Дякую, пані Маріє! Ще одна перлина української поезії, української землі. Читаю, слухаю і запитую в себе: як змогли нам прищепити "меншовартість'? Це ж Всесвіт говорить через людину!
Это одно из самых моих любимых стихотворений. В школе я не учила украинский язык, но литературу по просьбе моей учительницы украинского изучала. И это было чудо! Я люблю ни только Шевченко, но и Рыльского, Тычину, Сосюру, Панаса Мирного, Франка и др. Спасибо моей учительнице за этот необыкновенный мир украинской литературы.
Дякую за гарне декламування цього поетичного твору. Відверто, вразило. Відчувається, що читаєте не вимушено, а з душею. Відразу лайк і підписка. З Україною в серці. 🇺🇦❤️🖤
Непам'ятаю коли вперше почула цей вірш.Дуже давно.До того вголові сиділо шкільне:"Засосюрилося небо затичинилась земля".І як тільки почула одразу подумала чому в школі нам тільки політичні вірші викладали.
Я закінчила школу майже 50 років тому, в 1974 році. Цей прекрасний вірш всім відомий зі шкільної програми. Машенька чудово його прочитала, як і завжди. Дякую. Хай щастить!!! СВІТЛОГО І ВЗАЄМНОГО ВАМ КОХАННЯ НА ДОВГІ-ДОВГІ СПОКІЙНІ РОКИ БЕЗ ТРИВОГ І ВІЙНИ! НАЙШВИДШОЇ ПЕРЕМОГИ НАШІЙ РІДНІЙ УКРАЇНІ!!! НИЗЬКИЙ УКЛІН НАШИМ ЗАХИСНИКАМ! ПИШАЄМОСЬ ВАМИ, МОЛИМОСЯ ЗА ВСІХ, ХТО БОРОНИТЬ ЗЕМЛЮ НАШУ! ПОВЕРТАЙТЕСЬ ДОДОМУ ЖИВІ І НЕУШКОДЖЕНІ!!!
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання.. Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки... В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки... В'яне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною... Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою... Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?.. Я для неї зірву Оріон золотий, я - поет робітничої рані...
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання... Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки... В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки... В’яне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною... Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою... Гей ви, зорі ясні!.. тихий місяцю мій... Де ви бачили більше кохання?.. Я для неї зірву Оріон золотий, я - поет робітничої рані... Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання... Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки... В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки...
"Мій перший вірш, який я вивчила у школі українською по своєму бажанню." Пише моя дружина... ... в Кам’янському (тоді ще - Дніпродзержинську). ...дуже багато років тому... Ось так. Дякую!
