🔻🔻🔻 🇺🇦 Підтримайте збір Громадського радіо на два Мавіки 3Т для нашої колеги Аліси та її легендарного підрозділу аеророзвідки «Ангели». Збираємо 500 000 гривень! ◾ Банка на «Мавіки для Ангелів»: send.monobank.ua/jar/iG2PJixN2 ◾ Номер картки цієї банки 5375411211375709 ◾ Валютні внески відправляйте на PayPal: vokyluk@ukr.net Кожен ваш внесок буде дуже важливий, щоб якнайшвидше закрити збір і передати дрон нашим військовим, які звільнюють українські землі від російської армії!
Вкотре з вдячністю згадала свою вчительку української літератури, яка від початку великих текстів в програмі запровадила обговорення в класі - щось схоже на книжковий клуб ) і це неоціненно!
Дуже гарне зауваження, що не всі книжки і не завжди читаємо лише з ескапічної точки зору, або задля навчання. Книга - це також спосіб пізнати себе і цей світ, і навіть якщо сюжетно або за загальним вайбом книга не подобається, то завжди можна винести з цього щось корисне для себе.
Але основна проблема людей, що читають - це все ж кинути книгу, яка не зацікавила. Бо в світі стільки книжок, що ти прям мусиш вибирати на яку витратиш свій час (а знаючи принаймні ще дві іноземні, англійську й німецьку, - то взагалі завдання із зірочкою)
Я дивуюся, як Емма не розуміє простих речей: той урок, де їй було так нудно, та бідна вчителька вела у напів притомному стані, ніч не спавши. Ну і діти теж були заморожені і перелякані, боялися щось не те на камеру сказати. Невже хтось думає, що то справді був реальний живий урок, як і завжди? Чи хтось із нас не пам'ятає це знущання-"відкритий урок"? Що за поверхові висновки? І де ж та емпатія, про яку Емма любить говорити?
На уроках української літератури я впадала в кому, мене вирубало, я нікого не чула, і нечіткий силует вчительки, як маятник переміщувався то вліво то вправо. А на противагу - зарубіжна література, вірніше вчителька зарубіжної літератури. Весь урок при свідомости, жваве обговорення, завжди щось цікаве дізнаєшся.
До речі, коли говорили про культуру читання в сім'ї і що діти роблять те, що бачать частіше, ніж те, що говорять: в дитинстві перед сном мені постійно щось читали (як грецькі міфи та легенди, так і казки й наукові енциклопедії + тато викладач, і тому в квартирі завжди були книги, які читаються; й до всього - одна з улюблених книжок за все життя була прочитана, бо її читала мама
Мені 34 роки і я досі не вмію аналізувати тексти… прикладів читаючих батьків у мене нема. Просто мені подобалось читати, але над текстом я ніколи не задумувалась, просто тонула в ньому. Була вчителька з зарубіжки - ось тоді я трохи починала вчитись аналізувати тексти. Але якось досі - прочитала, проковтнула та забула. Тому так, тепер читацькі клуби просто спасіння. Еммо, дякую за ці ефіри. Бо коли я прочитала Я бачу вас цікавить пітьма, я ніц не зрозуміла, але дуже цікаво було. Завдяки Вам стало все по поличкам❤
Ну,насправді " я бачу вас цікавить пітьма" дуже важка для аналізу і навіть в клубі дівчата посилалися на інтерв'ю Павлюка де він сам відкриває "приховані коди". Всі повинні цю книгу перечитати двічі )
О боже, я починала з тієї ж літератури, що Єлизавета і теж у 10 років. Це було про відкриття, що читати може бути дуже цікаво. На щастя довго на початковій сходинці не затрималась, і за пару років читала вже якіснішу іноземну літературу та рідну українську.
Дякую за зарпошеного гостя, та гарний епізод💛Дуже влучно за приклад, які наслідують діти. Дитиною, я бачила як мама читає свої романи біля увімкненого торшера, і мені так подобався цей образ, бо в інших випадках, мама завжди щось бігала робила, метушилась, турбувалась за всю сім'ю, а це був її час, коли вона читала та поринала в спокій зовні, і в різні сюжети всередині. Зараз я обожнюю читати, та знаходити час для себе та книги. Після перегляду відео побігла купувати книгу "Сім чоловіків" Евелін Г'юґо та замовила Квітнева відьма з видавництва Комора😁
Мене навчила правильно читати книжки та аналізувати текст вчителька російської мови та літератури. Я більше ніколи не зустрічала вчителя, який би ТАК любив свій предмет. Вона іноді робила шось на кшталт книжкового клубу зі своїх уроків. Я їй дуже вдячна! Натомість вчителька Української мови та літератури ніколи особливо не напружувалася, йшла по програмі, питала з нас сторого та прискіпливо, але любити українську літературу не навчила. Ну що ж, вчителька не навчила - життя навчить))
Це класно працює в теорії, і в окремих випадках і з чужими дітьми, але майже не працює на практиці і з власними дітьми. Взагалі мантра про те, що дитину не потрібно нічого змушувати вкрай шкідлива, бо дитина виявляється неготовою до дорослого життя, в якому примус її чекає на кожному кроці - від законів, до потреби заробляти гроші і адаптовуватись. В таких дітей відсутня самодисципліна як така і їм значно важче потім знайти себе у житті, пристосуватись до навіть банальних обставин та непростої реальності. Тому дитину потрібно змушувати читати, як і доглядати за собою, чи за кімнатою, тощо. Тільки робити це потрібно не через силу, а мировою угодою "я тобі - ти мені", легким маніпулюванням, або ж через винагороду і через приклад батьків зокрема. Дитина, яка не навчиться любити читати, в більшості випадків і в сучасному житті повному гаджетів, не почне читати вже ніколи, де би їй не залишали книжки.
Теж у 33 намагаюся привчати себе читати щодня, бо з дитинства не було прикладу, майже не було дитячих книжок і не було бажання у батьків купувати мені книги, бо я ж типу не люблю читати. Зараз допомогаю своїм дітям полюбити книги, купляю гарні, цікаві, яскраві, українською і бачу сяючі очі, радість від нової книги, радять друзям
Повністю погоджуюсь з гостею щодо найнудніших уроків у школі саме з літератури... Дитина, яка із захопленням читає , як на мене, не найкращу Сару Дж. Маас, Шарлотту Бронте, слухає літературні подкасти - не реагує на вчителя зарубіжної і української літератури. У 13-14 років говорти назагал про почуття Джульєтти чи чверть року розбирати українські пісні це те ще випробування.
Принцип "читайте самі, і діти теж читатимуть" зараз вже не працює. Я мене двоє дітей і величезна бібліотека дитячих книжок, яку я створила, поки вони росли. Доки вони не читали самі, я читала їм кожного вечора, і їм це подобалось. Але як тільки вони підросли і могли б читати самі, дива не сталося, все замінив інтернет, хоча я сама кожну вільну хвилину з книжкою.
Погоджуюсь стосовно "мавпування". Я розпочала читати, тому що бачила як моя мати завжди читає. Таким чином і я почала читати. Спочатку енциклопедії а потім дійшло до різних жанрів. Хоча в мене завжди було багато книг і мене ніхто ніколи не міг змусити читати (хіба що мама часом змушувала читати шкільну літературу з домашок😅 але вистачило її ненадовго). Шкільна література то мій біль. Підчас навчання в школі, зарікалася ніколи не читати твори які проходили за програмою. Здебільшого через абсолютно нецікавий спосіб подання і через примус.
Можливо я помиляюся але як на мене покоління Z ті що народилися 2000-20020р. уже не мають такої потреби у книгах,газетах бо у них є безлімітний інтернет завжди з собою. А от всі хто народився до 2000р книги це була одна можливість получити інформацію.Пару років назад читав що британську енциклопедію уже не будуть друкувати просто час аналогових джерел інформації уже пройшов.І простіше загуглити тлумачення слова чи шукати в енциклопедії якусь статтю коли можна прочитати Вікіпедію)
Чому з Еммою не говорять про проєкт "Різниця Є" чому не закликають приймати участь? От ніби то ведуча в "темі" але такі важливі теми пропускають. ЕММО,ВИ ФАНТАСТИЧНА!
Коли у мене якась книжка йде зі скрипом, і я вже в моменті бо того, щоб їх покинути, з'являється Емма і переконує дослідити себе під час читання. Піду дочитаю того "Пана" Кнута Гамсуна :)
А для чого досліджувати себе? Що ви про себе не знаєте? Це як залишатися в шлюбі, коли хочеш розійтися, але залишаєшся, щоб дослідити себе, тому що так сказала знаменита пані.
Вважаю Гамсуна мегапереоціненим. Ну і морвльно-так собі людинка. Але, може, вам той "Пан" якось відкриється привабливим боком. Ця книга емоційно зачіпає за живе.
Пробовала, оставляла книги на видном месте, запрещала читать в постеле, в надежде вызвать непокорность,поедпринимала различные уловки, на что дочь пожимала плечами и успокаивала меня, что она не читает не при фонарике, не вместо уроков, не в постеле. Один раз я села к ней на кровать, взяла книгу Толстого "Чем люди живы" и прочла несколько страниц, до интересного места, потом закрыла книгу, положила рядом и ушла. Минут через пять дочь позвала меня протяжным " мааам", ну ты же знаешь, что я не читаю, а она тогда уже на втором курсе университета училась, ну прочти что дальше было. И пришлось мне несколько вечеров читать ей. 😂