Візьми мене за руку...
Візьми мене за руку, щоб я не загубилась.
Веди мене у жовтень, а потім в листопад,
Бо я тобі душею на все життя відкрилась.
Іду з тобою поруч і не дивлюсь назад...
Візьми мене за руку, не відпускай ніколи.
А я тобі ніколи не буду тягарем.
Чи будемо йти лісом, чи будемо йти полем,
Ми, наче одне ціле, шляхом одним ідем.
Візьми мене за руку, я буду йти у ногу.
Не буду відставати, лише мене тримай.
Веди мене у зиму і до весни порогу.
Нехай весна зустріне, даруючи розмай.
Візьми мене за руку, тримай мене міцніше.
І хоч кажу, що сильна, та я в душі слабка.
Я знаю, що сердечку моєму спокійніше,
Коли в твоїй долоні буде моя рука...
Візьми мене за руку, щоб я не загубилась.
Веди мене від літа у осінь, до злиття.
Тримай мене, коханий, хоч як би не стомилась,
Я йтиму за тобою усе своє життя...
Людмила Григоренко автор
Читає Оксана Гречановська
#віршіукраїнською
#віршіукраїнською
#поезіяукраїнською
#сучаснапоезія
18 фев 2022
