В цьому світі мені неспокійно, оманливо Як в пустелі міраж, як сипучі піски Мов ранковий туман, що зникає похапливо Наче ключ журавлів, пролітають роки І кричать журавлі так, що серце стискається В ньому чути весь сум по батьківській землі Бо в чужому краю, навіть так не співається І сумують вони по своїй стороні Озираюсь навкруг, кожен зайнятий справами І щодень марнота, їй немає кінця Захопились земним, а душа десь удалині Не знайти їй спокій без любові Отця Бо на грішній землі, серце не посміхається Щастя, спокою тут ні за що не знайти Знаю, що в небесах вся родина збирається Тут закінчено шлях, там - щасливі вони Хочу я іноді над землею піднятися Все залишити тут, полетіть назавжди Де родина моя, із сім'єю з'єднатися Мати щастя і спокій із ними завжди
