Втрачена молодість | Реддіт українською 

Мені 26 і половина моїх 20х позаду... За цей час я отримала вищу освіту, об'їздила всю Україну, жила в чотирьох різних місцях від маленького села до міста-мільйонника, пережила ковід і багато обстрілів, працювала на дуже різних роботах (операторка колл-центру, посудомийниця, бібліотекарка, книгарка, райтерка), написала книжку і отримала за неї літературну премію, закохувалась, втрачала друзів, була на межі самогубства... Скільки всього було! Написала це і зрозуміла, що це були дуже наповнені роки, хоч часом здається, що більшість часу коту під хвіст..

Мені 28. Я змарнував останні 5 років, живучи минулим (яке, варто сказати, було кайфовим: вечірки, друзі, пригоди і все таке). І ось мені скоро 30, і я тільки зараз зрозумів, що останні 5-7 років я робив усе, щоб повернути безтурботну молодість. А це, на жаль, неможливо. Тепер я починаю жити своє життя тут і зараз і відчуваю себе краще. Прагнучи життя, яке уже не повернути, я просто забував насолоджуватися тим, що маю.

Мені 28... Провів останні майже 7 років наче на свободі, але в полоні депресії, тривожності, постійних флешбеках про життя з батьками в секті... І нажаль я не можу цього позбутися... Я не маю освіти через них, а головне сил і здоров'я на те, щоб чомусь навчитися зараз... Живу ще з дитинства з постійними думками про самогубство... Я залежний від коханої людини і всі спроби знайти роботу під силу провалюються... Звісно це все одно набагато краще ніж те, що було зі мною до 21 року. В мене є чудовий партнер, колись познайомились в інеті і досі разом. Це найкраща людина за все моє життя. Є котики, є зйомна квартира з гарною хазяйкою, яка не дістає, по суті пробачила великий борг, коли ми на початку повномасштабної опинилися в сраці і не мали змоги платити нічого крім комуналки 5-6 місяців... Завдяки повномасштабній війні навіть відсіялись проросійські токсичні знайомі... Але все ж мені психічно погано, фізично теж, грошей на це все немає, а держ лікарні я проклинаю на віки вічні. Скоріше вмреш, ніж тобі там допоможуть... Але молодим людям хочеться порадити : забийте величезний болт на думку оточуючих, фільтруйте абсолютно все, що вони вам кажуть, вступайте туди, куди хочете Ви, а не ваші батьки, ідіть працювати тим, ким хочете Ви, а не ваші батьки і знайомі. Я бачу по друзям, що краще бути чудовим баристою, такий знає про каву абсолютно все, вміє все що треба, а головне що йому дуже сильно подобається те що він робить і він справді щасливий, ніж бути моряком, які нібито добре заробляють (брехня), бо так сказали батьки. Не бійтеся кидати навчання / людей, якшо це все токсичне і шкодить вам. Піклуйтеся по себе, думайте що принесе користь вам, тримайте гарних людей поближче і підтримуйте мінімальний зв'язок, навіть коли морально нема сил .

Як ви змарнували свої 20-ті? Універ, Ковід (персонально для мене), війна

Дякую за відео, зараз настрочу своїх думок, для просування. Мої 20-ті фактично тільки почались, через тиждень виповнюється 21 і спочатку я була в дикому самокопанні за те, що у цьому віці я навіть не закінчила 1 курс, лише 1 семестр, працюю продавцем квітів і крім кота у моїй хаті нікого й нема. У той момент я думала що я змарнувала свої 20 років, але це фігня. Просто повернувши ситуацію трохи, за цей рік я знайшла ще одного друга, в того всього їх 2, але це АЖ ДВІ людини, важливі для мене і яким важлива я, взагалі не сподівалась що після дитинства знайду друзів. У мене є КІТ, він все ще живий і зі мной. Це вже 5 рік, у який я не завагітніла у 16, хоча це було...не складно. Моя робота мені подобається. Короче може і не дуже багато маю, але в цілому провести так наступні 9 років я не проти, можна навіть назвати це щастям.

Мені 25. Я не відчуваю що змарнував свої 20- ті. Все ж таки я не спився і не знаркоманився. Єдине чого не вистачає це можливості подорожувати . Хотілося б побачити Європу. Але походу побачу тільки Авдіївку

Шукайте своїх людей, і нічого не бійтеся. Я втратив багато часу на жахливих друзів та до 19 не їздив без мами з села до якогось міста. Проте, хоч я і витратив купу часу та сил на негідних людей, тепер я справді (ну мені так здається) можу відрізнити справжнього друга від виродка. А в іншому, у мене ще все попереду. Я розвиваю особистість та маю лише дві кар'єрні перспективи - сфера мовознавства або ЗСУ. Сподіваюсь, кожен, хто прочитає цей коментар, знайде своє щастя.

Це все дурня, якщо ви робите вибір свідомо - то навіть якщо програєте всі роки в ігри, то не будете шкодувати, бо ви б зробити точно так само, якщо б вам дали другий шанс. Всі проблеми від несвідомих рішень

я вже їх втрачаю через ковід та війну. під час ковіду не було багато часу живого контакту з одноліткам в університеті, а через війну майже всі або виїхали закордон або в безпечні регіони. сижу та тупо шкодую про втрачені часи.

Я шкодую, що ходила до школи 11 років і спілкувалася з людьми, які отруювали мене, боялася почати щось нове через комплекси, думала про думку людей, яким я не потрібна або ж які мене ненавиділи. 11 років я змарнувала не отримавши ніяких знань і навичок, раніше у мене була просто блискуча пам'ять, я могла один раз прочитати твір і переказати майже дослівно, усвідомлюючи те що прочитала, а зараз я маю напевне прочитати тричі 1 речення, щоб усвідомити його. Я доволі закрита особистість, вчилася посередньо, та ще знущання в школі. Кращі роки почалися в університеті. Так там не легко, але куди краще і цікавіше, звісно там теж багато непотребу, зате відчуваєш себе людиною.

Як добре, що у мене все було в міру, в міру ПК ігор, в міру гулянок, в міру навчання і роботи. До 30 я жив дійсно в кайф, тільки зараз це розумію.

Я наче був соціофобом все життя і дуже багато часу витрачав на комп'ютерні ігри, дуже повезло що я це зумів замінити на вивчення AI після того як втратив в 28 років значну суму під час війни через шахрайство, в 29 років створив AI алгоритм на базі GPT-4 і прийняв участь у міжнародній виставці цифрового мистецтва в Лондоні і Афінах чим самим привернув увагу OpenAI до України. Зараз мені вже 30 і переймаюсь питанням мобілізації

ніяк не змарнував, шикарні роки

Вийшла заміж і народила двох дітей. Моя молодість проходить а я і далі марную на це своє життя, бо навіть після усвідомлення цього ти вже нічого з цим не зробиш.

Любі діточки, яким зараз 20, хочу вам дати таку пораду - максимально розвивайтесь, вивчайте як можна більше іноземних мов, пробуйте освоювати різні професії (не зупиняйтесь на одній)! Ви зараз як спондж - все дуже добре поглинаєте. Пройде 20 років і буде дуже багато жалю, що ви не спробували себе в різних сферах!

Мені 22 я гавив час і потроху жив я поєднував ці речі але про більшість не жалкую , єдине що я знаю, є рецепт який дасть тобі справжній смак часу почуттів емоцій , це позбутись дофамінової ями , кожен раз коли я робив паузи між постійним інформаційним поглинанням я відчував життя по справжньому. Найголовніше це почути себе , для цього треба звільнитись ..

Одружилась в 18 і в 19 народила дитину. В результаті всі 20-ті пішли на виховання дочки 😅 Бо після відносної свободи, поки дитина була в садочку, її школа почалась в ковід, продовжилась війною. Освіта і кар'єра не склались, але було багато захопливих хоббі. Десь так. В треді найбільше відгукнулась перша відповідь, про те, як думаєш постійно, що про тебе інші скажуть. Це дійсно сильно обмежує свободу дій. Але силою думки з цього вибратись важко. У мене щось в голові змінилось, коли почалась війна - зрозуміла, що серед людей насправді варто прислухатись до думки одиниць.

Є кілька речей котрі підійдуть майже всім не тільки включаючи мене: 1. Слухав що кажуть старші та прислухався до слів сім'ї. Якщо міг вернутись в часі хоть на хвилину то такого опездиля собі вліпив би що перекрутився. 2. Не мати хоббі та речей що цікавлять через слова постороніх що це не для тебе, шкідливо/небезпечно/дорого і т.д. 3. Здобувати вищу освіту. Марна трата часу та грошей, ось кому зараз потрібен туристичний менеджер гід/експедитори, а і нах нікому не впав і так з багатьма професіями, а тепер війна, час йде, а по спеціальності не працюєш, ну то тобі вже за 30 і кому ти здався без досвіду роботи

Прожив свої 20-ті граючі в відео ігри, в якихось слабеньких спробах налагодити своє фінансове становище і в сподіваннях, що я насправді почну жити повноцінне життя. Але незабаром мені 30-ть, я працію на роботі з низькою зарплатнею, нічого так і не налагодилося, я досі живу з мамою, у стосунках з дівчиною останній раз був в 19-ть років.

провела підлітковість в субкультурі схожу на "традиційних дружин", але ще з акцентом на асексуальність. асексуалкою ніколи не була, просто панічно боялась засудження. витратила перші 30 років життя буквально на слідування "як треба" і "як стати хорошою дівчиною", буквально "а що скажуть інші?" як сенс життя. думала що це єдиний шлях, єдине що зробить мене щасливою.

Мені 23 а мотивація житти вже зникла як і цікавість до всього

Мені 31. Маю дивне відчуття того, що змарнував свої 20ті, бо дуже багато працював і не відпочивав взагалі. Не приділяв достатньо уваги інвестуванню в себе та свої емоції. Але з іншої сторони, в мене все не так погано. Піднявся на майже самий верх карʼєрних сходинок. Маю дуже добру зарплатню. Мене цінують як спеціаліста. Жонатий. Багато подорожуємо, відчуваємо себе щасливими.

Я не марнувала часу, просто були певні обставини, які мені шкодили. А ще я була боягузкою. Якби мені сучасний світогляд п'ятнадцять років тому, то я б уже москву спалила на цей час! Трясця!!! Втім, чимало цікавих і корисних штук усе одно вдалося, та й гадаю, що вдаватиметься надалі. Обов'язково вдаватиметься, бо я зроблю так, щоб воно все вдалося!;) Запам'ятайте, шановні: все буде добре, а що не буде, те маємо зробити, щоб добре було! До речі, корисна порада зі свого досвіду. Якщо Ви дико боїтеся ос, то припиніть їх боятися й почніть ненавидіти. Ця нібито незначна зміна дасть добрий результат.;) І це стосується не тільки ос...

вподобайка і коментар, щоб підтримати просування цього файного та якісного українського контенту ❤

початок я змарнувала на думки, що подумають люди. ну точніше через відсутність певної підтримки й наявність доволі токсичної бульбашки. це важко гнути свою лінію, коли всі навколо не сприймають або засуджують. оглядаючись назад мені б хотілося самій себе підтримати й сказати, що все роблю правильно й дати більше впевненості. щоб уникнути певних помилок і моєї улюбленої розваги "пішли ви" *драматично йде сама*))

Через низьку самооцінку просидів вдома до 25-ти років, а далі… сусіди

Мені скоро буде 23. Я останні дні з моменту виходу цього відео, щось переслухую тред. Це важливе відео, воно дає мені розуміння, що я роблю правильні вибори, а десь замислитися над тим що я роблю не так. Дякую авторові за озвучку, я засинаю під ваші відео вже 2 роки❤

Мої 20-ті закінчилися трохи більше місяця тому. Працював аби витягнути сім'ю з ями бідності, привів до ладу будинок, купив ділянку щоб побудувати свій, але два з половиною роки тому мрія про власний будинок так і зупинилася на стадії мрії. Живу з думкою, що все просрав

Доброго дня, дякую за Вашу працю

Мої 20-ті припали на сумнозвісні 90-ті. Ні про що не жалкую. Але, як би мені тоді такі ж можливості для розвитку в творчості як в теперішній час - моє життя було б цікавіше.

Одружився в 20 років! Щас мені 30 років і я розумію скільки всього я втратив,навіть прийшлось кинути навчання...

Це ненайкращі роки. Це просто частина молодості і по суті початок активного віку. Мабуть у багатьох в цьому віці немає грошей, класної роботи, тривалих стосунків і купа приводів для фрустрації. Найкращі роки попереду )

Ще не змарнувала повністю. В мене є час - продовжую це робити

З 16 років я вже працював, почав навчатися профессії ще раніше років в 15, з 18 років в стосунках, в універ ходив на перший курс, а далі просто платив, всі студентські роки пройшли повз, ніяких тусовок, дівчат, подорожей і т.д. Зараз мені 26, заробляю більше 200к в місяць, думаю що життя могло бути в ті роки веселіше та цікавіше, але сподіваюсь що зможу досягти рівня коли можна займатися чим завгодно років до 30-35 і тоді вже будуть подорожі і більш цікаве життя

Вы профукали свои лучшие годы? Да ладно вам! Я живу в Беларуси, и с гордостью могу сказать, что эта страна профукала мою всю жизнь!

Мені 28, витратив першу половину двадцятих вчившись не покладаючи руки на професію яка виявилась не моєю, а другу половину в постійних розчаруваннях, депресії, від того що нічого не вдається і того що в сім'ї одні лише змії яким би познущатись. Війна позитиву не додала але я хоча б тепер обираю сам за себе а не розхлибаю наслідки чужих виборів.

20ті самі топові часи, правду в сорок вилізуть боком 😅

23. Частенько граю в комп'ютерні ігри, зокрема в Rome Total war (можу днями просиджувати за компом, відіграючи кожен раз заново кампанію за Юліїв). Але чи вважається це марнуванням молодості, якщо я відновлюю Римську імперію? 🤔

Я свою не змарнував, проте змарнував 33-38 covid війна і тупняк трохи до. Легко змарнувати любий час

Мені нещодавно виповнилося 23 роки. У мене немає психологічної підтримки, близьких стосунків (крім з мамою), я часто незадоволена і живу часто під напругою... Більшість моїх однокласників та однокурсників з коледжу працюють, одружилися, народили, а я з купою психологічних проблем і тільки закінчила перший курс бакалавріату. Живу у гуртожитку який подобається багатьом, але не подобається мені. Захоплення - було тільки RU-vid і спати від 3 годин ночі, зараз стараюсь розвивати творчі хоббі, займатися спортом, налагодити сон. Я не задоволена. Я розумію що треба щось міняти. Продовжувати навчатися, розвиватися, міняти місце проживання, якщо воно так мені не подобається.. Пізнавати себе і чого я хочу, заради щастя. Мені 23, а відчутя що я проспала багато років

Гарний випуск, цікаво було послухати!)

Наркоманився різнею фігнею з друзями. Притримувались «блатного життя». Тюрма, гоп-стоп, наркота і алкашка, жити по зоновскіх понятіях. Зараз мені 34, я відійшов давно від цього. 80% друзів сиділо. 100% наркоманились жахливими препаратами. 50% вже померло. Наша банда була десь +~25 тварин.

Ну не знаю, провожу молодість за тим що малюю, читаю, граю в ігри (мені 23), мені подобається малюват та читати хд

Я дуже хотіла зустріти кохання. Ще з 16 р.прям молилась. В 21 р.зустріла. Після 3 р.ми розійшлись. Після того борюсь з апатією все життя. Більше не кохала так сильно.

Народився не в тому мiсцi не в той час. Нажаль,багато чого не залежить вiд нас i ми повиннi приймати свою долю,якою б огидною та жорстокою до нас вона не була. Зараз мені 30 і я впевнений,що все найкраще залишилось позаду. Далі лише смерть.

В 20 працівав в рекламній фірмі. Що було суцільним дежав'ю після кількох снів у дитинстві, коли деякі події збувались і міг при цьому передбачити їх і згадуючи сни що може бути далі просто виводило з колії. За два місяці від стресу схуд на 30 кілограм це позначилось на здоров'ї в основному на спині, як виявилось пристресі ще й сушить міжхрепцеві диски. Спав по 2 години на добу раз на місяць організм казав усе. досить і якось 8 годин поспав. На ту роботу пішов після універу де і там при написанні дипломнох роботи спав погано. Хотілось відпочити від того морально і фізично а старший брат будівельник за освітою не вкурсах як це сидіти ночами над конспектами сказав іди хоч на якусь роботу. А виявилось він просто хотів зробити ремонт в бадьківському будинку. Загалом місяць після випускного і я працюю не по спеціальності. Гроші багато на що треба були але зрештую звільнившись з відти нічого страшного не відбулось грошей так само не вистачало і вистачало на щось інше. Зтих пір працював і з братом і з знайомими. А за професією і страшно і не знати чи згадаю усе. Та йлюдей на професію іт вистачає. Зараз 33 в країні війна і що буде щось краще не віриться... Словом як то кажуть поради треба слухати тільки від тих хто чогось досягнув але не тих хто старший чи має більше від вас. Поставте перед собою свої цілі і не дозволяйте їх ставити іншим бо вони просто викинуть вас як поганий проект закий можна задіяти заради економії чи не маючи іншого варіанту...

Мені 36. Чудові роки! Навчання. Багато чудового різноманітного сексу з чудовими жінками, спорт, хоббі, багато цікавої та різноманітної роботи та проєктів хочу написати книгу:) єдине про що жалкую - паління та «друзі». Все інше було чудовим! ❤

лол,мені 14,але я й так рахую що я дуже багато років змарнувала. Я тупо багато років сиділа у соцмережах,як срanuй робот,скролила скролила скролила,поки не зрозуміла що в мене тривожність,страх думки оточуючих,майже немає друзів,депресія та вигоріння. Не робіть тих помилок,яких допустила я. Будь ласка,просто відійдіть вже від своїх сpanuх екранів та вийдіть на вулицю. Щиро рада,що тепер все більше дисципліную себе,більше гуляю та стаю більш продуктивною в своїй рутині.

Втрачена молодість: народитися в Україні😊

Не скажу що мої 20-ті змарновані - робота, заочне навчання, подорожі. Але всюди і завжди - випивка. Ні, я в порядку і тоді, і зараз. Проте, дивлюся на себе тоді- це жах, все у п'яному угарі. Розумієте, все було пристойно, окрім кількох випадків (з ким не трапляється перебрати), але ж будь-яка подія - дружні посиденьки, корпоратив, вилазка на природу, турпоїздка, іменини - все в нетрезвому становищі, всі враження крізь призму алкоголю. І шкода себе, і ненавиджу, як можна було спаплюжити кращі роки?

Слухаючи, що кажуть батьки, які самі були нещасливі.

Слухався батьків.

Реально настоящие друзья проявляются в беде... Главное надо саморазвиваться! НЕТ Крепостному Праву!

Ех скайрім 😂❤

Мені 24, встигла пережити дві свідомі іміграції, пропрацювати на більше 10 різних роботах, в 3 різних країнах. Отримала диплом бакалавра та майже закінчила магістратуру, та перервала інша імміграція. Все ще не знаю хто я і ким хочу бути, останні 2 роки мене це прям хвилює, та стараюсь пізнати більше себе…

Останній редіт найкорисніше що я чув за останній час

Жила зі свекрухою 8 років

Дякую Вам,всі ми,на жаль, подібні,хоча, можливо...і ні😂😂😂

У мене була дуже класна молодість. Єдине, про що жалкую - не пішла в магістратуру після бакалаврату, бо дуже кортіло дорослого життя, зокрема почати працювати 😅😂

Мені 20, я ще не прожив)

Лиш почну проживати, через тиждень буде 20, й зараз працюю та і все

В 20 погано працював, та погано навчався, грав в відеоігри і дивився прон. Нема осівти, карьєри, друзів чи амбіцій. В 33 потрапив на війну - можу померти кожної хвилини, жития це просто злий жарт.

Пішов у військовий навчальний заклад і продовжив. Усього на це пішло 21 рік

Це був відрив ❤ Шкода що все псували стереотипи і суспільний тиск із серії: жінка має вийти заміж, народити і т п.

5:41 hello it’s me😅😢

За яким посиланням можна теж залишати свої дописи до питань. Я маю на увазі перш ніж вони трапляться у випуск

Зараз мені 30, і вважаю, що свої 20-ті я провела чудово. Не шкодую ні про що)

Це було так давно, що вже і забула 😅😅

А чому бути цнотливим до 30 років це втрачена молодість? Я теж вперше спробувала секс у 24, зараз мені майже 30 і я майже 3 роки не живу статевим життям. Мені це просто не зайшло

Просидів вдома через ковід і війну 😢планував подорожувати

Закінчив універ, потусуваввся до локдаунів і війни, 3 роки пропрацював вчителем інформатики, а останній рік працюю в офісі з 9 до 18. І ось тут різке відчуття з'явилось, що я просираю життя. Забирає дуже багато сил це лайно, але платять більш-менш. Хоча і з кредитів не вилажку... Нема сил вставити на роботу, якби не борги та аренда хати... Ну і дівчина, з якою ми разом живемо, мабкть не буде сприймати безробітного. Тому ч сам чебе в рабсто загнав. Як тепер бути?

Мабуть найбільше часу втрачено було на роботі підчас універу і після нього... Тобто мені дійсно подобалось те що я робив, але коли керівництво сідає тобі на голову, то втрачається власний час де "вони" легко могли б обійтися без тебе 😅😢

Будь ласка, додавайте в описі посилання на тред!

Я жалію про те що я мало часу приділяв електрогітарі, замість того я робив срані лабораторні роботи, і купу завдань по універу. Я був дуже асоціальною людиною. В мене не багато друзів, і зара з в свої 24 роки я і досі сам. Я ніколи не любив алкоголь, ніколи не вживав наркотики і не курив. Не люблю гучні тусовки і іншу подібну дичину. Я завжди хотів щоб біля мене була жінка і з такими ж поглядами, і щоб ми були разом до кінця. Як ви можете зрозуміти, я противних розгульного і дегенеративного способу життя. Я просто не бачу ніякого сенсу для себе в цьому. Замість того щоб сидіти все літо на канікулах вдома, треба було хоча б по україні поїздити, і щось побачити. Зараз уже гайки сильніше зажимають і тебе можуть бусифікувати. Далі смерть. Оце так пожив... На даний момент працюю на роботі яка мені не подобається, яка відбила у мене бажання розвиватись у цій сфері(в мене інженерна спеціальність). Кожного дня я прокидаюсь із думкою що це не моє життя, і я не хочу так жити. Єдиний плюс із цієї роботи це бронювання від мобілізації. Я опинився у такій ямі з якої можна вилізти, але ти потрапиш у ще більшу яму. Ніколи б не подумав що моя молодість буде так проходити

Став кандидатом технічних наук

Власне я так само як і цей коментатор (8:50). Стостерігаю, що мені НЕ треба і треба робити. Тільки мені 17 і я зараз намагаюсь розібратися, вступати на хімію чи на комп'ютерні науки?

Ще є шанс не втратити 20і, йдіть у військо😊

Як я втратив життя? 2 роки ковіду, 2 роки без роботи, а далі? А далі війна, закриті кордони, 90% друзів загинуло на війні, на вулицю не виходжу 2-й рік...

Як , як - жинився а потім працював щоб забезпечити дітей і добудувати хату .

Всю молодість віна. Але

Якщо вам було кайфово і весело, то це не змарнували точно

дякую автору за старання зібрати до купи всі ці пости! в мене з‘явилось таке цікаве питання до автора і до коментаторів, які можливо в курсі або мають здогадки. підкажіть яким чином ви визначаєте у якому роді (чоловічому, жіночому) перекладати треди? я розумію той факт, що можна це робити за іменем, але що робити, коли випадки, коли ім‘я нейтральне по типу kk921 чи там smasher221? буду вдячний за відповідь! дуже цікавий момент!

Заебись. Получил два высших. Расстался с девушкой. Прочитал много книг. Подрабатывал инструктором на каяках.

Залишився в Україні, хоча міг звалити ще у лютому 22-го. Зрозумів свою помилку та кожний день проживаю з ненавістю до себе за це. Набридло це коррупційне болото, а грошей на виїзд ще нема тому сиджу та страждаю. Буде перемир'я - буду першим хто буде штурмувати кордон. Я вірю, що закордоном я зможу реалізувати увесь свій потенціал, бо нашій країні інженери та спеціалісти непотрібні.

Пішла в аспірантуру,і в універ. Усьо.

Як почався ковід мені було 20,як почалась війна мені було 23 шикарно почалося моє друге десятиліття

20 років - війна ...

The last comment is top

Надихає... мабуть.

Універ. Nuff said.

Вживав важкі наркотики, кинув інститут, тусив в ніних клубах, працював

Лично я сожалею о своем рождении, живу просто ожидая смерти. что бы я не делал, впереди смерть, а значит все зря.

Почав війну, створив вірус

На війні

Не вважаю, що змарнувала. І з 30 до 40 також. Але зараз відчуття тяганини.

Ті хто думає що він щось змарнував насправді нитіки і вони б жалкували про все щоб не зробили. Люди змінюються, звички змінюються, інтереси змінюються. Тому нема сенсу про щось шкодувати, треба робити те що тобі в кайф зараз.

Мені 29, вчився на кого не хотів, був в армії не по своїй волі і змінив 3 країни і далі не знаю як жити. Минуле мене переслідує і я не почуваюся собою.

Одна проблема. Все эти годы, прожил в Украине. Родился бы в США, был бы ок

Не виїхав з України до війни. І тепер у пастці.

Всі ниють про якусь хрінь, а краще б доєдналися до війська