*ПРО ШВИДКОПЛИННІСТЬ ЧАСУ* А час спішить й нікого не чекає... Летить вперед в надзоряні світи. Де день вчорашній? Вже його немає! В історії лишивсь він назавжди. Так день за днем проходить, рік за роком, Життя мине, розтане, наче дим. І ти помітиш раптом, ненароком, Що сивим став, недужим і..старим. А так недавно ще весна буяла! Ти молодий був, гарний, повний сил... Пройшли роки і вся краса зів'яла, Де й ділись світлі весняні часи? Хотілося б назад все повернути, І молодість прожити ще, хоч раз... Чудовий аромат весни вдихнути, І насолоджуватись ним весь час. Мов журавлиний ключ у небі синім, Отак летять від нас наші літа, А ми товче́мося в земній рутині Й не помічаєм цього, а шкода́! Бо в двадцять ти не думаєш про старість, У тридцять, сорок - в клопотах завжди, Дітей годуєш, праця тобі в радість, А час іде, не стишує ходи... Як п'ятдесят настане - скажуть люди: "Хороша дата! Ти ще молодий! Ще стільки всього треба досягнути, Доріг багато треба ще пройти..." У шістдесят вже осінню війнуло, Все менше сил, здоров'я вже не те, Хоча є й ті, хто цього не відчули, Що в тілі вже процес старіння йде. А сімдесят...- це вже "ліміт", це "норма", Так Боже Слово нам говорить всім, В душі звучить мелодія мінорна, Рахуєш зморшки на чолі своїм... Після сімдесяти - то подарунок! "Надбавка", "бонус" можна ще сказать, Як своєрідний неба поцілунок... Це Божа милість, ласка й благодать! Вона в житті лиш обраним дається, Тому, якщо тобі за сімдесят - Благослови Творця, хвали всім серцем, Що ти живий, і дивлячись назад... На про́житі роки - подякуй Богу, Бо знаєш, ми живем в часи такі, Що не шкодує смерть тепер нікого, Ні старших, ні дітей, ні юнаків. Не всі тепер до "норми" доживають, Таке життя, такі лукаві дні... Хвороби молодим вже дошкуляють, А скільки люду згинуло в війні!? Щодня вмирають воїни на фронті, Чиїсь сини, батьки, чоловіки... Вся Україна у страшній скорботі Розбиті людські долі на друзки. Вночі страшні ракети повлучали В жилі доми, розруха там і крик, Бо цілі сім'ї в мить ту повмирали, Пішли у вічність рано, без пори. Цінуй життя! Воно є неповторне! Цінуй батьків, підтримуй завжди їх. Не завжди мама до грудей пригорне, Не завжди тато вийде на поріг. У сім'ях один одним ви цінуйте! Не знаєм бо, що завтра принесе. Любов і доброту щодня даруйте І часом дорожіть понад усе! Хай буде милість Господа над вами! Бажаю всім рясних благословінь! І хай проходять роки за роками, У Бозі наше щастя! Так! Амінь! Катерина Бойко
