Нещодавно перечитала Ім'я вітру і одразу ж за ним прочитала Страхи Мудреця. Ротфусс знає як скористатися усіма штуками які притаманні Янг едалту і не дати засумувати читачу хоч на хвилинку. Той випадок коли декорації, обставини і другорядні персонажі змінюються саме в той момент коли може стати нудно. Друга книга ще краща за першу, бо там... не буду казати що бо не цікаво буде)
Дюна - чудова книжка. Якщо сподобався фільм, то перша книга також "зайде". В Месії Дюни на тебе чекає сюрприз) Ці дві частини обов'язкові для прочитання, адже Ф. Герберт написав другу через те, що люди не зрозуміли першої. Далі продовжуй на свій страх і ризик)
Погоджуюсь! Ротфусс - неймовірно захопливий! Але бачу гірку іронію в цих словах)) Бо він ніяк не може дописати третю частину(( на жаль, історія й не закінчується. Але ми чекаємо й віримо
Читала Маламандера з сином ,нам дуже сподобалось Історія дитяча,але цікава була навіть мені А в КСД зі знижками я нарешті придбала всі книги про Ганібала Лектора та Прислуга Знижки це класно Вам дякую за цікаве відео
Дивлюсь на ці велечезні стопки і радію, що я прихильник електронного формату😅 Дуже сподіваюсь Архів бересвітла сподобається, бо я ж його рекомендувала, тепер відчуваю відповідальність)) і також чекатиму відгук на Ім'я вітру
_ Вітаю з чи не найкращим фентезі (то я про Хроніки буресвітла). Там мені важко дались перші 400 сторінок, але потім...😌 _ Якраз закінчую "Слова променистого ордену"
Та а в чому різниці зі спогадів написана книга чи ні? Наскільки я пам'ятаю, то історія Ім'я Вітру все одно ведеться у часі головного героя під час подій, що описуються. Чи ви мали на увазі, що вам не подобається подача як у Дейзі Джонс і The Six, де у теперішньому розповідають про минуле?
Саме так. Буває і цікаво, але більше подобається коли історія розповідається таким чином, ніби події одночасно з оповіддю розгортаються. Дивне книжкове вподобання 🙃
Читала "Дюну" перші дві частини англійською. Попервах було складно, але потім дуже захопило. Щоправда після другої книги відпало бажання продовжувати цикл😅
Також мала факап з книгами🙈 не пам’ятаю на якому сайті, але там була корзина з відтермінованими замовленнями. Ну тобто я якийсь там час скидала в корзину книжки. А потім вирішила таки купити одну, додала в корзину, оформила доставку наложкою. І коли приїхали 4 книги замість одної знатно охреніла🙈 Тож перевіряйте шо у вас там в тих корзинах🤣
Привіт! Перша Дюна мені сподобалась тим що в неї був балвнс філософії та екшену дії. Діти Дюни не дуже зайшла через те що в неї на мій погляд багато філософії та мало дії сюжет наче і є але розвивається правильно . І так, другу частину я прогавив через неуважність чомусь вирішив що Діти...і є друга частина аж потім дізнався про Мессію Дюни😁
@@atmosfernitsa Якщо коротко: затягнуто, легковажно й дуууууже багато самоповторів. 😅Ну а якщо довго: _ Цікавий світ з хорошою історією, але дуже поганим сетингом і з відсутніми будь-якими підтекстами. Просто події, екшн, якісь загадки в яких нічого між рядками немає. Жодних моральних дилем чи повчань. Хоча й з "Хроніками буресвітла" у мене починалось аналогічно (не подобалось, але там і з самого початку відчувалась глибина й під кінець я був у захваті), тут, на жаль, такого не сталось. Просто коли полководець веде півмільйонне військо на смерть виключно зі своєї примхи (і так в кожному виборі того персонажа), таке, в наших реаліях, мені не сприймається. Але на один раз для любителів жанру, можливо, й прочитати можна. _ Загалом, перипетії королівської сім'ї можна описати як фільм «Ножі наголо» чи як будь-яку історію Аґати Крісті, де спочатку нам розказують події з точки зору людини, яка нічого не знає, потім з‘являється місцевий Мартін Фріман і пояснює що тут насправді сталося і хто в усьому винен, після чого нам переказують всю історію до тепер в правильній послідовності і так знову й знову... В кожному розділі (в цей момент прокидаються флеш-беки з Наруто🙂) _ Найсумніше те, що концепція детектива в фентезі сетингу була б досить цікавою ідеєю, якби все було гарно продумано й логічно випливало з правил вибудованих в цьому світі. А в нас виходить, що на будь-які повороти в стилі Night-а Shyamalan-а є якесь магічне пояснення до якого логічно ніяк прийти самостійно неможливо🤷🏿♀
@@atmosfernitsa постійні самоповтори, абсолютна інфантильність ВСІХ персонажів, відсутність якихось підтекстів, хоча й сама світобудова цікава. Могла вийти непогана детективна історія в фентезійному сетингу але маємо що маємо(
Для мене Імʼя вітру стало головним розчаруванням минулого року саме через завищені очікування. Це все ще обʼєктивно хороша й атмосферна книга, але коли всі кричать про неймовірну особливість й унікальність, а отримуєш розбавлену версію Чарівника Земноморʼя з домішкою типових пригодницьких кліше, важко не відчувати себе обманутою. Й це при тому що всю творчість Ле Ґуїн ніжно люблю, а пригодницькі кліше спокійно можу їсти ложками Т_Т Дюна теж в планах й навіть трохи почата, але треба спершу спіймати правильний настрій.
@@atmosfernitsa українською видано тільки перші чотири частини циклу про Земноморʼя, але їх зараз тільки на бархолках шукати, або вже чекати перевидання від КМ-букс(( Але серія класна, місцями трохи філософська та зосереджена більше на внутрішніх конфліктах героя ніж на зовнішніх (авторка дуже цікавилась даосизмом свого часу й воно місцями проступає) і дуже атмосферна
