Богун з «Вогнем і мечем» був моїм підлітковим крашем. Я навіть стала більше цікавитись історією козацтва через нього, а потім взагалі історією, і виросла «ярою націоналісткою» посеред провінційного робітничого міста в донецькій області. Прикро що домагаров русня і фу, але виходить він ще й мимоволі такий собі українізатор східняцьких підлітків 😅
Та вони там, в своїх Каліфорнщинах, взагалі пустилися берега! Цукерберг теж, скотиняка така, не з'являється в Коростенський районний суд! Кляті содомити...
Дідько, ви уявляєте, наскільки потрібно любити свою літературу, щоб 14-річні польські школярки писали слеш фанфіки по "Вогнем і мечем"? Знаю, що це дивно звучить, але коли українські школярі почнуть писати фанфіки по "Чорній раді" і дискутувати у коментарях - це буде перемога. П.С. Дякую за пізнавальне та дотепне відео)
@@lanabanana2975 це швидше через серію "Гоголь", таке альтернативне щось, де Гоголь персонаж власних творів, типу Ватсон на підхваті в харизматичного Меншикова.
🙂Коли "ВіМ" вийшов всередині 90-х, мій знайомий УНСОвець дуже зрадів: "Нарешті ми побачили фільм, де українці, як всі нормальні люди минулих столітть, теж вміють вбивати, палити, грабувати, гвалтувати! А то в усіх попередніх фільмах це все робили з нами, а ми тільки такі сиділи і грали на лірі чи кобзі про лишенько та важку долю.".
Я не можу змусити себе НЕ передивлятися цей фільм хоча б іноді. Магія Ступки Першого в дії! Тільки заради нього і треба дивитись цей фільм! Та й Домогаров, щоб йому пусто було, теж мушу визнати, просто шикарний у ролі Богуна! Сцену де він співає "Сподобалась мені..." я навіть перемотую... про всяк випадок... бо їйбо, кожен раз починаю сумніватися в своїй гетеросексуальності.
У меня интуитивное ощущение на хороших и нехороших людей и места( как у котов). Не всех людей различает,но если срабатывает- то стопроцентная гарантия.особенно смешно вспоминать,как мне гадко и тошно было всегда смотреть на Луи де фюнеса( несмотря на прекрасную игру и смешные персонажи). И тут случайно читаю,что в жизни был гнилой человечек,однако...к чему это я-Домогаров у меня вызывает очень похожее чувство.но Домогаров в роли украинского героя отключает мою чуйку.
У мене блакитним полум'ям палають дедлайни, але я всерівно виділяю час на перегляд цього чудового розбору. Бо робота приходить і відходить, а срачі навколо національних питань в красивих костюмах вічні.
А мамко моя, реготала так, що трохи дітей не побудила. Вангую: цю рецензію розберуть на цитати!!! Ви неймовірна! Дякую за ретельний труд, "незабитий" погляд та почуття гумору. Ви найкраща!!! ❤❤❤
Вогнем і мечем відкрив мені очі на те, що поляки історично ставилися до нас як московити. До цього я дуже позитивно ставилася до всього польського, але вийшла з перегляду цього фільму з іншим світосприйняттям. Втрата невинності.
Так, вважаю, що ВіМ є добрим кіном. Там неможливо не помітити, що українців протиставлено «шляхетним польським лицарям». Але Гоффманові вдалося, як на мене, показати, що світ є складнішим за романтичне уявлення, і що герої є представниками свого часу - просто хтось із них по один бік, а хтось по інший, хтось шляхетного походження, а хтось плебейського. Зрештою, між поглядами Сенкевича та Гоффмана пролягає ціле століття. І документалкою Гоффман мене приємно вразив. Кумедно, що його на це надихнула книжка Кучми.
Як тільки побачила ваше перше відео відписалася від Ностальгуючого Критика і Бедкомідіана. Нарешті контент, який мені до смаку і до душі. Вклоняюся до землі перед почуттям гумору і подачею ) ви - щось неймовірне
Як завжди, величезне спасибі за відео і цікаві думки 🌺💕 а пан Гоффман десь у 2010 році своєю стрічкою «Україна. Становлення нації» сильно допоміг мені, хлопцю з донецького спальника, стати набагато кращим українцем) (а також допоміг деякий EX .юа де ми той фільм з друзями знайшли 🌚) І ще кумендно було нам вже тоді, що надихнула його на ту стрічку книжка Кучми. Така собі контроверсія прийняття українства від поляка і сумнівного президента ахах
Мої вітання земляче.Я теж з донецької області.Та звертаючи свій погляд на моє минуле,зараз я просто проукраїнське стерво,навіть набагато більше ніж була їм років 10 тому.
Якого лихого,я не бачила цей огляд на улюблене кінішко,ще раніше. Жінко,Ви прекрасна. Розібрали на атоми,і всеодно,цим, не збили палких емоцій,які мені картина дає. Критикувати за невідповідність історичним фактам,мені здається,трохи не коректно,бо ж нас там не було,і свічку не тримали) Тому насолоджуюсь улюбленими мовами,голосом і грою,Богдана Ступки,ну і беззаперечно, очиськами "Богуна"
Який рісьоч! Який музичний супровід! Який панчлайн у фіналі! А Пантелеймон Куліш сварить вас за відсутність пуття, честі і поваги і закликає до сім'ї культурників вертатись!
Як добре, послухати 40ка хвилинний відос, та отримати розуміння про стан кінематографу, міфологізацію та образи в кіно. Окрема подяка за відсилочки до Облівіона та ДнД, за за короткий проміжок часу, це добре.
Як непохитний прихильник вашого каналу, приношу Вам Велику Вдячність за прискипливий, детальнійший розбір твору, який у моєму перегляді (давно) не викликав такого бурхливого виру емоцій й розумінь, ніж, як від Ваших коментарів - вони набагато цікавіші. Щиро дякую!
Но-но, у я можу згадати свою улюблену цитату з Чорної Ради, це "Голова нічим не винна; із серця ісходять помишленія злая, убійства, прелюбодіянія, татьби, - а голова, брате, нічим не винна."! Правда, відповісти, про що саме ця книжка я не можу, Куліша неможливо нормально читати, його стиль письма - то якесь сране пекло... Велл, я намагалася, але Ви праві. О, а відео - прекрасне, дякую Вам за нього!
йой для мене, то просто книга про козаків-характерників, богатих, вправних вояків, що можуть піти кудись на Чорну гору і просварити країну через маніпуляції на раді
Дружина попросила подивитись відео разом з нею перед сном, а пишу вже на наступний день :) Протягом перегляду я щиро дивувався багатьом речам, наприклад тому що Сенкевич був часто прав там де авторка вважає що ні :) По друге постійна плутанина в термінах і розумінні середньовічного устрою, але це в цілому хвороба нашої освіти і її провина. Звісно розглядається саме твір а він по суті це таке фентазі, людини котра писала свої твори через 250 років після подій, і вже жила в часи після весни народів котрі змінила світ і сприйняття людиною держави. Сенкевич він Дюма свого часу, брав історичних персонажів і обставини а далі неслися суб'єктивні думки. Так от, держави до 18-19 сторіччя це такі собі корпорації, де було богопомазане керівництво і якийсь привілейований клас, під це підтягували релігію, легенди, казки. Коли ви читаєте про русь, це не про усіх людей на території русі, а саме про якусь еліту, народ тут статисти, а частіше раби котрими ще й торгували. Так на наших теренах в час оповіді існувало три правлячі компанії королівство Польске, королівство Руське, князівство Литовське, усе це об'єдналося в 1569 році в корпорацію Річ Посполита(спільна справа). Робітники корпорації називались шляхтою, будь вони магнатами, боярами, містянами, головне що їх відрізняло це привілеї, права на можливість володіти землею, вести бізнес діяльність, володіти виробництвом, вибирати представників в сеймах і сеймиках і на великому сеймі вибирати(зауважте) короля, котрий носив титули король Польський, Руський, Великий князь Литовський. Тобто так, король Речі Посполитої був нашим королем, вибирали його наші магнати, князі, наша шляхта. Тепер про козаків. Під назвою козаки, існувало багато різних об'єднань, це теж була така собі компанія як правило військова. Найдавніші варіації козачих компаній це бідна чи не дуже заможна шляхта, тобто як приклад Байда Вишнивецький з оточенням були точно військовими і не холопами, з таких людей потім формувалось реєстрове козацтво, корона виділяла на них гроші і у них же з'являлись якісь додаткові привілеї наприклад відкривати шинки в містах. Але так як з'являлись нові козацькі компанії, часто не шляхетні і не в зоні впливу шляхти, то вони набирали силу і у корпорації Річ Посполита виникнуло питання а хто їм дав право на володіння зброєю. Навіть попри те що козаки не раз рятували нашу корпорацію, позиція не змінювалась - тільки реєстрові, тільки підконтрольні. Це як зараз, розуміння того що тільки держава в середині себе має право на застосування сили, але тоді було середньовіччя і контролювати процеси не було такої змоги. Тоді і з'являється поняття низове козацтво, назва не від того що вони були з низовья Дніпра, а того що вони були з низів суспільства, не елітою, не шляхтою. Але треба пам'ятати що низове козацтво це все ще військова компанія. І якщо для початку у цієї компанії цілі були просто заробити, то згодом амбіції зростали, спочатку це були потреби в розширені прав, бо гроші котрі здобувалися треба ще кудись вкласти, купити землю кріпосних(так так вони були в Речі Посполитій просто права на них були не у всіх), почати свій бізнес. Так от всі повстання козаків до Хмельниччини це повстання за права, козацтво намагались тримати під контролем, не виходило. Ну і закінчилось все так як і мало бути, військова компанія розрослася до того що змогла протистояти силам корпорації. На всі ці речі вказують такі факти що насправді до компанії не брали усіх, Хмельницький відправляв холопів "до плугу" а інколи і карав за те що ті повставали. Хмельницький протягом довгого часу підчас конфлікту продовжував перемовини з королем, продовжував переконувати в своїй вірності, і просив розширення прав козацтва, король йшов на уступки, шляхта ні(так по суті король це був такий собі голова Сейму, а депутати м'яко кажучи його могли ігнорувати). І тільки з середини конфлікту Богдана перемкнуло, він почав називати себе володарем русі, і почав думати про від'єднання. Після закінчення повстання, шляхта і містяни почали досить активно перекрашуватись в козаків, принаймні намагались це робити, бо ті права котрі були на цих територіях у шляхти перейшли козацьким полковникам і їх оточенню. Так от до чого тут це весь лонгрід. Ми як держава і народ сучасної україни, не маємо якоїсь прямої лінії наслідування від Русі і від Козацької держави, так само як і від Речі посполитої і ВЛК. Ми це холопи і ми ж шляхта, ми лицарі, і ми ж козаки, ми Татари і ми Греки з Причорномор'я. Це все наш спадок навіть попри те що всі ці компанії і корпорації могли воювати одна з одною і були часто людожерськими і рабовласницькими. Російська імперія а потім радянський союз привили нам думку що ми це козаки, але не ті славні воїни а саме холопи котрі повстали проти Польских панів. Таким чином москалі нас відрізали від нашої славної історії.
Фільм "Потоп", до речі, досить популярний в США та Канаді, в середовищі історичних реконструкторів та фехтувальників. В картині є сцена дуелі на шаблях, яка в західному світі беззаперечно вважається найкращою кінематографічною сценою поєдинку на мечах евер. Навіть якщо просто гуглити слово "Potop", то гугл одразу запропонує вам "potop duel scene". А другим результатом буде "potop saber duel".
Мене завжди смішила сцена Битви під Жовтими Водами, де горда польська кавалерія під епічну музику топиться в дощовій калюжі. Режисер чомусь під виглядом цієї битви показав щось схоже на Вінницьке льодове побоїще
Приблизно раз на два три місяці передивляюсь саме цей відос, та щоразу годен ставити вподобайку. Памьятаю цей момент, коли цього фільма показували по плюсах. по телевізору. І так- це була справжня подія, епічні зйомки, гарні акторі, і хто б що не казав, але ж і випираюча з екрану фольклорна атмосфера. Конкурентноспроможноі альтернативи просто не було на той час. Та і зараз немає. Ну Сенкевич був романтичним імперіалістом свого часу, котрий потім виправдовувся, що хтів "зміцнити серця поляків у складні часи" за рахунок приниження українців. Ай молодець(с) Но допоки Ненька не зниме щось співвідносне, нам залишається дивитися на Гєрванта З Риблі, психопата Богуна, та солодку як мед Гелену( боже, яка гарна була ця актриса у молодості, просто мрія моіх підліткових бажань. Та й зараз, кхє-кхє..)
Неймовірно дякую авторці за цей контент! "Вогнем і мечем" - один з моїх улюблених фільмів. Щодо трактування подач ідентичності критику, який вважав, що українці у фільмі тільки кричать і лаються, вони мають пам'ятати (визнати), що Ярема Вишневецький - також українець, найбільший український магнат. Дозволю собі позанудствувати і додати дві поправки. Гелена молиться не українською, а польською: Daj mnie za męża pana Skrzetuskiego... Той 40-ічний "коротишка", який поранив Богуна, - книжний герой усієї трилогії Володиєвський, знаний фехтувальник, слава про якого сягала усіх кутків Речі Посполитої. і Богун про це знав (передбачається, що про це знають і глядачі) - у тому й підкреслена драматичність моменту. З чим я повністю згодна з авторкою: мені не потрібна політкоректна історія, я хочу історію про ті часи - а там ви не обійдетеся без зображення колоніалізму і криз ідентичності. І так, я пам1ятаю, якою була реакція глядачів, коли фільм вийшов на українські екрани. Його дуже тепло сприйняли, аж до сліз, тому що такого яскравого фільму про українців і про Хмельницького ніхто до того не знімав.
Треба уточнити, що Володиєвський став дуже відомим фехтувальником вже після перемоги над Богуном. В часи ВІМ його недооцінювали (перед боєм, звичайно) всі його противники разом з нашим Юрком. Це вже в Потопі він став місцевою легендою
Дякую :-) Це особлива книжка для мене і фільм теж ціную, практично з усіма думками згоден. Тільки, як, забігаючи наперед, фанат "Потопу", можу сказати, що в шляхтича-Сенкевича до мужиків загалом ставлення таке, можна сказати, наслідуюче Дюма - коли простолюдин не зовсім людина (русини-шляхтичі там не раз дуже симпатичні). Просто в розрізі України ще додалося оте розвінчання міфу про Зелену Україну, доброго козака Вернигору і тому подібні речі. Найбільш імовірно, що Сенкевич до такого нарративу дійшов після краху січневого повстання 1863 року, коли повстанці реально очікували на підтримку українців, але дістали не її, а облизня, тому в нього, родича повстанців, лишилася глибока образа на нас, хто колись підважив Річ Посполиту, а тепер не хоче допомагати її відновлювати. Я прочитав "Вогнем і мечем" в 12, у 1998, довший час дуже любив цю книжку, оскільки до того відчував брак інформації про те, кому ж саме протистояв Хмельницький у Визвольній війні. Ця невідомість приваблювала, а інформації було обмаль. І тут опа, Ярема, виявляється, Иеремия (читав тоді російською, звісно), опа - а шляхта це ж чисто як шевальє в Дюма, опа - а можна мати приватні війська, опа - а то ж все в Україні було, а не лише хтонічні прості люди під знеособленим гнітом... Тоді зайшло дуже добре, хоч я ніколи не любив Скшетуського і мій улюблений персонаж був там завжди Заглоба (і Підбийп'ята трохи, через мій власний зріст під два метри). "Потоп" я прочитав значно пізніше - в 20-21, відразу після того як в мене з'явився безлімітний інтернет і я відразу викачав собі фільм і зацінив. То вже був повністю мій персонаж, мій наратив і навіть дороговказ (моє улюблене святе місце це досі Ясногорський монастир). Якось ця тема наших шевальє і приватних військ покинула Україну в моїй уяві :-) А тоді я за чотири роки переїхав до Львова і польсько-українські стосунки заграли для мене іншими барвами, так само як за 10.5 років тут я перетворився на справжнього полоніста-аматора. Просто з'явилося те, через що я зараз "Вогнем і мечем" до рук брати не хочу ("Потоп" в оригіналі лежить в мене біля ліжка, це книжка, яку я можу для настрою читати з довільного місця)... Пацифікація 1930-х і "відплатні акції" поляків у 1940-х мають такий характер, що важко не запідозрити їхнє джерело натхнення саме в цій книзі. Такі самі польські мужики, читаючи Сенкевича, уявляли себе шляхетними жовнірами князя-воєводи і мордували та палили (див., приміром, трагедію Жукотина) таких самих, тільки українських селян, думаючи, що вони самі набагато вищі... Звичайно, сам Генрик Адам Олександр Піус і гадки не мав, що він таке спровокує, але вже вийшло як вийшло. А мені огидно торкатися цієї книжки, і не через Хмельниччину, а через Жукотин... А от фільм нє, фільм може бути.
подяка за виконану роботу , "Огнем І мечем" - навіть близько не історичний фільм , який залишає після перегляду достатньо змішані почуття , а пан Балога , просто мега фартовий засранець раз 10 мав померати за увесь фільм і кожного разу виходив сухим із води , Вишневецький - конкретна падлюка ,яка викликає виключно відразу , Богун постає опальним бабієм , а насправді був набожним , вірним дружині та одним із найкращих полководців свого часу , у фільмі деякі битви тривають кілька днів , наспрвді продовжувались декілька тижнів . про трагедію битви під Берестечком наші кінороби могли б зняти шикарний історичний екшн , аналогію на 300 спартанців про те як близько 300 козаків стримували польське військо , задля порятунку своїх побратимів , але дивлячись що зараз знімають , кому воно потрібно....?!
@@user-up9fj9rs8z я от думав, чи можна доброзичливим приязним коментарем нарватися на токсичність і агресію? Як виявилося - можна. Бо ж, як відомо, почуття гумору або є, або мої співчуття...
Колись в ліцеї нам цей фільм вімкнув вчитель історії і права, коли у нас випала пара і весь класс треба було чимось зайняти. Тоді я особливо не сприйняв цей фільм, а зараз прям стало цікаво передивитись. Особливо після пояснення контексту і першоджерела, і самого фільму. Особливо враховуючи те, що наш вчитель історії був найбільш свідомим українцем в досить про-російському тоді Донецьку (мова про події до 14-го року).
Тепер чекаю на фанфікі по Чорній раді з пейрінгом Петро Шраменко/Кирило Тур. А що, чим ми гірші за Вогнем і мечем? Теж є двоє хлопців, один моральний, інший буйний, обоє претендують на одну дівчину, один з них викрадає її, інший рятує, а врезультаті миряться. Все сходиться
йой дуже шикарний глибокий, живий огляд. Дуже хотілось чогось подібного на українському ютубі. Ну і дяка підпільній гуманітарці за чарівну рекомендацію
позиркала все за раз, закохалася у вашу хаотичну інтелекшуал-хорні енергію, красиві роздуми і відсилочки на відьмока. рада, що маю що дивитися у нашій теперіщнюншні
Панянко, ну от за Куліша образливо. Я читав і перечитував. "Чорна Рада"; "Гетьман Іван Виговський"; "Князь Ієремія Вишневецький" - шикарні історичні романи. Ба більше, на відміну від Синкевича там розповідають про складні події з неоднозначними трактуванням. Кінець твору у Куліша не висмоктана з пляця "перемога" (після якої Речі Полсполитій у реальній історії стало тільки гірше), а сумний чи неоднозначний фінал. Сюжети цих творів починаються не у вакумі й не ставлять крапок, бо ілюструють тяглість історії "Щось було до нас і буде після". Герої цих творів, особливо Вишневецький,. Там і бедбої, і сіроморальні вчинки, і там купа шикарного тексту про політику. Шкода що Куліш меншвідовий за своїх поетичних колег по цеху.
Вааааа Авторка, вы неймовірні!!! Мені так не вистачало саме такої подачи) дякую за вашу працю, прийшла щоб написати комент на розвиток вашого каналу, а так поки пішла дивитися інші ваші відео)))
Кількість переглядів не відповідає якості лекції, ех. Хоч часом і занадто складно або трішки швидкомовливо, або все разом, але цілком - дуже цікаво, з оригінальним поглядом на речі, пізнавально та весело! Дякую і бажаю здоров"я та натхнення!
коли дивився цей фільм в дитинстві (доречі дуже сподобався, хоча він і доволі довгий) мені навпаки більше сподобалась сторона України. А про те що козаки зображені зірвиголовами, при цьому в сцені з боєм проти поляків вони стратегічно переграли(і не випадково, а продумано) "цивілізовану" армію.
Отримала задоволення від перегляду вашої роботи. І ще насміялася з ваших кумедних коментарів (мої улюблені - 21:30-21:39, 24:20-24:30, 27:45-27:50). Дякую 👏🌺
В 14 була зафанатіла від Сенкевича і прочитала книжку. Обурилася за козаків, але все інше залетіло. А фільм в саме серденько був і козаків ліпше показали. Ми з братом сцени перед боєм мільйон разів передивлялись. Так що всього Гофмана тоді передивилась з документалкою про Україну включно. Щоправда, так добре аналізувати і тепер би не вийшло, а тоді тим більше 😂 Дякую, що розворушили спогади. Цікаво згадувати протистояння з ляхами зараз, коли поляки наші найближчі друзі в боротьбі з московитами. До речі, Чорна рада про обрання Брюховецького гетьманом, що мало потім паскудні наслідки для України. Без гугла пам'ятаю)
Дякую Ікотика, що підказав заглянути до вас на канал, а особливо на цей шедевральний огляд фільму. Ніколи раніше не дивився фільмів про Україну, але завдяки вам таке бажання з'явилося.
Так цікаво розповідаєте... Дуже дякую за огляд ) Мені здається, фільм якось "на межі" знятий, щоб усіх досить цікавими і кльовими показати (книгу не читав, але засуджую). Ще дуже Богун крутий! Я довго думав, що то український актор його зіграв))) Особливо на тлі отого ніякого поляка-конкурента в трикутнику) Ну а "матчасть" там кривенька, то й неісторику зрозуміло)
Я два тижні тому вирішив переглянути вогнем і мечем. В той день був пткий сніг і я згадав дитинство, коли в приблизно цей час Вогнем і мечем показували по 1+1. Я отримав колосальні моральне задоволення від кіно. Досі під впливом і слухаю саундтреки до фільму на ютюб музиці. І тут я випадково натрапляє на цей чудовий канал з оглядом на фільм. Я в захваті від огляду, ерудованості та гумору авторки. Сподіваюсь на нові цікаві відео
Незважаючи на всі симпатії Гофмана до України, все одно турбує ось цей імперський наратив про проживання разом в "одній великій державі" (нічого не нагадує?), який присутній в усьому фільмі. Одразу постає питання - симпатії Гофмана до України є симпатією до України чи до Малопольщі? Особисто мені фільм, незважаючи на всю характерність та, будемо відверті, крутизну (хай і зовсім антиісторичну) козацтва, видався банальною грою на фантомних імперських болях польської громадськості. Тільки, на відміну від аналогічних російських продуктів, набагато якісніше зробленою.
Згоден, але треба розуміти, що Гофман - це не артхаусний бунтар, а все ж таки дитя радянщини, а в совєтському союзі постіронічну людину від дисидента порізняло... а майже нічого і не порізняло. У пострадянських країнах, де комуністична влада вичавливала тавро партійної приналежності усі поділялися на тих, хто приймав цей радянській шовінізм, і на тих, хто у відповідь зрощував націоналістичний шовінізм. Тож стрічка, де буде 2 (чи навіть більше) сторони рубати одна одну на фарш с покриками "Польська Ржечпосполита від Балтики до Чорного моря" та "Русь-Україна від Сяну до Дону" (і ще десь посеред них молдавани, волосці, білоруси/литвини, кримські татари, черкеси та москалі зі своїм пошуком історичної спадщини арійських предків на граничних з Московією територіях) - це буде, звісно, просто "бімба", але більшість глядачів таке не дуже зрозуміють. Назвіть хоч якісь історичний фільм, де протилежні ворожі сторони симетричні чи рівноважні? Хоча ні, такі фільми знімають на Росії, де нацисти і совєти одинаково тупі та огидлі... Гофман - поляк, ще й повноцінна жертва радянської влади - було б дивно, якби в нього не вайбувало Великопольське минуле, тож його остаточний посил про те, як багато ми втратили від ворожнечі - дуже сильний та актуальний: я не бажаю відкочувати історію до часів ВКЛ та будувати свях СРСР 2.0 з медом та шляхтичками, але мирна співпраця - це те, що дуже бракує наразі.
@Марко Вовчик В Криму до 14-го був (хоча може й нині є) жарт у відповідь на свавілля влади: треба оголисити війну Туречині та наступного дня капітулювати - хай вже під турками, ніж такою владою. Якщо чесно, я згоден на будь який варіант рішення питання про влаштування такого режимуб де на Миколая - миколай, на Купала - Купала, я зможу вільно говорити українською будь-що, можу дізнаватися незаангажавоне про своє історичне минуле, а головне - займатися своєю корисною для суспільства справою. Час та терпіння - це такі дивні речі, що як гроші - дуже швидко та дуже раптово закінчується. Якщо наш народ та наша влада не зможе найближчим часом побудувати такий режим, то мені якось фіолетово, чи то буде Малопольша, Маломолдова, Українське ханство чи штат Україна - я підтримую тих, кто зможе забеспечити наведені умови. Народне повстання йде у сраку - воно в нас ніколи не закінчувалося нічим хорошим. Для побудови своєї України 2.0 я ще не готовий, і якось не бачу, хто б міг таке зробити.
@Марко Вовчик еге ж, еміграція: а на Вкраїні милій залишиться чистий генофонд, так? Якщо хлопці з передової приїдуть до Києва - не буде кому тримати фронт. А усім іншим якось фіолетово до того, що в країні відбувається: ані мітингів, ані пікетів, ані акцій протесту - усі занадто ситі і вдоволені...
@@faina_yevheniia нормально: Польща, Литва, Латвія, Молдова та Румунія крокують єдиним шляхом та подейкують про східно-європейську коаліцію чи союз. Нинішня влада, яка просрала всі полімери, молиться на орків, бо як війна скінчиться, вспливе все гівно: як там Ківа, де Грім, звідки готувався напад на Херсон та купа інших. Якщо янелох просере всі ті перспективи, яки ми маємо із нинішним положенням країни та становлення до неї усього цивілізованого світу - я перший пущу джавіліна в цю мразоту.
Дякую! Цей канал просто знахідка! Величезне задоволення від перегляду. Щодо фільму, то в свій час він мені сподобався через Жебровського. Але то всьо Геральт винен, я знаю...
Писав курсову про бої Хмельницького протягом 1648 року. З того, що вичитав під час підготовки, зробив висновок, шо відсотків 80 у фільмі не має відношення до правди. Але: 1. Богдан показаний, як на мене, дуже вдало. 2. Готувався я тількм по українських книжках, тому об'єктивним бути не міг (потрібні ще й польські джерела в ідеалі). 3. Фільм сподобався. Нищівні поразки поляків показані як нищівні поразки і наші перемоги як заслужені перемоги. Та і навіть в українських джерелах достатньо описів таких українців, як у фільми Гофмана. Не ідеальні, але вломити можуть.
Це афігезний розбір. Це тонке відчуття дикої свободи і гордої інакшості, що показав Гофман, я відчула з першого перегляду ще в дитинстві. Проте в цілому відео це шикарно розкрито. Чекаю відео про "Забороненого"
Первий раз на каналі і ....... залип. Згадав своє дитинство. Тоді сприймав його інакше, бо не все розумів. Дякую. Відео класне. Потрібно передивитись. З Гофманом, через "історію з судами" - вийшло некрасиво.
