Вірш "Вади" - Юлія Ципляк 

Вади
Заборгованість росте, я нічим не можу зарадити.
Обійми мене, Боже, голова вкривається вадами
Ізсередини, сипле над прірвами,
Розпадається шматтям, руїнами.
Смерть біжить, не сама, але наче поквапно від когось.
Їй давно вже запекло й жорстоко тут так не боролось.
Розпадається шматтям, руїнами
Все життя в час і між лиховійнами.
Розкидали уламки від плоті
на затишках скалічених вулиць,
У яких із бетону, як гості,
пелюстки вже навік розгорнулись.
Відсікає із вадами голову,
На заміну шукають оновлену.
Борг росте, я не можу зарадити,
Майже все вже покрилося ранами.
Обійми мене, Боже, спаплюжену,
Я ще вийду, як тільки все зрушимо.
28.04.2023