Дощик, дощик Капає дрібненько: Я ж думала, я ж думала, Запорожець, ненько. Коли б знала, коли б знала, Відкіль виглядати, То б наняла, заставила Стежку промітати. Аж він іде, аж він іде, Ступає дрібненько, - То ж то милий, то ж то любий, Дивітеся, ненько! Дощик, дощик Аж із стріхи капотить, - Розсердився мій миленький, Аж ногами тупотить; Розсердився, розгнівився Мій милий на мене, А як гляне, серце в'яне, І в нього, і в мене.
