Вітаю на моєму каналі❤️ Казки, які ми любимо ще із самого дитинства, виявилися зовсім не такі чарівні🙀 Дивіться випуск про перші версії відомих книжок😏 #буктюб_українською #books #booktube #книги
Гензель і Гретель - перша казка мною прочитана у 6 років. Вразила так, що не було бажання прочитати решту. Навіть в дорослому віці, казки братів Грім шокують жорстокими сюжетами.
Не пам'ятаю де читав, про Гензель та Гретель, але там було ще цікавіше. Під час голоду батьки хотіли з'їсти дітей, але діти втекли в ліс. Далі частина з будиночком та відьмою людожеркою. Діти обдурили відьму, та вкинули її в піч. Коли відьма запеклася, вони взяли цю смаженю та понесли додому, де під вікном почули як батьки шкодували, що діти втекли і у батьків нема м'яса. І після цього діти радісно постукали в двері і передали здивованим батькам цілу запечену відьму. Щаслива сім'я воз'єдналася і відмітила воз'єднання смачною вечерею. Від скількох таких відьом-людожерок сім'я врятувала світ не уточнюється... Як і те що сталося після того як голод закінчився, а бажання до людського м'яса не згасло
Думаю річ у тім, що в оригінальному вигляді всі народні казки саме такі.У дійсності не існує тих милих казочок, які ми тепер читаємо дітям в красивих книжечках. Пам'ятаю як ми приїздили до моєї бабусі і вечорами вона зі своїми подругами сиділи на лавці перед воротями , лущили горох і розповідали правдиві історії, а я сидів і слухав із роззявленим ротом. Да такі історії ці були , що я потім боявся сам вийти вночі з хати у деяких справах. Не пам'ятаю жодної доброї казки у їх виконанні.
Приємно бачити красуню-принцесу в якості казкарки. Сподіваюсь, що ти складеш гідну конкуренцію казкарям Грімм. 🫠😂 Очікуємо твоїх нових казкових історій.
Дуже гарно і стисло. Я знав про орігінали, вле все одно мені сподобалось. PS: Я так розумію, що вони переказували реальне життя того часу у "казковій" формі.
Дякую за відгук🥹 Можливо й таке) вони адаптували те, що колись їм хтось розповідав. Ймовірно, могли бути історії з давніх-давен, а могли - й «свіженькі» трешаки🥲😅
Ці казки були не просто так - вони розказували правду середньовічного життя і вчили обережності й недовіри до незнайомців. Зараз інші часи і майже всі казки - це перемога добра над злом, хоча в реальному житті юуває всяке. Дякую за гарний контент!
Слухала з задоволенням. Згадала дитинство і свого дідуся: у нього завжди під руками було, що почитати... "Человек и закон"(щомісячний публіцистично-науковий журнал, направлений на правову освіту громадян) та такий уже затяганий- затяганий збірник казок (книжка без палітурки). Казки дідусь дуже любив і в свої 70 з "гаком' захоплювався ними. Що одне, що інше - про різного виду пригоди😅 Дякую за відео і гарні спогади❤
🥹🥹🥹 Ага, тепер я розумію, в кого такий «читоман»: як і в прадідуся смаки на літературу специфічні, але збалансовані: спершу про вбивства, а потім і в магію можна повірити😂 Мамулік, величезна дяка, що поділилася цим🗝️😘
У мене була книжка Казки братів Грімм. І судячи по всьому там нічого не редагували. Да ще там були такі ілюстрації що зараз в хорор іграх не знайдеш. Коли був малий читав і нічого такого, це при тому, що це були початок 00 років, а тоді ще фільм Чужі вважалися страшними, а не просто фантастика. Зараз крім оцих, що були озвучені, памятаю про мисливця котрий потрапив до людожерів у пастку і вони його привязали за ноги до дерева і кожної ночі приходили і відрізали куски м'яса. Правда не памятам, чим закінчилась, але здається він на третю ніч утік таки.
Эта история была интереснее. Это был не охотник а разбойник. Однажды его словил принц и хотел казнить, но тот хотел сохранить жизнь рассказав свои истории. Так вот в одной из этих историй он с полельниками хотел ограбить великана. Великан их словил и подвесил как будущую еду. Спойлер - короче принц помиловал разбойника потому что в одной из историй оказывается что разбойник его спас
Я теж в дитинстві читала казки братів Грімм. Пам'ятаю ще була ,,казочка'' де хлопець виколював вівцям очі щоб сподобатися дівчині😮. Ще казка про сестер-- Одноглазка, Двоглазка і Триглазка 😮
мала в дитинстві збірку казок Братів Грімм. Там була описана вами версія Попелюшки, а в казці про Гензеля і Гретель відьма відгодовувала Гензеля, посадивши того у клітку, а Гретель виконувала домашню роботу. Аби тягнути час, Гензель на вимогу відьми (яка була підсліпувата) простягав замість пальця кістку. Тоді вона наказувала його ще годувати. Але одного разу їй таки урвався терпець.
У мене в дитинстві була книжка братів Грімм. Вона була дуже стара, я не знаю звідки взялася. Так от у ній ці казки були дуже наближені до оригіналу. У всякому разі про відрізані пальці і п'ятки точно було. Я не дуже любила ці казки, бо вони були якісь "мрачні" , страшні, в темних тонах.... До цих пір це відчуваю)))
У дитинстві тато читав оригінальні казки братів Грімм, тому про Попелюшку та Гретель і Гензеля пам'ятаю як сьогодні 😅 Травми не сталося, але дитинство було суворе 😂
Вражений. Підписався. В дитинстві(1966р.н.) мені подарували книгу "100 грузинських казок", із задоволенням читав-перечитував і розмальовував. Там виключно позитив і перемога добра. Там часто був персонаж- чоловік без бороди, що апріорі вважався шахраєм, бо без бороди!
минулого року прочитала казку про попелюшку зі словацької книжки, яку нам подарували. Там було розписано, як одна з сестер відрізає собі п'ятку, щоб встромити ногу в черевичок і кров лялася з туфельки - я шокована, заховала подалі подаровану книжку, і подумала, що це в них така інтерпретація, а це виявляється оригінал🤯. Навіщо дідям таке?
В ті часи якраз були саме такі казки. Французькі теж веселенькі. Бо Синя Борода - то про Жиля де Реца, про якого розповідали, що він вбивав малих дітей.
Як я розумію, це були такі собі фольклорні повчальні оповідки, які розповідали дітям радше для того, щоб ті не крали/не брехали, словом - для моралі. А згодом, вирішили штампувати з цих історій казочки. Але для малечі це жорстоко - залякувати серійними маніяками і вбивцями🥴😅
5:55--а ще принц... більше розваг хотів аніж весілля Є ще версія де в попелюшки була перед цим інша мачуха, яку вона вбила, а няня допомогла їй з тілом Потім няня стала новою мачухою а попелюшку зробила прислугою А ще цікаво, що в оригіналі немає кришталевого черевичка, це помилка перекладу, але всім сподобалось, тож виправляти не стали
це було 15 років тому, мої діти маленькі, я їм читаю казку про хлопчика-мізинчика: батьки одвели дітей в ліс в покинули там, бо дома небуло що їсти😢😢 діти ревуть, я в щоці з тих пір я казки їм читати перестала, а просто розповідала своїми словами адаптовану під дітей історію, показуючи малюнки из книги
Мушу з Вами не погодитися: брати Грім свої казки брали не лише від "німецьких кухарок" ітд., а переписували казки інших казкарів Європи, які писали казки раніше за них, наприклад, Шарля Перро
думаю, Грін писали тогочасний хоррор, який користувпвся попитом. Адже зараз теж є люди, які люблять фільми жахів, Стівена Кінга, трукрайм... тоді єдине доступне з цього були казки. А про дитячу психіку ніхто і не думав раніше, так що не дивно. Казки писались не тільки для дітей
Мої батьки ніколи не читали цю книжку, і думали, що, якщо в назві є слово "казки", отже, їх безпечно давати дітям. Так як я росла в 90х, вибору особливо не було, і прочитала всю цю книжку від А до Я. Пам'ятаю, там було десь лише 3-4 казки зі щасливим кінцем. А казок було близько ста. Ніщо мене краще не підготувало до суворої реальності життя, як ці казки і казки Андерсена 😅
@@kachkodziob_obabich_dorohy ого, як такі казки допускали до виходу у світ?😅 Плюс в тому, що тепер життя не здається таким жорстким, бо ніхто не намагається вас зʼїсти😂
@@vilyina До речі, казки Андерсена теж варті уваги. Дівчинка з сірниками взагалі розбила мені серце 💔 А казка про Русалоньку теж дуже сумна, насправді.
Жизнь есть жизнь. Сказки это истории жизни. То что они являются народными говорит о многом. Но то что в этом ролике , услышал впервые. Просто жуть. Кстати, лет 8 назад попался фильм, если не ошибаюсь называется Страшные сказки, советую глянуть, но без детей. Тоже мрак. Если не ошибаюсь фильм является народным достоянием страны. И ещё вот о чем подумал, наши сказки поприличнее, хотя тоже персонажи схожие. Жаль что мало знаем своих сказок, имею в виду древних,именно дремучих. Н
У мене у дитинстві була збірка книжок братів Грімм, тож отакі "оригінальні" варіанти казок були тими на яких я виросли. Пам'ятаю, що з того збірника в мене було декілька улюблених казок: "Дівчина без рук" та "Наречений-розбійник", до останньої я навіть якось намалювали ілюстрацію у початковій школі (на малюванні дали тему "улюблені казки" чи щось типу того)
Купила дітям збірник казок братіа Грим. Почала читати, через 3 хвилини дочки сказали, що дуже лячно, слухати не хочуть. Гарно ілюстрована книга так ніколи не була прочитана.
Дякую, цікаво, дійсно. В дитинстві знала про Гензель і Гретель. Красивий такі будиночок! Але читала в двох перекладах: один більш- менш, але інший! Була дуже здивована! 😮
Цікаво. Дякую. Частину оригінальних моментів знала, але все одно моторошно. Особливо від думки, що ці казки дійсно віддзеркалювали реалії певною мірою. Окреме дякую за україномовність ❤
так все логічно. Казки такими і були, кругом. Я чув вже цю історію і пояснення. Казкарі, які збирали "народні казки" - вони формували національністі. До того, ніде не було націоналізмів і національностей. Люди жили в селах, більшість взагалі ніде далеко ніколи не подорожувала, то свій був - зі свого села, а що там навіть за 50 км, то вже не наші. У людей не було відчуття національної спільності в рамках країни. В Європі, наприклад, в Франції, Німеччині, взагалі люди ділились по регіонам і діалектам. Казкарі виконували якусь об'єднуючу роль, уніфікуючи казки. При цьому, звісно, добре б щом ці казки ще нав'язували якусь мораль. Але це було складно, бо казки до цього моменту виконували зовсім іншу роль. Це були більш заговори проти злих сил. І в різних куточках світу була одна й та ж ідея, що якщо дитину якось обзивати що воно криве, погане, чи що його з'їдять, то злі сили ймовірно оминуть погану дитину, і не заберуть її. То й колискові були - с побажаннями смерті, казки, де всії в кінці з'їли і всяке таке.
3:59--вона тричі намагалась її вбити Спершу корсетом, потім гребінцем, потім яблуком(ото довіра в Білосніжки до людей) А ще я чула що принцу було 31 а Білосніжці 14
Діти інакше реагують на жахастики в казках ніж дорослі.Памʼятаю як в дитинстві мені щовечора читали казочки про Івасика Телесика за моїм проханням . Тепер в дорослому віці я б подумала перед тим як їх перечитувати своїм вже дітям.
Мала можливість слухати аудіокниги братів Грімм у дитинстві. Не знаю, що спонукало мого тата їх мені включати так ще й, судячи з усього, не відредаговані треш-версії. Гадки не маю, де він дістав той файл. Найстрашнішою для мене була казка "Про того, хто ходив вчитися страху", в оригіналі: "Märchen von einem, der auszog das Fürchten zu lernen" (їх там ще було багато версій, але, покопавшись у Гуглі, можу зробити висновок, що варіант, який чула я був із другого видання). Вона була до того страшна для мене, що я вночі прибігала до тата, щоб він мені її переключив на наступну, бо розповіді про привидів, повішених і гру в боулінг людським черепом моя психіка не витримувала. Мало того, що самі казки страшні, так ще й звукові ефекти додані як в хоррор-фільмах). Тому історії про відомих нам зараз "Діснеєвських принцес" мені здаються найбільш лайтовими після таких казочок). І найцікавіше, що оригінальні версії саме принцес я ніде не чула, тому дізналася багато нового, дякую. В тому збірнику, який я слухала їх просто не було. Дякую вам за ролик, він занурив мене у дивну, але все ж приємну ностальгію).
Та все там норм було, казки були більш наближені до життя. І навпаки переписана маячня несе більше шкоди - задурює голови що всі добрі, добро перемагає якось само по собі, немає ніяких негативних наслідків від скоєних помилок тощо. Треба зважити на час складалися оті перші казки, наприклад, виколоти очі то був милостивий вчинок адже замість так зберігали життя ворогові, а ось ще - неминучість покарання усіляко підтримує релігія, яка була замість науки у той час. Люди вірили у диявола з пекельними казанами як зараз вірять у ковід)) мені старі казки більш подобаються за сьогоденну мильну патоку
Чудовий канал! Із задоволенням підписуюсь і чекаю на нові цікаві випуски. Дякую авторці каналу за неперевершену українську мову і подання інформації. Слухати цікаво і приємно, як і дивитись, звісно
Дуже-дуже дякую, супер відео. Про жорстокість і жахіття в казках можна багато розповідати: от скажімо "Синя Борода", чи "Осляча шкіра". Там теж багато трешу і жахіть. Ну та й в багатьох старожитніх казках це було. Навіть у Гофмана.
На мене казка щуролов в оригіналі більш доречна і відповідає духу тих часів. Хто не тримає слова, або порушує договір / закон - не має другого шансу, аби ні в кого не виникло бажання шахрувати.
Просто моральні «норми» у різні часи були різними. Як нас зараз шокують середньовічні, так і людей тих часів шокувала б мораль нашого сьогодення. Це говорить лише про те, що людям можна навʼязати будь-яку «мораль». Любе збочення стане нормою, якщо постійно повторювати що це нормально. Так як зараз це відбувається у всьому світі.
З дитинства не люблю казки. Мене дивувало, як міг коваль викувати голосок для лихої баби, щоб та приманила Телесика?! Та досі пам'ятаю товстезну книгу "Молдавскіє сказкі" (Кишинів, 1965), у якій герой Фет Фрумос (точно не пам'ятаю) ламає кістки, роздирає пащу, здирає шкіру... Книга жахів. Підтримую канал підпискою. Удачі, наснаги, успіху у розвитку каналу. Привіт з Хорватії.
@@vilyinaбільшість цих казок походить ще з середньовіччя,а тоді казки мали не заспокоювати дітей та допомагати ї'м заснути(для цього були колискові)а повчати та демонструвати як робити не треба.От наприклад Червона шапка пішла одна, розмовляла з незнайомцем(тим паче звіром),сказала куди та докого прямує,довірилася пораді незнайомця(пішля по довшій стежці до бабусі),і через свою необачність її та бабусю з'їли.
В моїх батьків є книга з "хардкорними" версіями казок братів Грімм, тож про лайтові версії я дізнався набагато пізніше) Але, дякую за відос, все якісно зроблено! З мене лукас та підписка. Пішов дивитись, що ще є цікавого;)
Брати Ґрімм мали таке ж саме хобі, як і Шурик із «Кавказької полонянки». І, мабуть, так само, як і Шурик, вони їздили різними німецькими селами, були гостями на різних народних святах, і коли хтось там розповідав якусь легенду, брати Ґрімм, мабуть, так само казали: „Langsamer, bitte, wir notieren...“. Між іншим, Білосніжка є цілком реальною історичною особою - гессенською принцесою, котра жила в середині 16-го століття. Вона, насправді, була отруєна, коли їй було двадцять років. Звичайно ж, вона після цього не воскресла - таке є можливим лише у казці.
