, ніж на небі. Тут є багато такого, чого без них не зробить ніхто».
Василь ШКЛЯР, «Чорне сонце»
Замовити книги Василя Шкляра (при замовленні двох книг - доставка безкоштовна): readeat.com/au...
Замовити роман «Заячий костел»: readeat.com/pr...
#ВасильШкляр #Заячийкостел #українською #KyivBookFest
18 сен 2024
