В мене діагностовано РДУГ. Що хочу сказати - дуже сподіваюсь, що про таке явище дізнається якомога більше людей і принаймі у когось з таких дітей буде нормальне дитинство без почуття ненависті до себе за те, що ти такий «розтяпа, лінивий, безвідповідальний».
Останні три слова - це просто гімн мого дитинства. Зараз мої батьки усвідомлюють, що цим ніяк мені не допомогли, але я б не хотіла, щоб цей досвід був близький для багатьох дітей
Повний капець. А я думала що просто роздовбайка по життю - постійно роблю помилки там, де ну неможливо їх зробити, плутаю літери при написанні, не можу довго слухать розмови, не запама'ятовую імен, запізнююсь, не можу нормально час розрахувать... кожний день прокидаюсь з думкою "НУ ОТ СЬОГОДНІ Я ТОЧНО ВСЕ ВЧАСНО ЗРОБЛЮ!" - але ні, змін нема. Дякую за відео, задумалась тепер завітати до психіатра.
@@yujinkori Напевно. Ще в мене була проблема що руки не встигали за думками коли я могла написати якусь літеру раніше ніж треба. Тобто наприклад: замість квітка в мене виходила кітка чи квіка. Постійно виправляла. І зорова пам'ять теж була погана, в тому плані, що мені іноді доводилося раз по десять передивлятися підручник, щоб запам'ятати, яку наступну літеру писати.
@@Yuliya85ful Особливо стресу додавало через те, що тебе штовхали керівники саме до роботи з гіпервідповідальністю, грошима, цифрами... як я проблеми з серцем не заробила не уявляю досі
так, о так, слава прискоренню! в мене очевидний неуважний рду, утримувати увагу на слух задача майже неможлива, але я для себе сама винайшла цей саме споcіб пришвидшувати відео та войси - і о диво, увага тримається!! божже, якби так можна було із вчителями!.. не можу вибачити фейсбуку, що функцію пришвидшувати голосові повідомлення ввімкнув ненадовго і прибрав, гад!)
Ось весь час хапатися за щось нове, постійно перемикатися з важливих справ на дрібні неважливі, цілими днями щось робити і кожного разу нічого не закінчувати - це цілком про мене! Вже деякий час підозрюю в себе саме цій розлад, але вважала, що він буває тільки у дітей. 😢
По диференційній діагностиці ще треба пройтись, декотрі види емоційних характерів в дечому схожі, але це може бути щось інше або комбіноване... В мене от життя і легкість ютуб формату заставило вивчити мабуть половину діагнозів всяких, і думав знаю достатньо... а сьогодні почув про РДУГ і здивувався бо дійсно нова інфа! Добре, що глянув це відео...
Обіймаю всіх, хто себе впізнав. Я вже скоро рік як живу з усвідомленням, що у мене не діагностований РДУГ. Чим більше дізнаюсь, тим більше розумію і приймаю себе
@@Alex_pro_installборотися ніяк, вчитися жити враховуючи ці особливості, рдуг не лікується, можна полегшити симптоми ліками, але дістати їх дуже важко
Ооо, відчуття часу - це катастофа. Дуже це псує якість життя. Часто стається, що пам'ятаю, що питала, але відповіді - ні, хоча от от тільки питала. Дуже неуважна. Сестра дивуввалась, як це я примудрилась відмінно вчитися, якщо я така розсіяна. В голові постійно купа думок. Але раніше з концентрацією уваги було краще. З роками стала записувати собі нагадування. Присутня прокрастинація. Доводжу справи до кінця, але відкладаю на потім. Неорганізованість, забудькуватість, хронічні запізнення, хай їм грець. Немає ні гіперактивності ні імпульсивності. Не знаю чи це РДУГ, але дуже схоже. Вже не раз задумувалась на тим, чому я не можу подолати свою непунктуальність.😢
Дякую за те, що доносите інформацію про РДУГ в укр. просторі, бо дуже мало контенту, через це багато хто не знає, що таке існує (або не вірить) Хочеться відео про те, де в Україні можна якісно діагностувати РДУГ і що з ним робити далі Щиро дякую ще раз!
Кажуть немає двох однакових рдуг...тому з вашого опису бачу не все, але більшу частину. Завдяки тому, що знаю англійську вже як з рік впевнена що маю рдуг. А якби в нас була інша система медична, може би знала набагато раніше. Але тепер принаймі я знаю чому все життя пишу щоденники (я не з балакучих, весь монолог в голові), чому все життя складаю все нові та нові графіки роботи, чому зриваюся на дрібниці яких інші не помітять, і ще багато інших чому...Продовжуйте, будь-ласка, це дуже актуально, особливо зараз, коли війна додає багато негативних емоцій та станів.
@@emmashevchuk1354 Бо це нікому не цікаво, і, наприклад, батькам буває "не вигідно" що їхня дитина насправді не якась лінива, не "зможе просто тупо все, підкорити весь світ" (ну це я перебільшую), або "з часом переросте", а має насправді певні обмеження і навіть особливі потреби. Визнати, що у твоєї дитини може бути РАС чи РДУГ може бути дуже складним. Особливо враховуючий який стигматизований і стереотипний образ нейровідмінних людей. Через це його часто просто не побачать. Та й щоб до лікаря потрапити треба вже хоча б мати підозру. А я наприклад знав, ще з років мабуть 11-12 що мені потрібна якась допомога, що в мене якісь проблеми такі, на фундаментальному рівні, і ось нарешті здається докопався до істини у свої 19. Ну і ще звісно дууууже багато чого чекає попереду...
Дякую за відео ❤️ Подивилася, згадала своє життя + подивилася відео людей у котрих цей розлад і зрозуміла, що це воно. І я думала я недисциплінована і лінива, завжди те саме замкнуте коло - починаю щось робити, мені це подобається, не можу зупинитися, цей період протягом тижня або місяця, а потім кілька місяців не можу встати з дивану. Я навіть вже книги не можу читати бо нічого не запам‘ятовую і кожну строку одразу забуваю, як прочитаю. Раніш читала багато книг, але пересказати не змогла. У шафах завжди безлад, а скільки разів вже намагалася, щоб все було акуратно. Кожного разу як я пропускаю якесь цікаве для мене зайняття, я починаю заново, а потім просто кидаю. В мене музика постійно грає в голові, це стало таким звичайним, що я навіть не усвідомлювала цього, а потім просто якось забула навушники, а особо нічого не змінилося. Мені так сумно, я сподівалася, що мені треба просто трохи постаратися, щоб розвинути в себе дисципліну. У школі і коледжі усі вчителя казали, що я просто лінива, хоча я була талановитою, багато дітей і вчителів мене недолюбливали, а я просто не розуміла чому. Я не можу нормально навіть вислухати людину, навіть коли дуже цікаво, навіть коли хочу, я просто перестаю чути, тільки якісь звуки на фоні, зображення пливе навіть в цей час, наче очі дуже втомилися. Якісь речі, котрі я вважала, що це мій характер/ спосіб життя, виявилися просто симптомами і в мене відчуття, що як особистості мене і немає. Мене цікавить багато речей і в той самий час нічого, коли з‘являється нове захоплення, мені здається, що і не треба починати.
Дякую, сформулювали те, що у мене не вербалізувалося навіть. Це ще одна історія: я не розумію і не можу сформулювати, що саме відчуваю (хоча мова - це "моє море", і в усьому іншому я дуже влучна). Впізнаю себе в описах інших.
Боже... Я 40-летняя тетка сижу реву. Я всю жизнь была такой. В детстве могла потерять зонтик, спортивную обувь по пути в школу... Математика - это сплошная катастрофа. Как же я старалась, и все без толку. Мне объясняли как решается уравнение, а я через полторы минуты ловлю себя на мысли, что не слушала до этого. Как же я за это все отгребала! Уже во взрослой жизни стала воспитателем в саду. И да, чтобы запомнить имена детей, понадобилось много времени. Я понимала, что рассеяна, поэтому в течение дня носила с собой ярко-красную записную книжку, где записывала буквально на ходу, все, что хотела сказать чьей-то маме, или работу, которую нужно сделать до конца рабочего дня. Да, работа воспитателем - это ответственность. А с моим состоянием я прилагала безумные усилия, это выматывали меня так, что дома я могла упасть в кровать и не вставать до утра. Сейчас я прилагаю титанические усилия, чтобы выучить немецкий. Это жизненно важно. От этого зависит мое будущее и будущее моего ребенка-инвалида. И я не знаю, что мне делать. У меня ничего не получается. Я смотрю на людей в моей группе и понимаю свою ущербность. И я не знаю, что мне делать... Извините, что на русском(. Так я могу быстрее изложить мысли. Если начну переводить, они расползутся и получится, как обычно, каша...😢
Спробуйте кожен день слухати аудіокниги по пів години повністю поринаючи в мову без спроб перекладати на ходу. За мову відповідає інший відділ мозку, мій син так вивчив англійську від простішого до складнішого.
здраствуйте! мне психиатор прописал таблетки риталин - с ними гораздо лучше получается фокусироваться, совету. сходить к врачу - это может помочь! сори что по русски
@@ОляА-б5т в Україні немає риталіну. Але у нас є концерта і атомоксетин, що дуже гарно допомагають з рдуг. Авторці основного коменту бажаю пошвидше звернутсь до психіатра, якість житті кардинально зміниться
Добре б до психіатра записатися. Черга до них в Європі велика, але є хороші специ. З іншої сторони - Югенрат може вирішити що ви з дитиною не впораєтеся...
Це все про мене з дитинства) От тільки батьки й оточення часто реагували агресивно і роздратовано, намагались змінити мене і підлаштувати під свої стандарти. От що значить нестача інформації на цю тему в Україні та й просто небажання багатьох людей старшого покоління (і не тільки) визнавати такі психологічні особливості дітей. Після постійної критики, я почала ненавидіти свою неуважність, забудькуватість, балакучість, гіперчутливість, хронічні запізнення і тд. дякую, що розповідаєте про це! Поступово приймаю себе і свої особливості:) Сумно тільки, що довгий час ненавиділа себе і картала себе "що з тобою не так?!"
Думаю я щойно діагностував у себе РДУГ... Я прогавив більше половини відео думаючи про те яка ж все таки красива авторка каналу :) Дякую за цікавий контент!
Було в мене ще кілька років назад. Шукала роботу й знайшла не по свому освіті, а швидше по свому хоббі. Якщо прям конкретно трохи шарила в фотошопі й знайшла фірму де треба був веб-дизайнер. Й відповідно треба було вивчити багато нового. То я не спала номально, забувала поїсти, взагалі втрачала відчуття часу й так певно місяці два-три. Це схоже на те як люди (а може точніше сказати діти) "залипають" в ігри. Ти просто не тут. Ти десь поза часом й простором. Наступна робота. Поліграфія. Робила дизайни всього, що тільки могла друкуватись, наклейки на плівці, банерочки, візитки, етикетки. Але самі ми не друкували. Друкували в інших фірм й я пів року не могла запам'ятати куди й що відправляється, хоча фірм було тільки дві) В мене особисто з говорінням найбільша біда в тому, що може понести й забуваєш з чого починала й що хотіла по факту то сказати. Перебиваю частіше тому, що не завжди можу втримати в голові те, що хочу сказати. А деякі люди при цьому часом не то вже договорили, не то ні. Для мене найбільша лажа від цієї всеї фігні в тому, що в тебе наче біполярка якась, то ти заліпаєш на чомусь й забуваєш про поїсти/поспати/відпочити, то ти не можеш заставити себе робити просто елементарні речі, які ти вже робила. Просто тому, що твому всратому мозку більше нецікаво.. Й тобі треба щось придумувати. Включати щось на фоні. Причому це щось має бути чимось осмисленним, а не просто музичка. Але не надто осмисленним, бо теж відволічешся. Оці от випуски "новин" де всякі експерти довго переливають з пустого в порожнє саме то. Постійно треба повертати свій вектор уваги назад до роботи, бо його кудись понесло в абсолютно рандомному напрямку. Постійно собі говорити, що просто закінчи вже це нарешті. Як же ж це моментами бісить.
Вау, дууууже багато життєвого... Та блін, практично все насправді!... Ледь примусив кілька годин тому писати себе курсач, але там сталась фігня в ньому яка мене просто вибісила і знищила остаточно зародки фокусування. В результаті в мене був такий "міні зрив" агресії, що потім перетекло у те, що я зробив мем про курсач хпахахаахппх
Маю дуже багато симптомів які помічаю у себе. Хіба тільки запізнення точно не про мене. Я завжди приходжу усюди швидше домовленого часу. Навіть коли знаю що всі запізняться і спеціально довго збираюсь та пізніше виходжу, все одно приходжу вчасно. Це як прокляття якесь - усіх чекати.
Це компенсаторне. Приходите раніше, тому, що відчуваєте, що можетте запізнитись. Щоб не запізнитись, робите дуже багато зусиль, маєте через це тривогу.
@@Meta_Tata_ua ні прихід раніше, ні пізніше не є проявом неповаги до когось, а лише прояв власної незібраності і невміння контролювати себе, кажу як людина яка не вміє відчувати час, але в процесі навчання. Хоча в пані яка приходить раніше таки є навики зібраності, я цьому аплодую!)
Мені вже багато років і живу з РДУГ і якось адаптувалася, але ніколи не отримувала порад професійних для постійної роботи над собою. Актуально було почути , що із цим робити.
11:59 12 хвилина відео і я розумію що всі оці симптоми це про мене, абсолютно все що було сказано до це я кожного дня. Здається мені час до лікаря! Дякую.
Ви відкрили мені очі, я взагалі не задумувалась раніше над цим, просто собі жила. А виявляється он воно що, чого моя шафа виглядає так жахливо, і ще багато всього, а я і не знала. Тепер потрібні рекомендації що з цим робити
Так, я мордувався все життя і не розумів чому я так дію... авжеш я підлаштувався, але тепер я зрозумів що це таке. Дякую вам! Дуже буду чекати наступне відео по цій темі, і вже пішов вивчати щось про це в мережі....
Чоорт, ти перша хто описав цей синдром без якихось міфів і взагалі не повʼязаних з ним речей як часто буває на просторах інтернету. Я так від того втомилась. Що я ніби знаю як то, ніби читала та дивилась багато годної інфи про то, і пояснити можу. Але вот якщо просто скинути людині умовно одне відео щоб вона приблизно розуміла без міфів і перебільшень, то такого нема. Ну, тобто дуже мало особливо на укр просторі. Тому я дуже дуже тобі вдячна, як такий камінь з души трохи. Ну, і частково я пишу такий великий коментар щоб відео більше просувалось) і щоб ти знала що це дійсно вагомо і має .. як би це.. ну що є запрос і це ціннно, дійсно ❤ дякую тобі
Це скоріше дерегуляція уваги. Тобто увага не має гальм. І тому якщо тебе щось зацікавить дуже складно зупинити свій імпульс. Через це важко концетруватись на чомусь нецікавому і важко відірватися від чогось цікавого. Скільки я перечитала одних і тих самих абзаців нічого при цьому не сприймаючи, бо увага уходила на перших же реченнях. Бібліотеки це найгірше! Бо немає інших стимулів і починаєш концентруватися на своїх думках, котрі бігають як скажені. Дякувати Богу за text-to-speech та аудіокниги, які допомагають направляти увагу на текст. Аудіокниги - це взагалі порятунок. Включив і робиш потрібні справи, бо увага скаче від книги до завдання і їй не нудно.
Так аудіокниги благословення! Єдиний мінус: якщо готуєшся до екзамену з історії, то виявляється під неї легко заснути. Раз слухаєш про якусь дату, два прокидаєшся під іншу
Не знаю, чи радіти , що не одна така я "комбінована". Однозначно знаю, що з цим треба щось робити. Вдячна за відео, сподіваюсь на нові з відповідями.🙂🙂
Дякую за цікаве, корисне та інформативне відео! ❤ Я зрозумів що у мене рдуг і тепер знаю що мені з цим треба щось робити. Завдяки вам зрозумів, як собі допомогти, дякую.
Дуже дякую за Ваше відео із описами розладів. У мене виявився Гіперактивно-імпульсивний. Дууууже емпатична та дууууже емоційна та гнівлива, якщо бачу чи чую якусь несправедливість. Це забирає багато енергії. Тому просто почала...медитувати. І так, це дійсно допомагає не втрачати рівновагу, бо допомагає відслідковувати свої емоції. Емпатія тепер просто перетворюється в дію: хочеш допомогти - піди та зроби щось корисне людині чи тварині. А от від колупання шкіри навколо нігтів під час важливих розмов, яке мене переслідувало із дитинства, мене врятував навіть не гарний манікюр😅: я навчилась гармонійно та виразно жестикувати.
Ох широка при широка симптоматика для РДУГ в МКХ, але що ж справді є люди з частішими проявами навіть попри те, що часто ці симптому стосуються кожного, до речі симптоматику ви добре описали. Так, у мене протягом життя всі симптоми часто (окрім контролю емоцій, тут я чудово справляють, але може таки навчилась) я чудово знаю як добре я працюю на будь-яких психостимуляторах коли є дедлайни (кава, енергетики) і як погано без них. Але я й знаю що можу без них, є варіанти). Але штука в тому, що наприклад нейровідмінною буду я яка знає іспанську мову, відносно потенційної себе яка не знає цю мову (і це стосується будь-якого закріпленого навику), бо знання змінюють нейрозв'язки в мозку. От і що до мозку, Ви згадували про робочу пам'ять і зокрема лобову частину мозку, а для цієї частини мозку важливі увага і пам'ять. Так от це наша "найновіша" частина мозку яка завершує формування останньою відносно інших частин, це відбувається у віці близько 25-30 років і за цікавим збігом обставин ця частина мозку найменше залежить від генетики і критично залежить від попереднього досвіду. І тут важливе, саме лобова частина мозку допомагає нам керувати імпульсами і очікувати відкладену винагороду. Прикладом є не пограти в ГТА5 зараз (швидкий дофамін), а почитати статті для курсової (відкладена винагорода у вигляді здобуття освіти якої я прагну). Тому "підтримувати" людину з РДУГ психіатр може виписавши психостимулятори і інше, і так це буде працювати, але по факту чому паралельно радять йти на когнітивно ПОВЕДІНКОВУ терапію, хоча "когнітивну" тут теж слід капсом було написати, бо навчання нових навиків, розуміння значення своїх дій і особливостей поведінки і упереджень це і є те що допоможе вам жити з РДУГ і не вважати що це розлад, бо це саме той варіант який піддається тренуванню. Що я цікавого дізналась про мозок: 1. Сон, саме під час сну не лише виводяться токсини з мозку, а й короткотривала пам'ять вибірково формуються у довгострокову пам'ять (тому сон такий важливий під час вивчення нового матеріалу). 2. Фізична активність активує лобову частку (точно увагу і зосередження все як нам треба). Є дослідження які довели, що навіть 5 хвилин активності безпосередньо перед виконанням завдання де потрібна сконцентрованість допомагають, особливо це потрібно людям з РДУГ. Чому це працює? Можливо бо еволюційно фізична активність та якісна увага тисячами років людині була потрібна або коли людина полює, або коли на неї полюють. Хотіла б я це все знати в підлітковомі віці, чи раніше, ех. Я все ж вважаю що в мене педагогічна запущеність, а не РДУГ (хоча мені його діагностують як піду, але я й сама справлюсь), бо в мене немає можливості перевірити якою я була б з дитинства якщо б була адекватно тренована та інформована. *тікає*
Дивлюсь це відео фоново на роботі, роблячи розрахунки та паралельно перевіряючи сповіщення у телефоні, а в голові вже вибудовується маршрут иі план на вечір😂😂 Але дякую, насправді дуже корисна і важлива для мене інформація
Ваше відео прям в тему. Я постійно критикую себе через те що ви описали як симптом. А зараз стало якось гірше і от розумію що треба не критикувати свою природу а просто впроваджувати те про що ви розкажете в наступній лекції
Яна, дякую за контент.як на мене, наразі це дуже актуальна тема. Коли мені було 55, в мене діагностували РДУГ(ADHS). Жити стало набагато легше, тому що тепер я практично знайомлюсь сама з собою. Багатьом речам у моєму житті тепер є пояснення. І саме життя міняється позитивно, бо знаючи що в мене ЗДУГ, рішення я приймаю тепер по- іншому, по- іншому реагую. Що мені ще дуже допомагає- структура (дякуючи мамі), вранішні, вечірні ритуали, а також пишу список справ на кожен день. І основне, я знаю- я НОРМАЛЬНА ( в кого ADHS, зрозуміють мене) і в мене є навіть переваги.
Це просто… Буквально все (ну 85%) - про мене. Дуже сильно дякую, це відео можна використовувати як універсальну енциклопедичну дефініцію синдрому 😊 Щасти!
Дякую, Яна за чудове відео. Я от певно маю ту саму суперсилу що і Ви, дуже хочу навчитися з нею жити, бо зараз коли війна, багато тривоги і народилась дитина це страшне як стало важко бороти себе
Дуже цікаве відео. Змістовне й конкретне. Сильно цікавить тема тайм-менеджменту при рдуг . Маю діагностований рдуг і вже перепробував багато різних речей в плануванні , проте багато чого просто вганяє в ступор і не дає бажаних результатів.
Дяка за ролик, багато чого цікавого і особливо вважаю корисною вашу фразу, що цю особливість можна повернути собі на користь! Давайте зробимо перелік бонусів які доступні людям лише зі РДУГ. А зі свого боку, досить часто розумію, що в тандемі з прагматичним партнером, можна буде побудувати щось грандіозне, щоправда не просто уживатись з людьми(
Безмежно вдячний за це відео. Давно підозрював в себе цей недуг, але піся вашого відео всеж звернусь до лікаря, бо це пздц як тєжко жити з такими прікольдесами. Дай Бог вам здоровля))))
Дякую за відео! У мене немає проблем з неуважністю, але на диво, майже все, що ви говорили про гіперактивність, підходить мені, а я жінка. Раніше думала, що гіперактивний рдуг - це саме "чоловічий" діагноз, і прямо таки двійок за поведінку у мене не було. Я в шоці, бо зайшла на Ваш канал навіть не для себе, а для кращого розуміння своєї кресниці, у якої діагностували рдуг
Вперше почув і повністю ошелешений. Багато симптомів підходить. Ясно, що я адаптувався, бо років вже немало, але є ще багато нюансів. Треба дійсно постійно працювати над собою. Величезне Вам спасибі і обовязково продовжуйте. І Ви виговоретися і нам корисно)))
Дуже лаконічне та інформативне відео!!! Мені поставили діагноз у 38 років. У 37 років я народила двійняток, пережила післяпологову депресію, мій рдужний мозок не витримав навантажження. Після лікування депресії працювала психотерапевтами, ніхто не міг мені допомогти, аж натрапила на молоду спеціалістку, котра порадила пройти діагностику на РДУГ. Діагноз підтвердився! Наступним кроком був вибір психіатра і медикаментозна терапія. Словами не можу виразити вдячність психотерапевтці, котра порадила пройти діагностику !
Дякую за відео, дуже багато корисної інмормації. Слухаю вас на 1,25, моя комфортна швидкість для вашого голосу. Ви правда робите неймовірну справу, будь ласка продовжуйте вести канал і піднімати проблеми РДУГ. Ви нам потрібні 😄🌄
Погоджуюсь :) Я вже кілька місяців пасусь на каналі how to adhd. Дуже добрий канал. На днях ще прийшла її книжка, надіюсь буде переклад колись на українську, бо книжка нереально крута
Опис в цьому відео дуже схожий на моє життя. Все усвідомлене життя думаю що зі мною щось не так, сама себе за це гризла завжди. Пару років тому дізналась про РДУГ детально (раніше тільки назву чула, але не цікавилась). Чим більше про РДУГ дізнаюсь, тим більше себе впізнаю в цьому і розумію, що все моє життя шкереберть через це, а не через те що зі мною все не так. Але я не ходила до спеціаліста, бо мені страшно через те що мене лікар висміє, осудить, страшно наважитись піти до лікаря, я дуже тривожусь через це, тому максимально відкладаю
Дуже цікаво. Дякую. Чудово, що Ви знімаєте таке відео. Я би тільки хотіла зауважити, що на мою думку приклад з підтримкою ваги не дуже доречний. Він підтримує загальноприйняту думку у суспільстві, що всі мають бути худі в мати певну одобрену суспільством вагу. Це створює великий тиск на людей, які не вписуються у "хороші" стандарти. А це не може не вплинути погано на їхню психіку. Так як у відео йдеться про теми психічного здоров'я, думаю важливо бути солідарними з людьми, які мають інакші психологічні проблеми. І не робити внесок до їхніх страждань, хоч і не свідомо.
Яна, дякую за Ваше відео. 70% симптомів наче з мене списані. Не маю проблем з часом та пунктуальністю, але з іншим все життя мав труднощі і необхідно було щось вигадувати. Ніколи не думав, що можу мати таку штуку як РДУГ. Яле не буду по відео ставити сам собі діагноз, пораджусь зі спеціалістом. Дякую, за вашу роботу. Буду радий новому відео на цю тему.
Дуже дякую! За цікавість , насиченість і емоційну чесність) Окремо за довжину) Декілька років тому друзі радили відео англійською на півтори години, в сприйнятті цей ролік важливий, час від часу згадую, але так і не ввімкнув😅
Щиро дякую! В мене інсайт. Я постійно думала, що в мене депресія і лікувала її. І, для того, щоб її розігнати, намагалася загрузити себе роботою ще більше, братися за все нове, бути активною, а не овочем. І, схоже, такою своєю поведінкою не тільки не розігнала депресію, а ще й спровокувала у себе РДУГ.
Підтримаю ваше відео коментарем. Та перелік симптоматики у вашому відео настільки різноманітний и широкий, що кожна людина деінде та пізнає себе. Тож, усі підписуємся, усі коментуємо, у всіх рдуг 🎉
Це відео не для того, щоб діагностуватися на базі нього, а щоб якщо є вирогідність РДУГ, то це має право підтвердити лише психіатр чи клінічний психолог. Для діагнозу повинен бути певний набір з певною кількістю симптомів, а не декілька співпадінь )
Капець; і смішно і сумно якось. Багато співавдає, особливо про гіперактивність і імпульсивність. Сподіваюсь, ви виклали нове відео, про те, як собі допомогти в цьому і навчитися жити з рдуг
От для мене ви відкрили Америку. В мене є донька, їй 2,9 , і через те що багато читаю щодо виховання і про дітей, дізналась про всі ці штуки, і впізнаю себе. А ще дізналась, що в мене високочутлива донька. Тепер розгрібаю цю тему.
Неймовірно! Дякую вам! Чекаю наступні відео Психологиня декілька років назад сказала, що у мене РДУГ, а психіаторка потім додала що є генералізований тривожний розлад
Дуже дякую! Ви мені допомогли розібратися зі своїм станом. Діагностована депресія, приймала препарати, але це не допомагало повністю відчувати себе в нормі. Підозрювала РДУГ у доньки - виявилась лабільна нервова система, призначили лікування. Практично всі перераховані симптоми у мене є. Тепер розумію, чому у мене все так).
Перший раз чую про цей розлад, але дуже цікаво. Схоже у мене 2 тип цього розладу. Іноді не можу себе контролювати, коли злюся або різко реагую навіть на маленьку критику, навіть не думаючи при цьому про наслідки)
